Під час окупації усі навколо були дуже зайняті своїми справами. Їжі майже не було. Потрібно було щоразу десь її добувати. Цим займалися старі й малі.
Дівчинка, з’ївши з ранку варену картоплину, йшла на міську площу зі скакалкою і цілий день там скакала. У неї в черевиках лежали послання для учасників Опору, отримані від брата. Вона діставала їх, роблячи вигляд, що поправляє шнурки. Іноді вона нічого не діставала, а просто стрибала. У такі дні вона точно знала, скільки машин з солдатами і куди проїхало. Або коли і куди поїхали машини з офіцерами. Її тато був нацистом, а вона – ні.
Одного разу вона їхала на велосипеді передавати послання. І стала свідком арешту. Її теж намагалися зловити та арештувати, але маленька дівчтика втекла. Дівчинка переховувалася кілька днів у підвалі. Мама, знаючи, чим зайняті її діти, навіть не сміла піднімати шум і шукати їх. Під час війни вона кожен день говорила собі, що ненавидить згадувати ті дні в, яких були смачні шоколадки, щоб не зійти з розуму. Час пройшов, війна закінчилася…
А дівчинка виросла та стала кінозіркою. І все своє життя вона рятувала інших дітей від голоду…
Вона й досі відома у всьому світі…
Неймовірна Одрі Хепберн.
Автор невідомий
