Шукайте своїх, кохайте схожих…

Не шукай чоловіка, від чиїх дотиків у тебе мурашки по шкірі та метелики в животі. Шукай того, в чиїх обіймах ти відчуваєш себе як вдома. Не шукай того, хто високий, стильний і привабливий. Шукай того, хто відданий, з відкритим серцем і почуттям гідності. Не шукай того, хто вміє красиво говорити. Шукай того, чиї вчинки промовляють самі за себе. Не шукай чоловіка, який малює тобі красиві картинки майбутнього. Шукай того, хто втілює твої мрії в реальність. Не шукай того, хто віддає лише 5 або навіть 50 відсотків зусиль. Шукай того, хто не торгується. Не шукай чоловіка, якого ти повинна вмовляти зустрітися. Шукай того, хто жадібно ловить кожен момент з тобою. Не шукай того, хто грається з твоїм серцем. Шукай того, хто грає, щоб змусити тебе сміятися. Не шукай чоловіка, який ускладнює тобі життя. Шукай того, хто знає, що життя і без того складне. Джерело

Можна допомогти людині, якщо немає у неї внутрішніх перешкод. Буває, люди б’ються щосили, віддають все, що можуть. І життя дає можливості такій людині. Здавалося б, щастя чи порятунок зовсім поруч, тільки руку простягни! Але якраз руку людина і не простягає. Причина її нещасть не зовні, а всередині. Є давня розповідь про суперечку філософів; один мудрець сперечався з іншими. Інші в голос говорили про те, що невдасі просто треба допомогти! Треба надати можливості! Треба йому просто-напросто дати бажане і необхідне, і він врятується. Потрібно всім світом зібратися і допомогти. І людина виплутається з тенет бідності, хвороб або знецінення … Філософ Аль-Аббас сперечався і доводив зворотне. Іноді допомога, зібрана по крихтах, яка так дорого обходиться помічникам, нічого не змінює. Є люди, які носять в собі причину своїх невдач і бідності. І що б ти їм не дав, нічого не зміниться. Зрештою вирішили поставити експеримент. Зібрали мішечок золотих монет з усіх учасників дискусії. Повний важкий мішечок! Ціле багатство. І Аль-Аббас поклав мішечок на вузькому мосту через річку. Ніяк не можна не помітити скарб, якщо йдеш через міст! І попросив мудрець привести на цей міст зневіреного боржника, який всім заборгував і не знав, як знайти вихід зі свого тяжкого становища. “Іди до нас через міст!”, – кричали добродушно філософи з іншого берега. Вони піднесено передчували, як ось-ось бідолаха-боржник знайде мішечок золота і як він зрадіє. Адже це вирішить всі його проблеми! Бідолаха пройшов міст і підійшов до філософів, посміхаючись. З порожніми руками. Аль-Аббас запитав: чи не бачив він на мосту що-небудь цікаве? Чи не лежало щось прямісінько під ногами? Боржник посміхнувся ще ширше і похвалився, що йому спала на гадку весела затія: пройти через міст з закритими очима і не впасти в річку. І ви знаєте, вийшло! Я дійшов до вас цілим і неушкодженим. Пройшов по вузькому мосту, заплющивши очі. Все-таки, спритний я хлопець. Чи не дасте в борг, до речі, якщо вже покликали? Тому не всім людям можна допомогти, навіть обсипавши їх золотом. Причина проблем не зовні, а всередині. Людина на вузькій дорозі закриє очі перед набитими золотом мішечками і перед найвигіднішими шансами. Переступить рятівну можливість. Допомагати треба. Але іноді допомогу треба починати з того, щоб дізнатися причину – чому людина опинилася в такому становищі. Якщо, звичайно, вона бажає цю причину знайти. Найчастіше – не бажає. І не тільки закриває очі, а й затикає вуха, коли їй кажуть правду. Просто їй так зручно жити… © Анна Кір’янова

