Якось я прочитала фразу: «Якщо мені не смачно, я просто не буду це їсти. Краще води поп’ю»

Одного разу ти не будеш їсти те, що не смачно, навіть якщо це дуже дорого. Впевненою рукою відсунеш бокал улюбленого Prosecco, тому що бокал води з лимоном здаються тобі доречнішими. Одного разу тобі стане байдуже на погляд сторонніх людей, тому що саме сьогодні ти хочеш бути в цій прозорій кофтинці і в давно зношеному шалику. Тепер ти будеш розбиратись в косметиці значно краще багатьох професіоналів і купувати парфуми, які нагадуватимуть саме про тебе. Ти відмовишся від яскравих кольорів для свого манікюру. Краще нюд. Або френч. Ні, краще нюд. Одного разу ти поїдеш в подорож одна. В дуже далеку подорож. І саме там – ти зрозумієш, наскільки сильно любиш це життя, а ще дощ, шторм і обліпиховий чай. Ти побореш свої страхи. Страх втрачати, страх зморшок під очима і нерівномірної засмаги. Ти будеш частіше молитись і більше працювати. А ще – нарешті навчишся медитувати. Медитувати і не зважати на чужі думки. Одного разу ти станеш настільки дорослою, що будеш посміхатися кожному, навіть тому, хто залишив в твоєму житті пригірклі аромати. Одного разу… Автор невідомий

Якось читала одну мудру фразу, яка мені дуже закарбувалася в пам’яті. Я не пам’ятаю дослівно, але звучить вона приблизно так: «Коли батьки працюють, а діти насолоджуються життям – онуки будуть просити милостиню»” І от натрапила на дуже гарну публікацію. “Гроші гроші гроші. А я хочу заступитися за хлопчиків, які працюють офіціантами, вантажниками, продавцями і поки що не мають особливих фінансів. Чоловік з грошима це, звичайно, добре. Ніхто навіть сперечатися не стане. Але все ж таки не можна вимагати від двадцятирічного хлопця, щоб він заробляв як тридцятирічний чоловік. В цьому віці треба дивитися таки не на гроші, бо якщо вони і є у великій кількості, то, швидше за все, батьківські. Нині таких хлопчиків повно, до речі – до інституту мама допомогла вступити, круту машину тато подарував. Але якщо трапиться щось з батьками, то хлопчик вже нічого з себе представляти сам не буде, тому що нічого не вміє і не звик до чогось прагнути. Тому в молоденьких хлопцях все ж таки треба шукати цілеспрямованість. Ось якщо хлопець в двадцять років навчається в інституті, а вечорами, вибиваючись із останніх сил, підробляє та хай навіть і офіціантом, аби не сидіти на батьківській шиї – це для мене показник. Такий багато чого досягне. Бери, не прогадаєш.” © Маргарита Булгакова Джерело

Якщо ви боїтеся відпускати, то, ймовірно, не тому, що сильно любите людину, за яку так відчайдушно вхопилися. Досягнувши точки, коли вам доводиться “триматися” за кого-небудь, цілком можливо, що у ваших стосунках все погано і що думка про життя без свого партнера насправді виглядає відносно привабливим варіантом. Якщо ви боїтеся відпускати або вам здається, що ви не зможете цього зробити, то провиною цьому може бути страх перед невідомістю. Вам здається, що ви не знайдете нікого краще. Ось що відбувається, коли ви вірите не в себе, а в інших людей. Ви припускаєте, що ніколи не знайдете свою любов, тому що дивитеся на вже знайомих людей навкруги і не бачите відповідних варіантів. Вам здається, що кращого партнера вам не знайти, адже ви просто не знаєте, на кого він має бути схожий. Але ви ж не чекали останньої людини (чи попередньої до неї), з якою у вас були стосунки. Це були просто люди, з якими раніше ви ніколи не зустрічалися, але з якими познайомилися і в яких закохалися. Річ у тому, що та ваша частина, яка хоче переступити через минуле, говорить, що десь там вас чекає щось нове, навіть якщо ваш розум і опирається цьому. Якщо вам розбили серце, і ви тепер не знаєте, що робити, то це тому, що так повинно бути. Є речі, які ви можете про себе дізнатися тільки якщо не покладаєтеся у визначенні своєї самосвідомості на когось іншого. Деякі рішення ви можете