Віктор Франкл про те, як зберегти силу духу в нелюдських обставинах

*** Ангел посміхнувся. І посмішка його була доброю, якоюсь дуже світлою. – Знаєш, Авраам, – сказав він, – людина не може проклясти іншу людину. Я з побоюванням дивився на нього. До чого це він хилить? – Людина взагалі не може нічого зробити з іншою людиною, – він знову посміхнувся, – навіть якщо вб’є його. Я не розумів, до чого хилить Ангел, але слухав з цікавістю. – Людина не може вселити іншій людині свої думки. Не може змусити дивитися на світ своїми очима, не може переконати іншу людину в своїй правоті. Я заперечив: – Але ж так буває. – Ні, – похитав головою Ангел, – це той, інший, може повірити тобі. Ти – безсилий. Ангел помовчав, дивлячись кудись у далечінь, потім продовжив: – Зробити щось з іншою людиною – не у владі людини. Так влаштував Бог. Подобається тобі це чи ні. Він замовк. Але мені хотілося пояснень. – І?, – запитав я, показуючи, що хочу продовження. – І все, що людина робить іншому, – вона робить собі. – Як це? – не зрозумів я. – Дуже просто. Проклинаючи іншого, ти проклинаєш себе. Надихаючи іншого, ти надихаєш себе. Ображаючись на іншого, ти ображаєш себе. Даруючи іншому, ти даруєш собі. Це закон. – Чий? – Його… – Ангел показав рукою кудись в небо. Ми помовчали. – Чи правильно я зрозумів, – запитав я, – що, прощаючи іншого, я прощаю себе? – Правильно, – кивнув головою Ангел. Я замислився. Потім подивився на Ангела і сказав: – Але я хочу пробачити. Правда, хочу. Ангел похитав головою. – Щоб уміти прощати, треба знати, що таке прощення, Авраам … Мені стало цікаво. – А що таке прощення? – Прощення? – перепитав Ангел. – Це радість. Я глянув на Ангела. Може бути, він все ж захворів? Або як це у них тут називається? Ангел посміхнувся. – Ні, Авраам, я не жартую. Прощення – це радість. Радість любові. Він подивився в небо і додав: – Це коли ти можеш зітхнути на повні груди, засміятися і сказати: «Дякую! Дякую тобі за те, що ти зробив для мене. Якщо захочеш, можеш зробити мені це ще раз! І ще! Можеш це зробити для мене стільки раз, скільки захочеш! І кожен раз я буду повторювати тобі: “Дякую!» Я дивився на свого ангела, що стояв з розправленими крилами на краю нашої нескінченної дороги, і чомусь мені стало дуже легко. Навіть радісно. Напевно, тому, що я стояв з ним поруч, слухав його мелодійний голос і розумів – все буде добре! *** Мало хто з нас розуміє, що для того, щоб прощати – потрібно бути дуже сильною і розумною людиною. І ще менше з нас задаються питанням – чи варто прощати. У більшості випадків ми просто ображаємося і втрачаємо спілкування з кривдником. Але насправді той, хто прощає, робить в першу чергу добро для самого себе. Багато психологів твердять, що через непрощення розвиваються дуже важкі хвороби, так як непрощення – це сильна емоція, яка має вплив на тіло. Тому прощайте образи, самі не ображайте інших і живіть довго й щасливо! Джерело

Як часто ви незадоволені та сваритеся з чоловіком? Вам може здатися, що у вас є на те вагомі причини – він приділяє вам мало уваги, не дарує подарунків, недостатньо заробляє, не допомагає вдома, не сидить з дітьми, не їздить до вашої мами, не любить ваших подруг тощо. Але ж будь-які конфлікти в родині виникають лише через єдину причину. Варто її викорінити – і жити стане набагато легше та веселіше! Прочитайте цю цікаву історію «Коли ми з дружиною тільки одружилися, якось потрапили на семінар з надання психологічної підтримки жертвам сучасної работоргівлі. У своїй промові ведучий запитав аудиторію, в чому головна причина розлучень. Оскільки я тільки що пройшов курс передшлюбних консультацій, то відчував себе фахівцем в питаннях шлюбу. Я поспішно витягнув руку і вигукнув: «Відсутність Sексу, грошей та спілкування!» Тут я поглянув на дружину і розплився в задоволеній усмішці. Елементарно. «Неправильно, – гаркнув ведучий. – Це лише симптоми справжньої проблеми». Ой. Оце я помилився. Але мені не тільки дали урок смирення – слова ведучого змінили