*** Ангел посміхнувся. І посмішка його була доброю, якоюсь дуже світлою. – Знаєш, Авраам, – сказав він, – людина не може проклясти іншу людину. Я з побоюванням дивився на нього. До чого це він хилить? – Людина взагалі не може нічого зробити з іншою людиною, – він знову посміхнувся, – навіть якщо вб’є його. Я не розумів, до чого хилить Ангел, але слухав з цікавістю. – Людина не може вселити іншій людині свої думки. Не може змусити дивитися на світ своїми очима, не може переконати іншу людину в своїй правоті. Я заперечив: – Але ж так буває. – Ні, – похитав головою Ангел, – це той, інший, може повірити тобі. Ти – безсилий. Ангел помовчав, дивлячись кудись у далечінь, потім продовжив: – Зробити щось з іншою людиною – не у владі людини. Так влаштував Бог. Подобається тобі це чи ні. Він замовк. Але мені хотілося пояснень. – І?, – запитав я, показуючи, що хочу продовження. – І все, що людина робить іншому, – вона робить собі. – Як це? – не зрозумів я. – Дуже просто. Проклинаючи іншого, ти проклинаєш себе. Надихаючи іншого, ти надихаєш себе. Ображаючись на іншого, ти ображаєш себе. Даруючи іншому, ти даруєш собі. Це закон. – Чий? – Його… – Ангел показав рукою кудись в небо. Ми помовчали. – Чи правильно я зрозумів, – запитав я, – що, прощаючи іншого, я прощаю себе? – Правильно, – кивнув головою Ангел. Я замислився. Потім подивився на Ангела і сказав: – Але я хочу пробачити. Правда, хочу. Ангел похитав головою. – Щоб уміти прощати, треба знати, що таке прощення, Авраам … Мені стало цікаво. – А що таке прощення? – Прощення? – перепитав Ангел. – Це радість. Я глянув на Ангела. Може бути, він все ж захворів? Або як це у них тут називається? Ангел посміхнувся. – Ні, Авраам, я не жартую. Прощення – це радість. Радість любові. Він подивився в небо і додав: – Це коли ти можеш зітхнути на повні груди, засміятися і сказати: «Дякую! Дякую тобі за те, що ти зробив для мене. Якщо захочеш, можеш зробити мені це ще раз! І ще! Можеш це зробити для мене стільки раз, скільки захочеш! І кожен раз я буду повторювати тобі: “Дякую!» Я дивився на свого ангела, що стояв з розправленими крилами на краю нашої нескінченної дороги, і чомусь мені стало дуже легко. Навіть радісно. Напевно, тому, що я стояв з ним поруч, слухав його мелодійний голос і розумів – все буде добре! *** Мало хто з нас розуміє, що для того, щоб прощати – потрібно бути дуже сильною і розумною людиною. І ще менше з нас задаються питанням – чи варто прощати. У більшості випадків ми просто ображаємося і втрачаємо спілкування з кривдником. Але насправді той, хто прощає, робить в першу чергу добро для самого себе. Багато психологів твердять, що через непрощення розвиваються дуже важкі хвороби, так як непрощення – це сильна емоція, яка має вплив на тіло. Тому прощайте образи, самі не ображайте інших і живіть довго й щасливо! Джерело

У одного чоловіка дружина потрапила в лікарню. Живіт заболів раптово. Далі все якось дуже швидко було, приїхала «Швидка», оглянули, забрали. Чоловік від розгубленості поїхав слідом до лікарні. Поштовхався там, дізнався, що дружину відвезли на операцію. Йому сказали поки що їхати додому. А потім зателефонувати. Він повернувся до квартири: там тихо. Речі розкидані лежать. Чашка з остиглим чаєм. Головне, він останнім часом сварився з дружиною. Грошей не вистачало. А вона тринькала гроші, купувала занадто багато продуктів. Вчора купила полуниці коробочку. Маленьку, за великі гроші. Жменя штучних ягід за божевільні гроші! Яка полуниця взимку, скажіть на милість! Вони ж не мільярдери. Ще крем купила. Ось баночка стоїть біля дзеркала. Теж дорогий занадто. Він бурчав і сварився. На плиті суп. Він скільки разів казав, що не треба варити стільки. Хто це буде їсти, вони ж удвох живуть! До сьогодні жили удвох, так. Він сів за комп’ютер. Він не хотів думати ні про що; але відразу відкрилася реклама курорту. Вона хотіла на курорт, на море. Це дуже дороге задоволення, він і сказав. Бездумна марнотратність, коли треба платити іпотеку та розширювати житлоплощу. «Двушку» поміняти на трикімнатну. І яму треба під фундамент копати, будувати будинок. Машину міняти час. І не тільки це. Вона