приймати, тільки коли почуваєте себе повністю втраченими і безпорадними. І частенько вони спрямовані у бік життя, про яке ви завжди мріяли, але яке раніше боялися вибрати. Швидше за все, що ці стосунки зовсім не були ідеальними. І якщо добре придивитися, то з їх розривом у вас настало полегшення. Якщо ви старалися недостатньо сильно, значить, ви просто не хотіли цього робити. Якщо час був непідходящий, то це тому, що ви зовсім не були разом. І це не робить вас менш значимими або важливими, просто ви двоє виявилися несумісними. Але тепер у вас з’явилася можливість все виправити. Все, що ви втрачаєте, це свою ідею про те, яким могло б бути ваше майбутнє. А якщо ви не можете заповнити цю уявну картинку образом іншої людини, то причина, швидше за все, пов’язана з тим, що прийшов час заповнити її чимось іншим. Якщо ви розгублені і вважаєте, що приречені на життя в стражданнях і печалі, віднесіться до цього як до заклику пробудитися. Спробуйте речі, яких ще ніколи не пробували, станьте кимось таким, ким ви минулі себе б ні за що не упізнали. Це не випадковість, це ваше становлення. Все повинно відбуватися саме так. Якщо ви упевнені, що не знайдете собі партнера краще, тоді станьте кращими самі. Повірте, людина, якою ви станете, обов’язково знайде того, з ким йому судилося прожити своє життя. А якщо ви постійно переживатимете про те, що втратити людину – означає втратити своє майбутнє, то насправді втратите самі себе. Джерело

Запитала якось маму за чашкою кави чому вона ніколи не давала мені порад… Мама відповіла одразу: Право давати поради дорослій людині купується за гроші, а ти, з тих пір, як закінчила школу, не взяла у мене жодної гривні… Коротко і ясно вона озвучила просту істину, яку важко спростувати, друзі мої… Тому що це так: МАТЕРІАЛЬНА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ – НЕ ЄДИНИЙ, АЛЕ ГОЛОВНИЙ ПОКАЗНИК ТІЄЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВЛАСНЕ ЖИТТЯ, ЯКУ БЕРЕ НА СЕБЕ ДОРОСЛА ЛЮДИНА… У мене стабільно в’януть вуха, коли я чую, і, на жаль, чую часто, нарікання двадцяти…тридцять…сорока…і далі “літніх” дітей, які скаржаться на те, що батьки не допомагають їм купувати квартири і машини, оплачувати путівки на курорти, і відмовляються хронічно постачати грошима… Або, ще частіше, чую, як батьки покірно все це роблять, але – ось, нестерпні! – лізуть при цьому в їхнє життя, дають поради, оцінюють… І немає зрілого роздуму про те, що батьки елементарно КУПИЛИ це право.. Купили за свої жалюгідні пенсії і мізерні накопичення… Зрілий розум відкине подібне… І ось ніяк не бажає дорослішати, знайде тисячу виправдань, і знецінить власне жлобство дитячим же “ну а що???”… На жаль, батьки, часом і самі винні, що виростили дітей, у яких за всяку ціну має бути все, чого не було у них самих… яким беззастережно віддають найкраще… яких не вчать ділитися і віддавати, а тільки брати за замовчуванням… Вони і беруть… Замислювалися ви, друзі мої, чому на Заході діти мільйонерів заробляють зі школи?… Не тому, що батьки жадібні… Тому що розумні… Їм важливо пробудити в майбутніх спадкоємцях психологію досягнення, а не патологію споживання… Працюючи з дітьми та підлітками, я завжди ненав’язливо, але детально цікавлюся, чи відчувають вони себе членами сім’ї, чи більше її прикрасою…Що знають про бюджет…Про потреби батьків, а не тільки про свої…Чи платять їм за оцінки… Відповіді пригнічують… Дорослішання відкладається і відкладається, якщо ефект “батьківської тарілочки супу” вбиває в дітях природну адаптацію до реальності, в якій треба вміти не тільки самостійно влаштуватися на роботу, але і не втекти з неї після перших ж труднощів…Де треба відшукати спільну мову з сотнями різних людей…Де треба самим бути для когось опорою, а не ховатися нескінченно за татову і мамину спину…Де треба вважати нормальним виплачувати батькам персональну пенсію в знак відповідної подяки, а не претендувати на вічну стипендію з їхнього боку… Саме тому, коли молодь задає мені питання про те, як позбутися від батьківського носа у власному житті, я незмінно відповідаю так: НЕ БЕРІТЬ У НИХ ГРОШІ… Можна скільки завгодно доводити свої дорослі права, потрясаючи паспортом, і влаштовуючи гучні скандали, але…проживаючи з батьками на їх території, або претендуючи на їх гроші, потрібно чесно визнати, що дорослішання і вік розминулися… ©Ліля Град