моє життя! Кращої поради я ще ніколи не отримував. Отже, він сказав: «Шлюби закінчуються розлученням через одну-єдину причину: завищені очікування». Я був шокованим. Це одкровення просто не вкладалося в моїй недосвідченій голові. Про що йшлося далі, я не пам’ятаю. Я був занадто занурений в думки про всі ті завищені очікування, з якими вже встиг зіткнутися в перший місяць одруженого життя. З часу того семінару шість років тому я надивився на біль і розчарування, що виникає через завищені очікування – не тільки в шлюбі, в будь-яких стосунках. Це смертоносна отрута, яка вражає будь-які стосунки в саме серце. Але завищені очікування – проблема не тільки в шлюбі. Це проблема всього нашого життя. Не має значення, неодружені ви чи одружені, працюєте чи безробітний, старі чи молоді… Завищені очікування – кара кожної людини. Від них не застрахований ніхто. І яке ж рішення? Я від природи математик. Я обожнюю рівняння. Я люблю рахувати, а в школі моїми улюбленими предметами були алгебра і вища математика (хоча зараз я і під страхом смерті не зможу розв’язати задачку з вищої математики). Тому я склав рівняння. Очікування – СПОСТЕРЕЖЕННЯ = Розчарування. Що це означає? Нижче я описую дві гіпотетичні ситуації. Очікування. Коли я повертаюся додому після довгого робочого дня, я очікував, що дружина приготувала вечерю, щоб ми могли сісти за стіл і повечеряти всією сім’єю. На ній буде фартух без плям (вона ж у мене ідеальна), а її зачіска буде ідеально укладена. Тим часом моя 16-місячна дочка буде сидіти у своєму кріслі та їсти столовими приборами, не пропускаючи нічого повз рота, тож прибирати за нею не доведеться. Потім ми всі одночасно доїмо та підемо на сімейну прогулянку під сонцем, поки дворецький (так-так, це не помилка: ДВОРЕЦЬКИЙ) прибере в кухні та підготує будинок до вечірніх справ. Спостереження. Я приходжу додому на півгодини пізніше, а вечері не те що немає, але ще навіть не передбачається. Через це малятко кричить як різане, жестами вимагаючи: «Ще! Хочу! Їсти!» Я шукаю дружину та бачу, що вона працює над дизайнерським проєктом, намагаючись встигнути в рамки, які, чесно кажучи, вже не актуальні. На моє запитання «Що у нас на вечерю?» вона відповідає поглядом перевтомленої, перепрацьованої матусі, яка працює вдома. Я беру на руки дитину та йду в кухню, де виявляю ПОРОЖНЕЧУ. Тому, як справжній чоловік з кухарськими вміннями, я зупиняю погляд на сирі та хлібі. «Гарячі бутери!»  вигукую я. Я саджу доньку в крісельце – мале лютує ще гірше. Я поспіхом засовую їй пакетик яблучного пюре. Вона заспокоюється… на деякий час. Я готую гарячі бутерброди. Всі їдять. У кухні хаос. На підлозі у вітальні розкидані іграшки, тільки і чекають, як хтось наступить на них і зламає собі кісточку. Ми з дружиною валимося на диван, уникаючи зустрічатися поглядами та не виявляючи ані найменшого бажання прибирати в кухні. Я міг би продовжувати й продовжувати, але ви вже самі зрозуміли. Розчарування = різниця між першим і другим. Досить хитромудра ілюстрація, я в курсі. Але я просто намагаюся показати, як наші очікування можуть не відповідати нашому реальному життю – тому, що ми спостерігаємо. Найкраще про це сказав Антоніо Бандерас: «Очікування – мати розчарувань». Одним словом: в житті у нас часто бувають завищені очікування, що зрештою призводить до розчарувань. Але це не обов’язково має бути так! Ось рішення: СПОСТЕРЕЖЕННЯ має передувати очікуванню. Крапка. Іншими словами, дозвольте життю йти своєю чергою. Деякі скажуть, що треба взагалі відмовитися від очікувань. Але я б не став заходити так далеко. По-моєму, здорові, реалістичні, висловлені вголос очікування мати корисно. Є до чого прагнути. Але якщо ви потрапляєте в ситуацію, де ваші очікування виявляються завищеними, покладайтеся на спостереження. Відкиньте очікування і прийміть реальність такою, як вона є. Втомилися від розчарувань? Відмовтеся від завищених очікувань і поверніться обличчям до дійсності. А потім поговоріть з тим, хто не виправдав ваших очікувань, і поясніть, чого і що ви від нього очікуєте. Джерело