надто довго займала ванну кімнату. Він сердився. Вони сварилися. А зараз – ванна вільна. І в ліжку можна хоч поперек лягти. Ніхто не заважає і ковдру стягувати не буде. І можна курити у квартирі. Ніхто не закричить: «Ти збожеволів! Припини!». Можна пиво пити. Скільки влізе. І дивитися футбол чи політичні дебати. А на дивані лежить її халат з вишитим ведмежати. Зім’ятий поспіхом; вона переодяглася через силу. Він халат розправив, склав і заплакав, як трирічний малюк. Тому що одному нічого не треба. Одному погано. Нестерпно одному в будинку, де жили разом, удвох. Навіщо він сварився? Навіщо економив на дрібницях? Вп’явся в цю полуницю, як тарантул якийсь. Може, це остання радість була в людини? Отак він плакав один, витираючи сльози халатиком. Від халата пахло дружиною. А потім зателефонував та дізнався, що все пройшло нормально. Добре. І побіг до машини як божевільний. За полуницею поїхав і купив п’ять кілограмів одразу. Багато прозорих коробочок з дорогими і не дуже смачними ягідками. Але у них все одно був трішечки полуничний смак. Присмак. Уся палата їла полуницю і всі хвалили. Дружині поки що не можна було. Він роздав ягоди та сидів біля ліжка дружини. Щасливі. Щасливий, як і всі, хто зміг утримати те, що майже втратив. Джерело

“Покажи, як ти мене любиш!” – так малюкові кажуть, і він щосили стискає нас в обіймах. Він ще говорити майже не вміє, а обіймати вміє – показувати, як любить. Висловлювати свою любов, щосили притискаючись до нас і обвиваючи ручками. Ось так я люблю тебе! Сильно сильно! Міцно міцно! З усіх сил! Це так потрібно і важливо кожній людині – щоб показали, як її люблять. Але попросити про це можна лише маленьку дитину. Тому що вона щира. Тому що вона не потисне плечима і не скаже: навіщо показувати? Ти й так знаєш, що я тебе люблю. Або на зразок того. Загалом усе нормально. Давай поговоримо про справи і про важливе! Так це і є важливе. Щоби показали, як нас люблять. Якщо не вміють говорити, це не страшно. Можна показати. Запитати, чи ти не втомився. Попросити одягнути шапку, якщо холодно або сонце пече. Купити смачне – просто так – і пригостити. Доторкнутися ласкаво або обійняти в часи смутку. Поцілувати чи за руку взяти на прогулянці. Увечері поставити наш улюблений фільм. Вислухати проблеми та просто пошкодувати та підбадьорити… Багато є способів показати, як любиш! – але ми просимо про це лише маленьке дитя. Яке ще добре і щире. І щиро показує свою любов. Йому не соромно, не шкода, він щедрий – отак я тебе люблю! З усіх сил! Іноді треба показувати, як сильно ми любимо, – поки ще можемо обійняти своїх рідних. Поки що є для цього сили. Добрим словом, поцілунком, подарунком, прощенням, ніжністю, яку не просили – дорослі не просять ніжностей. Але потребують їх дуже. І тому тихенько просять малюка: “Покажи, як ти мене любиш!” – І теж обіймають і цілують у відповідь. © Анна Кір’янова

Любіть своїх дітей. Не тому що, не через, а просто. От просто так, бо вони вибрали вас, бо ви для них космос, та який там космос – більше, ви мільйони космосів. Любіть, бо вони вас люблять всім своїм величезним серцем, вони вас люблять усміхненими і сумними, стомленими і бадьорими, злими і добрими. Любіть своїх дітей. Кажіть дітям, що вони важливі для вас. Не тому що так кажуть психологи, а щоб ваші діти це знали, не для чогось, а просто. Просто так, бо вони насправді важливі. Може, не всі це розуміють, не всі бачать, але вони важливіші за всі оті зустрічі, розмови, писанину і читатину. Кажіть їм про це – вони мають знати! Дозвольте дітям помилятися. Не тому що так вони більше навчаться, не для того щоб вони були більш самостійні. Просто – це їхнє життя, маленьке, дитяче, але їхнє. У вас своє і помилки у вас свої… Не об’єднуйте, подаруйте дитині помилку! Прислухайтесь до своїх дітей. Не тому що так