Коли жінка відчуває, що її кохають, то вона відчуває себе в безпеці і закохується сама. Вона стає жінкою, яка готова приділити тобі всю свою увагу, навіть якщо ти про це не просиш. Вона стає жінкою, яка пожертвує своїм часом, щоб піклуватися про тебе. Вона стає жінкою, яка завжди готова викладатися в стосунках. Вона стає жінкою, яка кохає всім серцем. Коли жінку кохають, вона стає зовсім іншою жінкою; вона розкриває всі свої найкращі якості. Так, вона іноді може поводитися настирливо – майже на межі співзалежності, просто кохання викликає це в ній. Правда в тому, що всередині вона відчуває стільки сили і мужності через любов, яку вона отримує. Вона може вести себе власницьки, але це тільки тому, що вона знає, як це круто, коли тебе кохають; і вона боїться втратити це кохання. Коли жінка відчуває, що її кохають, вона буде робити все, що від неї залежить, щоб утримати це кохання у своєму житті – і це значить, що вона покаже себе з кращого боку. Коли жінка відчуває, що ти її кохаєш, вона ніколи не захоче, щоб ти полюбив когось іншого. Вона захоче бути єдиною, кому ти віддаєш свою любов, тому вона буде завжди намагатися бути на висоті, щоб показати, що вона гідна цієї любові. Коли жінка відчуває, що її кохають, вона може іноді скаржитися і нити. Але ти не повинен думати, що вона сприймає любов, як належне. Це просто її манера вираження комфорту від тієї любові, яку ти їй даєш. Це її спосіб показати тобі, що вона вірить. Коли жінка відчуває, що її кохають, то не дивуйся її нападам ревнощів. Вона може іноді не показувати ці ревнощі, тому що вона пробує бути вище цього, але це не означає, що вона їх не відчуває. Це нормально для жінки, яка відчуває, що її кохають, боятися втратити цю любов і тому час від часу ревнощі можуть брати над нею гору. Коли жінка відчуває, що її кохають, є всі шанси, що вона може бути агресивною. Вона вже відчула солодкий смак любові і тому вона буде робити все, що від неї залежить, щоб утримати цю любов у своєму житті. Вона більше не дозволить собі бути ганчіркою, об яку всі можуть витирати ноги, коли їм захочеться. Вона буде боротися за все, що вона хоче в житті – включаючи твою любов. І вона буде робити це невпинно і агресивно. Я не кажу, що у неї немає сили вижити в самоті. Тому що вона у неї є. Вона дійсно дуже сильна. Але вона швидше буде використовувати цю силу, щоб утримати любов, яку ти до неї відчуваєш – замість того, щоб використовувати її для виживання в світі без твоєї любові. Коли жінка відчуває, що її кохають, вона може іноді бути імпульсивною. Ця імпульсивність викликається упевненістю, яка супроводжує ту любов, яку вона отримує. І іноді ця імпульсивність може шкодити і їй самій, і вам обом. Але врешті-решт, вона знає, що це почуття приходить від чистоти. Незважаючи на те, що її судження і дії часто затуманені, її щирість і наміри можна ніколи не ставити під сумнів. Вона завжди знає, що вона хоче, і вона завжди дасть це зрозуміти. Коли жінка відчуває, що її кохають, вона буде дуже цінувати публічні прояви уваги. Вона знає, що любов можна виразити багатьма різними способами, і вона ніколи не буде приймати ці прояви, як належне. Коли жінка відчуває, що її кохають, вона відчуває теплоту цієї любові на своїй шкірі і в своєму серці. Коли жінка відчуває, що її кохають, вона буде відчувати якусь подобу підтвердження у своєму житті. Вона буде натхненно слідувати тому життю, яке вона для себе хоче. Це дасть їй потрібну мотивацію для боротьби за ті речі, які вона заслуговує. Коли жінка відчуває, що її кохають, її ніщо не зупинить. Вона стає краще, ніж будь-коли – і немає меж тій жінці, якою вона обов’язково стане. Джерело