За день до трагедії в Одесі, Господь побудив мене молится за родину наших знайомих… Я знала, що вони поїхали з міста і не розуміла, чому така внутрішня потреба молитися за них, але помолилася. Моя молитва тривала менше хвилини, просто про захист. Наступного дня пролунав вибух в Одесі, недалеко від нашого будинку. В наших знайомих на першому поверсі був салон краси. Ракета влучила в будинок. І тут я дізнаюся, що наша знайома була в салоні в цей час. Салону немає, а вона і дівчата з нею — живі. В момент вибуху перекриття почало падати і чудом не впало на перший поверх. Я просто людина і хочу сказати, що якщо ви відчуваєте бажання молитися за людей, які вам приходять в серце (то, то є від Бога)- моліться. Бог, навіть через молитву, яка триває менше хвилини, може проявити Своє милосердя і зберегти життя людини. Наш голос має значення. Наші молитви мають значення. Моліться, любі, моліться. Своїми словами, як можете. Але моліться і довіряйте Господу. Я не знаю відповідей на всі питання, і моє серце крається від того, що вбито так багато наших неймовірних молодих людей, але для мене особисто, збереження життя моєї знайомої по молитві, то є велике чудо посеред цієї трагедії. Бог є! А твій голос до небес має значення. Господь — Автор життя. Ольга Цимбаленко

Легко покохати людину за її добрі якості — мудрість, щедрість, почуття гумору та інше. Всі ці речі відразу в себе закохують. Найскладніше — зберегти кохання… Зародження кохання до людини залежить від нас. Закоханість — це послідовність подій, що не піддається логічному поясненню, які неможливо зупинити. Вона може розвиватися як повільно та поступово, так і миттєво. Усього один погляд. Один дотик. Одна 8-годинна розмова по телефону. І все… Але закохатися — це найлегша частина, коли людину долають хвилювання від пізнання внутрішнього світу іншої людини та страх розкритися перед нею. Це цікавий і невимовний досвід. І він ніколи не повторюється двічі. А ось зберегти кохання – це вже питання вибору. Це процес прийняття рішення, що вимагає зусиль та самовідданості. Легко полюбити людину за її добрі якості — мудрість, сексуальність, почуття гумору та інше. Всі ці речі відразу в себе закохують. Найскладніше — зберегти це кохання. Незабаром час знову сповільнюється, і залишаються лише двоє неідеальних людей, які намагаються придумати нові способи знову закохатися один в одного.У вас починають закінчуватися теми для спілкування, і ви все частіше ловите себе на думці, що розповідаєте партнеру ті самі історії, знову і знову. Крім того, тепер з ваших очей спадає пов’язка, що не давала вам побачити всі вади своєї другої половинки. Можливо, це щось незначне. Наприклад, він завжди забуває важливі дати або тепер став не таким уважним, як у ті дні, коли намагався завоювати ваше серце. Або це щось серйозне — під час сварки він говорить вам слова, які потім уже не повернути. Зрештою, ніхто не є ідеальним. У кожного з нас є свій унікальний набір недоліків та якостей. Кожний день – це вибір. Незабаром ви почнете розуміти, що людина, в яку ви закохалися, є недосконалою. І справжнім проявом любові, істинним визначенням любові до іншої людини є любов до всіх цих недоліків. Кохати означає сказати партнеру, що ви бачите його цілком, бачите таким, яким він є — всі його гарні та погані якості, і що ви не хочете, щоб на його місці був хтось інший. Ви бачите те, чого він соромиться і те, що ви не бачили б. Якщо він вам небайдужий, то ви повинні сказати, що бачите все це, але, як і раніше, любите його. І, як і раніше, його вибираєте. І що ви сподіваєтеся і молитеся, щоб він зробив те саме у відповідь. Сподіваєтеся, що він також любить ваші недоліки. Що він побачить вас у найгірші часи і допоможе пройти через них. Що він буде поруч, коли стане нестерпно складно та заплутано. Що він вибере у відповідь. Джерело

