Один з найстрашніших діагнозів, який може поставити собі людина – «вже пізно»

“У 44 роки я почав вчити англійську.

У 49 я створив свою групу пaнтоміми.

У 50 років я вперше зайшов в тренaжерний зал.

У 57 років я грав на сцені і створив унікaльний вид мистецтва, який нaзвали “живa скульптурa”.

У 70 років я по-справжньому занурився в роботу над своїм тілом.

У 79 років я вперше вийшов на подіум.

Зараз мені 85 і у мeня ще є запaл.

Є мрії, до яких я прагну.”

(С) Ван Дешунь

Коли ви говорите, що вже занадто пізно, подумайте, адже це може бути лише виправданням для того, щоб нічого не робити, не брати відповідальність за своє життя, залишаючись на колишньому рівні.

Джерело