Фразу «Все, що не робиться, усе на краще» за своє життя я промовила тисячі разів із прямим влученням. Так, саме так! І навіть найпатовіша ситуація моїх знайомих у близькій, чи далекій перспективі переконувала в правоті цієї фрази. Пішов чоловік, вигнали з роботи, загубила гаманець, оббризкав автобус чи спізнився на рейс… усе це завжди, саме завжди! призводило до найкращих результатів після. І я могла б і далі вимовляти цю фразу й мати рацію на всі сто, відчуваючи себе професіоналом, бачачи повагу в очах, відчуваючи гордість усередині, але вона застрягла в горлі каменем. Тому що я не можу зараз сказати її матері, яка вчора поховала дитину біля п’ятого стовпа, шостого будинку, бо інакше не могла. Дитину, яку ще два дні тому обіймала, а до війни обговорювала з нею, як вони влітку поїдуть на море. Тому що я не можу сказати цю фразу вдові, якій двадцять три роки! і яка лише місяць, як була дружиною! А зараз вона стоїть біля труни коханого та прощається з ним назавжди! Тому що я не можу сказати цієї фрази солдатові, який захищаючи батьківщину, втратив ноги й зараз у муках намагається вижити! Так, я знаю, що ми переможемо! Ми зітремо з лиця землі кожного о*ка, що прийшов на нашу землю! Ми піднімемося на крутий рівень! Ми відбудуємо будівлі та вирівняємо вулиці, посадимо квіти та облаштуємо дитячі майданчики! Знову включимо птахів та сонце, а в душі запалимо світло! Але ми вже ніколи не зможемо сказати цієї фрази десяткам тисяч близьких нам людей! І до останнього дня, до останнього подиху ми пам’ятатимемо це скотство! До останнього дня, до останнього подиху ми будемо ненавидіти цих не людей, і не пробачимо цих тварин! Особливо за тих, хто не встиг почути цю фразу! ©Василина Савицька Арт: Vika Kudrevich Переклад: Чаювання поза часом

Частенько ми настільки застрягаємо в рутині, що нам здається, що з неї неможливо вибратися. Ми миримося з тим, що здається нам правильним і безпечним. Ми боїмося змін, тому що боїмося зробити стрибок в невідомість. Тому ми залишаємось. Нас так жахає думка про те, щоб залишити все позаду і розпочати з нового аркуша, що ми готові пожертвувати своїм щастям заради відчуття звичності й безпеки. Ми залишаємося, коли потрібно б рухатися далі. Якщо ви невдоволені своїм місцем в житті — змініть його! Ви ж не дерево! Якщо ви невдоволені своєю роботою — йдіть! Якщо робота виснажує вас розумово, фізично й емоційно, якщо вона не дає вам рости та вчитися новому, — киньте її та знайдіть іншу, яка принесе вам щастя. Ви не занадто старі для цього. Якщо вас не влаштовують ваші друзі — йдіть! Якщо вам здається, що вони не дають вам нічого хорошого, а тільки пригноблюють вас і висмоктують з вас енергію — йдіть. Ви зобов’язані зробити це, щоб захистити себе від токсичної дії оточення. Рухайтеся далі й оточуйте себе людьми, які налаштовані на одну частоту з вами. Якщо вас не влаштовують ваші стосунки — йдіть! Ваш партнер не остання людина у світі, з яким у вас можуть бути романтичні стосунки. Стосунки — це значно більше, ніж побачення, грайливі СМС, поцілунки та обійми. Справжні стосунки змінюють вас до глибини душі, дозволяючи розвиватися і ставати кращою версією себе. Якщо ваш партнер вганяє вас в тугу і розбиває вам серце, то пора рухатися вперед і йти зі стосунків. Якщо вам не подобається жити у своєму місті — від’їжджайте! Звичність і комфорт — це добре, але не до такої міри. Якщо ви не готові переїхати в інше місто тільки через страх перед невідомістю, можливо, вам варто подумати та все ж ризикнути. Адже все найпрекрасніше в житті відбувається за межами вашої зони комфорту. Наважтеся почати життя в новому місті з чистого аркуша. Адже справжній будинок — це там, де вам добре, а не там, де ви у безпеці. Нарешті, якщо вас не влаштовує ваше відношення до життя — змініть свою точку зору! Перестаньте переживати через те, що не можете змінити. Ви можете змінити тільки себе і свою точку зору. Життя прекрасне, якщо бачити його таким. Все влаштовано не складніше і не простіше. Ваше щастя найважливіше. Якщо ви не щасливі, змініть це вже сьогодні! Зробіть перший крок і рухайтеся вперед! Поділіться цим закликом з тими, кому потрібно його почути! Джерело