Сім’я – це священне коло, ваша фортеця, яку потрібно завжди охороняти від постійного вторгнення сторонніх. Чоловік і дружина повинні бути всім один для одного. Вибираючи собі супутника, задумайтеся, що ви шукаєте в чоловікові, чим він може стати для Вас. Якщо Ви шукаєте коханця і забуваєте про душевність і спілкування, то і не чекайте від свого обранця серйозних розмов про важливі справи. Якщо ви шукайте співрозмовника, він не обов’язково буде багатим. Вибираючи супутника – думайте! Думайте про свій вибір – що ж ви вибираєте, вибираючи цю людину? Чим більше ви розумієте про те, що ви шукаєте, вибираючи супутника життя, тим менше буде несподіванок і розчарувань в майбутньому. Дружина не повинна зберігати від чоловіка ніяких секретів, якими вона ділиться з іншими, так само як і у чоловіка не повинно бути від дружини секретів, які він розповідає стороннім. А інакше всі будуть ближче дружині, ніж чоловік. Секрети з мамою руйнують стосунки з чоловіком. Посиденьки з подружками вносять напругу в сім’ю. Ти це повинна знати. Що ж робити? Думай, перш ніж бігти і розповідати секрети комусь, крім чоловіка. Думай, як зробити ваші стосунки такими, щоб тобі не хотілося розповідати секрети нікому, крім  коханої людини. Думай, як зробити так, щоб і чоловік ніс всі свої думки і секрети до тебе. Щоб ти для нього була найважливішою людиною, з ким можна все обговорити. А інакше навіщо Вам бути разом, якщо всі Ваші важливі справи і секрети Ви обговорюєте десь на стороні? У серці дружини повинні бути поховані недоліки чоловіка, і в серці чоловіка – недоліки дружини. Не поспішай іронізувати і намагатися виправдовуватися, якщо ти весь час в сварці пригадуєш всі недоліки свого чоловіка. Згадай, як ти вибирала свого чоловіка. Він був найкращим? Або випадковим? Якщо кращим, то значить в тому, що зараз ти не задоволена ним, є твоя відповідальність. Жінка впливає на чоловіка. Можна впливати так, що він буде хотіти бути кращим. А можна псувати людини. Як ти впливаєш на нього? Не знаєш? Терміново вивчай це питання! Зараз ти створюєш бомбу уповільненої дії – ти впливаєш і не знаєш як. Своїм впливом ти можеш випускати диявола (не найкращі якості) з душі свого партнера і не помічати. Впливай так, що в його душі було більше Божественного, творчого, творчого і шанобливого. Він тобі буде за це вдячний. Подружжя ніколи не повинні дозволяти собі жарти, які могли б зачепити почуття іншого. Чоловікові і дружині ніколи не слід навіть жартома скаржитися комусь із знайомих один на одного, так як таке, як може здатися, абсолютно нешкідливий жарт, принесе обом тільки неприємності і, можливо, навіть відчуження. Не зраджуйте один одного, розповідаючи всьому світу, що він «якийсь не такий», «а вона …». Якщо він дійсно «не такий», займися собою. Тільки змінюючи себе, можна змінити іншого. Сім’я – це святе місце, символ неба, дзеркало, в якому ми бачимо своє відображення. Святість або порок в це місце приносять тільки чоловік або дружина, інші оскверняють це місце тільки з їхнього потурання. Не дозволяй погано говорити про свого чоловіка нікому і сама ніколи не принижуй його словом або розповіддю про нього. Пам’ятай, як тільки ти відкриваєш рот поскаржитися на свого чоловіка комусь, ти відкриваєш ворота, через які увійде в вашу сім’ю зло (деструктивна, негативна енергія, сила). В твій дім ходять незаміжні подружки? Задумайся, що приносять вони … Людина слабка за своєю природою, вона схильна заздрити чужому щастю.Чужа заздрість руйнує сім’ю. Не хвалися своїм щастям перед іншими. Краще промовч і слухай інших. Оберігай свої стосунки від чужих очей і думок, від того, що ти не зможеш проконтролювати – обговорення Вас з чоловіком під час Вашої відсутності, плітки, заздрість. Друзям і знайомим не слід втручатися у ваше сімейне життя. Нарадишви щось, вони підуть займатися своїми справами, а ти будеш експериментувати, слідуючи їх порадам. Що добре для інших, може бути погано для вашої родини. Будь уважна і обережна. Слухайте своє серце, дотримуйтесь його, беріть на себе відповідальність за мир у Вашому домі. Подружжя повинні бути твердо впевнено в тому, що вони цілком належать один одному, що дає їм відчуття свободи, спокою і довіри. Удвох Вам повинно бути легше справлятися з труднощами життя, ніж поодинці. Тому Ви разом. Ви повинні довіряти один одному і цінувати довіру свого партнера. Не обманюйте його. Слідкуйте за тим, щоб дух розбіжності не проник в родину. Починаючи сваритися, згадуй, чого ти хочеш більше – бути щасливою або бути правою. Правота тебе зробить щасливою на коротку мить. Приборкай себе в бажанні бути правою, оберігай щастя.  