треба, чи, може, хтось так сказав. А тому що їхні проблеми не менш важливі, аніж ваші дорослі, і аж ніяк не дрібніші ніж ваші. І радості їхні не смішні, а справжні, і сльози теж найсправжніші. Прислухайтесь до них! Не дивіться на дітей зверхньо. Не тому, що вони ще маленькі. Тому, що вони теж люди, можливо, в них трохи менше знань із алгебри чи геометрії (а може і більше), проте душа їхня не менша, і почуття у них не підробні. Спочатку доростіть до їх рівня, а тоді можете доводити вищість. Обіймайте своїх дітей. Не тому, що це добре, а просто. Просто тому, що вони ростуть так швидко й невпинно, тому що ви їхня опора, тил, ви їхня впевненість. Обіймайте їх так, щоб завтра не шкодувати за втраченими обіймами, обіймайте так, щоб відчувати, пам’ятати. Не обіцяйте чого не можете. Не треба! Обман він обман для всіх, а надто для дітей. Повірте, вони пам’ятають що ви пообіцяли, вони вірять вам. Вірять так як не вірить ніхто – не розбийте довіру – занадто вже вона крихка, назад не зібрати! Любіть своїх дітей. Не за чемність, слухняність, оцінки, а просто так. Вони вибрали вас, пам’ятайте і не розчаруйте їх! Автор: Marta Gulei Джерело

Звідки взявся цей стереотип: «Кохання без болю не буває»? Любов і стосунки дійсно вимагають роботи і компромісів, але при чому тут біль? Любов не повинна завдавати болю – це перше, що варто запам’ятати. Любов добра і терпляча. Якщо вам боляче – це не любов. Ніякої любов’ю і вищими ідеалами не можна виправдати насильство. Приниження. Витончені знущання над особистістю і душею. Це справжнісінькі тортури, які багатьом чоловікам сходять з рук. Вами маніпулюють? Вас принижують? І все це приправляється черговими словами: «Ну, люба, ти ж знаєш, як я тебе люблю»? Так, ідеальних чоловіків не існує (як і жінок), але невже це виправдовує знущання? Чоловік, який по-справжньому любить свою обраницю, ніколи не принизить її. Ніколи не буде соромити за кожну помилку і вселяти, що вона ні на що не здатна і без нього пропаде. Навпаки, він буде любити її всю цілком. З усіма вадами і недоліками. Він буде підтримувати і допомагати, надихати і мотивувати стати краще. Справжній чоловік не дозволить собі розглядати жінку, яка довірилася йому, як один із варіантів і «запасний аеродром». Його обраниця заслуговує бути коханою кожен день, а не час від часу. Вона заслуговує щирості і відкритості, а не фальшивих фраз і порожніх обіцянок. Він буде вірний їй і відданий. І вона відповість йому в сто крат сильніше. Тому що довіра в любові – як повітря. Без нього вона задихається. Без нього вона вмирає. Не погоджуйтеся на менше: ви заслуговуєте більшого Справжній чоловік оберігає свою жінку. Для нього важливо, щоб їй не було боляче – ні фізично, ні емоційно. Тому він стежить за кожним своїм словом і вчинком, щоб навіть випадково не поранити, не заподіяти страждання. Справжній чоловік завжди поруч і завжди надійний. У хвилини сумнівів – він нагадає коханій, яка вона досконала й прекрасна. Він завжди на її боці. Якщо помилилася – м’яко і делікатно виправить, але ніколи не опуститься до того, щоб кричати, принижувати та обзивати. Справжній чоловік з повагою ставиться до встановлених меж своєї жінки. Він знає, що вона і її тіло – не його власність. І тільки жінка має право вирішувати, як далеко дозволено зайти. Він поважає вибір своєї жінки. Навіть якщо вони одружені – це не означає автоматичного згоди на речі, яких вона не хоче. Чоловік, який дозволяє собі ображати жінку – справжній боягуз. Тим самим він принижує не тільки її, а першу чергу – себе. Справжній чоловік ніколи не змусить жінку плакати, і вже тим більше не стане над нею знущатися в такі хвилини. Навпаки, він хоче, щоб з її уст не сходила усмішка. Тому він при кожному випадку намагається зробити їй щось приємне, якийсь милий сюрприз у знак подяки за