Сучасний світ вимотує. Він стомлює. Він невдячний. Він постійно випробовує і рідко винагороджує. Ви втомлюєтеся від самого життя в ньому. Ви втомлюєтеся від надлишку любові і турботи про світ, що не дає нічого натомість. Вам набридло вкладати зусилля і ресурси в невизначений результат. Ви втомилися від самої невизначеності і сірості. Знаю, ви не завжди бути такими виснаженими. Були часи, коли вас наповнювали надії. Коли оптимізм переважував цинічність, і ви багато чим могли поділитися з цим світом. Знаю, причинами вашої слабкості і втоми стали розбите серце і нестримані обіцянки. Світ не завжди підтримував вас у ваших починаннях, а тому програшів у вас було більше, ніж перемог. Знаю, у вас більше не залишилося мотивації продовжувати спроби. Але втомилися всі ми. Згодом люди перетворюються в армію розбитих сердець і стражденних душ, які шукають зцілення. Нам хочеться більшого, але ми дуже втомилися про щось просити. Нам набридло наше становище, але ми боїмося розпочинати все спочатку. Потрібно ризикнути, але зробити це заважає страх невдачі. Зрештою, ми не знаємо, на скільки ще спроб у нас вистачить сил. Нам здається, що втомилися тільки ми одні. Але в реальності втомилися всі навколо – втомилися від усіх цих ігор і самообману, від невизначеності, яку згодовуємо один одному. Нам не хочеться бути злодіями або дурнями. Тому ми починаємо захищати себе. Знаю, яким неможливим здаються продовжувати спроби, віддавати світу себе і рости, якщо втома проникла в саму душу. Раніше здавалися гарними ідеали і думки тепер виглядають сумно і безнадійно. І якщо ви близькі до того, щоб здатися, благаю вас: спробуйте ще раз, тільки з почуттям. Сенс другого дихання полягає в тому, що ви ніколи не дізнаєтеся, чи відкриється воно, якщо перестанете рухатися вперед. Незаперечний факт – людина набагато витриваліша, ніж здається на перший погляд. Ми завжди можемо подарувати світу ще більше любові, надії і пристрасті. Але ми не заходимо настільки далеко, щоб досягти тієї самої точки, де всі наші дії почнуть приносити плоди. Нам хочеться миттєвих результатів, а якщо таких немає, то здаємося, дозволяючи втомі зупинити нас. Засмучуємося через відсутність зворотного зв’язку, припускаючи, що це знак припинити всі свої подальші старання. Справа в тому, що людина відмовлятися визнавати, що їй не вистачає натхнення. Рано чи пізно ми всі втомлюємося і розчаровуємося. Але у нас є можливість працювати над своїми почуттями. Те, що ви втомилися, здалися і ситі по горло своїм життям ще не означає, що вам не під силу це змінити. Кожна людина, якою ви пишаєтеся, в гонитві за своїми мріями в якийсь момент зазнавала нищівну поразку. Але це не завадило їй втілити ці мрії в реальність. Ви маєте право помилятися на шляху до своїх найбільш змін. Деякі життєві події відбуваються без зайвого шуму, повільно. Їх спричиняють всі ті невеликі рішення, які ми приймаємо щодня. Вони роблять нас кращими. Слід дати собі час на те, щоб ці поліпшення відбулися. Якщо ви втомилися, зменшіть обороти. Рухайтеся повільно. Але головне – не зупиняйтеся. У вашої втоми свої причини. Ви втомилися, тому що так мало статися. Ви втомилися, тому що змінюєтеся. Ваша втома не марна – вона вказує на необхідність продовжувати йти вперед. Ви втомилися, тому що розвиваєтеся. І одного разу цей ріст призведе вас до того, до чого ви прагнете. Джерело