Вносит у стосунки творчу силу, що об’єднує. Стосунки, в яких є мир і злагода – що може бути цінніше в цьому неспокійному світі? Якщо Ви будете прагнути до єдності, розбіжності будуть усунені і в родині знову запанує любов. Створення єдності – велика праця, саме по собі єдність не з’явиться. Може так статися, що чоловік про цю єдність знатиме менше, ніж ти. Тому на початку шляху тобі доведеться прикладати більше сил, піклуючись про вашу єдності, щоб він відчув цю цінність і добровільно став на її захист. Можливо, ти сама не розумієш, що єдність з чоловіком – це запорука щастя. Коли він буде тебе втягувати в єдність, ти можеш вважати це нехтуванням твоїх прав і обмеженням свободи. Не поспішай ображатися і воювати з тим, кого вибрала собі в супутники. Розберися спочатку, що є свобода в сім’ї, що є єдність і в чому його цінність. Бути єдиним зі своїм чоловіком – це мистецтво, яким володіє не кожна жінка. Цьому треба вчитися. Чоловік і дружина повинні пам’ятати, що вони можуть йти вперед, не прирікаючи себе на нещасне життя через виникаючі протиріччя. Ті, хто допускає навіть незначні розбіжності, впускають сили зла в свій будинок (деструктивну, руйнівну енергію). Бережіть свій будинок і свої стосунки від сил зла. Сили зла в наше життя приходять тільки через людей, ми їх впускаємо самі. Займайтеся собою, розвивайтеся, працюйте над собою, ставайте воротами, через які в Ваше життя входить мудрість, добро і щастя. Джерело

Великий король хотів вибрати спадкоємця зі своїх трьох синів. Всі вони були близнюками, розумними і хоробрими, і вибрати було складно. Він порадився з мудрецем, і той дав йому ідею. Король попросив прийти всіх трьох синів, дав кожному сумку квіткового насіння і сказав, що відправляється в багаторічне паломництво. І хто краще збереже, за час його відсутності насіння, той і стане спадкоємцем. Перший син, недовго думаючи, поклав насіння в залізний сейф. Другий подумав: «Якщо покласти його в сейф — воно помре». Він пішов до магазину, продав його і вирішив купити таке ж, коли батько повернеться. Третій же син пішов у сад і висипав насіння скрізь, де було вільне місце. Через три роки батько повернувся.  Перший син дістав з сейфа мертве, закисле насіння. Батько сказав: «Це не моє насіння. Моє було здатне розквітнути, а це ніколи не зацвіте». Другий син кинувся в магазин, купив насіння і підніс його батькові. Але батько сказав: «Це не моє насіння. Я розводив рідкісний сорт». А третій син повів батька в сад, де цвіли тисячі квітів. І син сказав: «Це те насіння, яке ти мені дав. Як тільки воно дозріє, я зберу його і поверну тобі». – Ось мій спадкоємець! – проголосив король. Любов нагадує квіти. Любов‘ю не можна запастись або накопичити її.Якщо вона зацвіла в тобі, то її потрібно віддавати. Чим більше ти її віддаєш, тим більше вона зростає… Джерело

