Реальна історія з життя про надзвичайну силу молитви. Варто прочитати кожному!

Реальна історія з життя про надзвичайну силу молитви. Варто прочитати кожному!

Малюк лежав на ліжку, відвернувшись до стіни. Йому не хотілося ні бавитись, ні дивитися мультфільми. Він був дуже, дуже самотній. Мама його померла від раку, коли він був ще зовсім немовлям, батько покинув сім’ю, дізнавшись, що у мами рак, і за ним наглядала бабуся. Але вони переїхали в інше місто далеко, і бабуся не могла до нього їздити. А там опікуном його стала інша бабуся, рідна цієї сестра. Але ніхто його й не відвідував. Життя повільно згасало в ньому, як лампада, в якій закінчується олія, а долити нікому. Онкологія з’їдала його день за днем. І жити йому залишалося зовсім недовго.

А в цей час в іншому місті… перед іконою Божої Матері ридаючи, молилася старенька бабуся: “Заступниця Преблаженна, Всецарице, Матінко, Всемилостива! Там, за сотні кілометрів помирає мій онучок у лікарні, від раку. Від того, що й маму його занапастило!.. Ти знаєш, що я і приїхати до нього не можу, стара зовсім.. Він…бо й нехрещений ось, не встигла я!! А опікунка його, сестра моя, зовсім невіруюча! Бач, горе яке! Але прошу, Пречиста, помилуй його, Сина Свого за малюка благай”.

А у лікарні далекого міста змучений болем хлопчик нарешті заснув під дією бупренорфіну. І раптом… він побачив, як двері у його палату відчинилися, і в неї увійшла невимовно прекрасна Жінка, одягнена в багряницю і з вінцем на голові. Малюк із надією запитав: “Тітко, а Ви моя мама?? Я часто її уявляю, яка вона красива… І як їй там добре на Небі.” На що Жінка променисто посміхнулася, і відповіла, присівши на край ліжка дитини: “Я Мама, мама для всіх, хто живе на землі. А твоя матуся живе неподалік мене, я часто її бачу.” Малюк із трепетом запитав: “А як Вас звуть?” Жінка відповіла: “У Мене дуже багато імен. Але ти можеш звати мене Пантанасса.”

Хлопчик запитав: “Скажіть, а що це означає?” Пантанасса відповіла: “По-грецьки це означає Всецариця, адже Мій Син Цар царів. Його звуть Ісус.” Малюк радісно сказав: “Я знаю! Бабуся розповідала про доброго Боженьку, на ім’я Ісус Христос! Що Він воскрес!!”

Богородиця (а це була саме Вона) посміхнулася, і простягши руку, погладила малюка по щоці. Потім Вона сказала: “Там у далекому місті, твоя бабуся невпинно молиться за тебе. А тому, почув Господь її молитви, і милістю Божою, ти будеш здоровий. Тільки скажи лікареві, щоб тебе охрестили. Обов’язково!! А це … Мій подарунок тобі.” З цими словами Божа Матір витягла звідкись зі складок одягу чудову білу лілію, і маленьку іконку, і поклала їх на тумбочку. Малюк запитав у Цариці: “Що це за чудовий запах?? Я ніколи не відчував нічого прекраснішого.” Богородиця відповіла: “Так пахне у Раю, в Едемському Саді. Там ти колись зустрінешся зі своєю мамою…”

Потім Вона ще раз погладила малюка по щоці і з чудовою посмішкою розчинилася у повітрі.

Вранці, тільки-но хлопчик прокинувся, він з подивом побачив на тумбочці іконку з Тією самою Жінкою та квітку. Значить … Вона мені не наснилася?? І приходила справді?! Що ж вона сказала передати лікарю? Тут у його голові голос Пантанасси виразно сказав: “Скажи лікареві, щоб тебе ОБОВ’ЯЗКО охрестили!” Незабаром як завжди з обходом прийшов лікар. І, звичайно, помітив на тумбочці чудову квітку з чудовим запахом. І запитав у хлопчика: “Хто приходив до тебе, і приніс квітку??” Малюк дістав з-під подушки іконку, і сказав: “Вона, ця Жінка.” Лікар здивовано запитав: “А.. вона щось говорила?” Малюк відповів: “Так. Вона просила сказати Вам, щоб мене обов’язково охрестили! І ще … сказала, що я буду здоровий!”.

Лікар у сильному хвилюванні вийшов із палати. Він йшов коридором і думав: “Невже… до нього приходила Сама Цариця Небесна?? Хоча… Церква каже, що діти до 7 років бачать Ангелів, та й лілія… напевно все ж таки приходила. Дивні діла Твої, Господи! Будь що буде. Слава Богу за все!!!” Лікар зв’язався з бабусею, яка була опікуном хлопчика, і попросив дозволу його охрестити. Та відповіла: “Взагалі, я навіть можу передати Вам опіку над дитиною, якщо хочете дбати про нього. Мені він в тягар.” Так і вийшло.

Через кілька днів у лікарняному храмі в ім’я святителя Луки Кримського спеціально запрошений лікарем протоієрей охрестив малюка, з ім’ям Анастасій (Воскресіння). Лікар став його хрещеним батьком, а медсестра- хрещеною матір’ю. Яке ж було здивування лікаря, коли на наступному обстеженні … не знайшли і сліду від пухлини! А трохи згодом … лікар оформив всі документи і став новим опікуном хлопчика. А одного разу… малюк несміливо назвав його татом, а його дружину мамою. Вони навіть розплакалися, адже дітей своїх їм не дав Бог. Незабаром вони написали листа його бабусі до того далекого міста, і описали все, що сталося з її онуком. А в листі у відповідь … було всього чотири слова: “Слава Богу за все!”

Так молитва бабусі та милість Цариці Небесної врятували малюка від неминучої смерті та подарували двом добрим людям радість батьківства та материнства.

Насамкінець скажу, що та квітка лілії дуже довго не в’яла, а зав’явши, зберегла свій дивний аромат. І хлопчик завжди носив її на шиї, у спеціальному мішечку.

Пресвята Богородице, моли Бога за нас!!!

Написано на основі реальних подій, тому заради Христа, автор залишає за собою право не називати дат та імен героїв, а також змінювати географію та хронологію подій.

Спаси Господи усіх, хто прочитає цю маленьку розповідь.

Автор: Мандрівник

Джерело