те, що вона поруч. Він хоче бачити свою жінку впевненою, успішною, сяючою. Не намагається переробити або виправити, а любить саме за оригінальність та унікальність. Якщо у його жінки – немислимі татуювання, пірсинг, кільця у вухах і носі – вона все одно для нього ідеальна. І він нікому не дозволить жодного зауваження або іронії з цього приводу. Адже він зустрів і полюбив цю жінку саме такою – не схожою на інших. Навіть якщо його жінка одержима кар’єрою – він підтримає її і в цьому. Навіть коли всі відвернулися від неї, він залишиться поруч. Навіть коли вона сама втратить віру в себе – він ніжно підхопить і допоможе злетіти. Він повинен бути тим, на кого можеш покластися, а не тим, кого боїшся Справжній чоловік – це той чоловік, на якого його жінка завжди може покластися. Що б не сталося і які життєві халепи вона б не потрапила. Йому можна про все розповісти, у всьому зізнатися, не переживаючи, що висміє або проігнорує. Любов – це вулиця з двостороннім рухом. Пісня, в якій зливаються воєдино два голоси. Для того, щоб стосунки були по-справжньому щасливими і успішними, працювати над ними слід обом партнерам. Якщо ви хочете, щоб поруч був справжній чоловік, то повинні стати для нього справжньою жінкою. Ви також повинні безумовно любити і підтримувати, мотивувати і підбадьорювати. Справжня любов і приниження – взаємовиключні категорії. Коли люблять, ніколи не принижують. А якщо принижують – немає любові. Немає і ніколи не було. Тому, перш ніж ви зважитеся полюбити когось – навчіться любити і поважати себе. Коли будете знати собі ціну, пишатися собою, то ніколи не дозволите, щоб вас принижували і емоційно знищували. Ніхто і ніколи не наважиться ставитися до вас як до сміття, якщо ви ставитеся до себе, як до дорогоцінного каменю. До речі, яким ви і є. Кохайте і будьте коханими! Ви цього заслуговуєте. Джерело

Дуже часто чоловіки скаржаться на своїх дружин. Всі чоловіки представляють себе «ідеальними», до яких дружина постійно чіпляється та не дає спокою. Особливо нахабні ще й скаржаться на зовнішній вигляд дружини — то вона не доглядає за собою, то страждає зайвою вагою, то не так одягається. Бідні чоловіки втрачають фізичний інтерес до своїх «жахливих» дружин й тоді починають шукати собі кохання на стороні. Але вони не думають, що в цьому винні саме вони, а не дружини. Припиніть виправдовувати свою невірність недоліками дружини! Просто згадайте, якою була дружина тоді, коли ви її зустріли в перше. Вона була щаслива, доглянута, успішна, весела. Чому сімейне життя поруч з вами так зіпсувало вашу другу половинку? Ви точно впевнені, що річ взагалі не у вас? Зрозумійте, що жінка буде збуджувати чоловіка лише тоді, коли вона сама цього забажає. Ви ж після одруження взагалі забули про те, що стосунки не зупинилися, над ними далі потрібно працювати, надихати своїх дружин. Більшість чоловіків фліртують, дарують подарунки, роблять компліменти до одруження, а після весілля все змінюється кардинально. Скільки годин ви готові витратити на свою машину або новий смартфон? Не рахували? Я просто впевнений, що багато.Ось вам питання: «Коли востаннє ви присвятили їй ваш дорогоцінний час»? Давайте, згадуйте. Не можете? Чоловіки думають про свою роботу, друзів, про інших жінок, але не про власну дружину. Ваші стосунки зміняться тоді, коли ви знову згадаєте про дружину й будете дарувати їй своє кохання. Просто візьміть за руку й подивіться їй в очі. Згадайте, що вас поєднує і скільки ви вже разом пережили за всі роки. Говоріть жінці про те, як ви її кохаєте, приділяйте час романтиці та дайте їй можливість відпочивати. Якщо ви хочете, щоб ваша дружина мала гарний вигляд, то забезпечте її часом для догляду за собою, коштами на гарний одяг. Щоб дружина була щасливою, поруч з нею повинен бути люблячий чоловік! Крапка. Джерело