Якось у магазин увійшла нещасна жінка з виснаженим обличчям і попросила бакалійника дати їй продукти, щоб вона змогла приготувати обід для дітей. Він запитав жінку, скільки у неї грошей. Вона відповіла: ‒ Мій чоловік загинув на війні. І я нічого не маю, крім маленької молитви. Торговець був не дуже сентиментальним і вважав, що його бакалійна лавка – не місце безкоштовної роздачі хліба незаможним. Він недбало кинув: ‒ Напишіть її на аркуші паперу, ‒ і знову взявся за роботу. На його подив, жінка вийняла з кишені шматок паперу і простягла його бакалійнику через прилавок. Вона сказала: ‒ Я зробила це вночі, коли наглядала за своєю хворою дитиною. Не встигнувши схаменутися від несподіванки, бакалійник взяв клаптик паперу, але тут же пожалів, що зробив це: як же йому тепер вчинити і що відповісти? Аж раптом у нього з’явилася ідея. Навіть не прочитавши молитву, він поклав аркуш паперу на терези і сказав: ‒ Подивимося, чого вона варта. На його подив, коли він поклав на іншу чашу терезів буханець хліба, стрілка терезів навіть не ворухнулася. Він ще більше зніяковів від того, що стрілка продовжувала стояти на місці, хоча він швидко накладав продукти на ваги, оскільки дивилися покупці. Бакалійник спробував бути грубим, але безуспішно. Він почервонів, і тому ще більше розлютився. Зрештою, він пробурмотів: ‒ Ну, це все, що можуть витримати ваги. Ось пакет. Вам доведеться все це запакувати самій. Я зайнятий. Видаючи звуки, схожі на тихе схлипування, жінка взяла кульок і почала упаковувати їжу, витираючи сльози рукавом щоразу, коли вивільнялася рука. Бакалійник спробував було не дивитись, але миттю помітив, що дав жінці досить великий пакет, у якому залишалося ще трохи місця. Тому, нічого не сказавши, він поклав на прилавок велику голівку сиру. Він не побачив боязкої вдячної усмішки, що блиснула в її вологих очах у відповідь на доброту бакалійника, яка спростувала перше оманливе враження про його скнарість. Коли жінка пішла, бакалійник підійшов до ваг, чухаючи голову і похитуючи нею в подиві. Згодом він знайшов розгадку. Ваги були зламані. Минали роки. Бакалійник часто згадував цей випадок і не знав, чи була правильною та розгадка, що він знайшов. Чому молитва тієї жінки була вже написана та готова для того, щоб задовольнити його несподівану вимогу? Чому бідна жінка прийшла саме тоді, коли терези були зламані? Що так збило його з пантелику, щоб він навіть не помітив цієї поломки і продовжував накладати продукти, коли на чаші терезів лежав лише клаптик паперу? Він почував себе дурнем і не розумів, що робив. Бакалійник ніколи більше не бачив цієї жінки. Але ж він ніколине бачив її і до цього. І все-таки до кінця свого життя він пам’ятав її краще, ніж будь-якого іншого покупця. Він знав, що той випадок не був плодом його уяви, тому що в нього все ще зберігається клаптик паперу, де була написана молитва тієї жінки: «Будь ласка, Господи, дай нам хліб наш насущний» Автор: GoodGhost Джерело

Існує стара розповідь про силу мимовільного материнського благословення. У одного лагідного, тихого хлопчика була дуже сварлива мати. Вона не любила сина, і багато бідному малятку довелося витерпіти від неї побоїв і лайки. Але він завжди залишався слухняним і шанобливим сином, ніколи не скаржився і лише плакав нишком. Коли він підріс, життя його стало нестерпним: він відчував себе в рідному домі зайвим і непотрібним. Тоді, в зажурі серця, він вирішив йти куди-небудь на сторону шукати роботи і щастя. Мати охоче дозволила йому це: вона була рада позбавитися від нелюбимого сина. – Благослови мене, матінко! – сказав син, прощаючись. Зла жінка не пом’якшилася навіть в цю хвилину. Вона схопила з-під грубки поліно і кинула йому. – Ось тобі моє благословення! – вигукнула вона. – Спасибі, рідна! – промовив він. – Прощай! Навіть поліно було йому дороге як благословення матері і єдина пам’ять про неї. Він вирізав з поліна дощечку, віддав її в іконописну майстерню, де на його замовлення написали на ній образ Спасителя. З цим образом він ніколи не розлучався: це було все, що він отримав від матері. І Господь мабуть благословив його за цю повагу до матері та за повагу до її благословення. Що б він не починав, успіх був на боці його незмінно. Його дуже полюбив новий господар, бездітний вдівець, до якого він вступив в контору, і від душі дбав про нього; коли ж хлопчик виріс і освоївся з роботою, він зробив його пайовиком і, вмираючи, призначив спадкоємцем значних статків. Шануй батька твого і матір твою, і благо тобі буде (Вих. ХХ, 12), – говорить Господь. (Свт. Василь Кинешемский) Джерело