Коли Час наказує Старості знищити Красу

Коли Час наказує Старості знищити Красу

У Національній галереї в Лондоні є одна картина, повз яку неможливо пройти. Це полотно італійського художника XVIII століття Помпео Батоні “Час наказує старості знищити красу”. Сюжет картини повністю розкриває її назву. На картині зображені три постаті – Час, Старість та Краса.
Сивий чоловік з білими крилами за спиною – це Час.

У руці у нього пісочний годинник, як символ швидкоплинності того, що він уособлює.

Піщинки невблаганно перетікають із однієї частини до іншої. Ніщо їх не може зупинити. Як нічого не може зупинити і швидкоплинність часу.

Над часом ніщо не владне. Навіть краса та молодість. На картині красу символізує молода дівчина.

Вона ще чудова. Але палець жорстокого Часу вже спрямований на неї.
А поруч Старість у образі потворної бабусі. І руки Старості вже тягнуться до молодого та квітучого обличчя Краси.

І скільки б Краса не відверталася, скільки б не відтягувала момент зіткнення зі Старістю, він неминучий. Бо так велить Час.

Звісно, ​​станеться це не одразу. Дерево, розташоване за юною дівчиною, ще зелене, ще сильне.

Приголомшлива за силою та глибиною закладеного в ній сенсу картина. Хіба може когось вона залишити байдужим? Адже вона про кожного з нас. І нам вирішувати, що робити в ситуації, коли старість за вказівкою часу знищуватиме нашу красу. А це буде…

Джерело