Я тепер завжди дивлюся в очі…

Ось купує людина квиток, припустимо, на Аляску. Планує там жити. Приїжджає. Через 6 місяців раптом починає бігати містом і обуреним голосом запитувати всіх: – А чому не цвітуть мандарини???? Чому так холодно!? І відповіді: “Ну тут Аляска, тут такого ніколи й не було”… його не влаштовують. Він відчайдушно кричить у відповідь: – Але я ж думав, що тут по-іншому! Мені так хочеться тепла та квітів, це що такі ненормальні бажання? І хіба було б погано, щоб тут стало тепло та зацвіли мандарини? Давайте їх садіть! Давайте всі відкриємо вікна і на вулиці стане тепліше! Загалом, це я до чого – у мене на роботі такі “дива” відбуваються регулярно. Вибрати чоловіка, це як купити квиток туди, де ти тепер житимеш. Але тільки ми самі називаємо місце призначення в касі/у РАЦСі. Не треба обманювати себе та інших, що ви називали одне місто, а вам продали квиток до іншого. Це не так. Якщо ваш хлопець прийшов на перше побачення “під мухою”, а ви подумали про себе – “Ну, це він для хоробрості …”. То ваш запит у “касі” прозвучав як: “А продайте мені будь-ласка квиток до населеного пункту “Дружина алкоголіка”. Напередодні весілля він влаштував вам негарну сцену ревнощів, а ви подумали: “Треба ж, як він мене ДИКО любить!” Житимете в місті “Дружина домашнього тирана”. Завжди на початку стосунків ви чуєте тихі, але чіткі “дзвіночки” про те, що не все так, як хотілося б. Завжди до весілля були перші ознаки. Але ви рішуче крокуєте назустріч труднощам: “Немає мандаринів? Так ми посадимо!”. Уміло підписуєте угоду із собою: “Завжди було холодно? Але ж гряде глобальне потепління, може погода зміниться…”. Є ще один варіант – підходите вся така “крута” до каси і кажите касирці: “Дайте, дівчинко, мені квиток на найближчий поїзд, а краще – літак. І багажу у мене немає, так що я встигну на посадку, прямо на цей рейс…” . Вам же здається, що навіть якщо не потраплю до Криму (а вже я напевно саме туди), то мандарини посадимо, обігрівач включимо… Ви ж вся така самодостатня… Не треба так. Вам у цьому місті жити. А переїзд – це справа дуже енергозатратна, і не завжди доступна. На квиток ще грошей треба накопичити, і рейсу дочекатися. І щоб квиток був… Не треба обманювати себе, особливо на шляху до РАЦСу та пологового будинку. Джерело

“Є такі люди, від яких завжди виходить теплота, якась безпека. На них дивишся і розумієш, що хотів би мати такого друга. Є в них щось таке, що складно назвати красою або чарівністю, є щось невимовне в їх особі, рухах, розмові – вони ніби маленький і теплий дім, у якому кожен день розноситься смачний запах випічки. Поруч з такими людьми завжди можна відчувати себе спокійно, вони як ковдри, якими приємно вкриватися в холодні вечори, вони – нескінченний затишок, острівець з вічним сонцем. Якщо ти знайомий з такою людиною – теплом, то тобі дуже пощастило. У нашому неспокійному світі дуже важливо мати людей, здатних нас хоч трохи захистити ..”. © Соломія Кофф

Одного разу вчитель запитав учнів: – Чому люди при сварках підвищують голос? – Напевно, вони втрачають спокій, – припустили учні. – Але навіщо підвищувати голос, якщо друга людина знаходиться поруч з тобою? – запитав вчитель. Учні здивовано знизували плечима. Їм це і в голову ніколи не приходило. Тоді вчитель сказав: – Коли люди сваряться і невдоволення між ними зростає, їх сeрця віддаляються. А разом з ними віддаляються і їх душі. Щоб почути один одного, їм доводиться підвищувати голос. І чим сильніше їх образа і злість, тим голосніше вони кричать. А що ж відбувається, коли люди закохані? Вони не підвищують голосу, а говорять дуже тихо. Їх серця знаходяться зовсім поруч, а відстань між ними практично повністю стирається. – А що відбувається, коли людьми править любов? – запитав вчитель. – Вони навіть не говорять, а тільки перешіптуються. А іноді і слів не треба – їх очі говорять про все. Не забувайте, що сварки віддаляють вас один від одного, а слова, сказані на підвищених тонах, збільшують цю відстань багаторазово. Не зловживайте цим, тому що настане день, коли відстань між вами збільшиться настільки, що дороги назад ви вже не знайдете. Джерело

Через непомиті вікна у Чистий четвер не завжди видно погану господиню. Іноді за ними – втомлена молода мама, у якої усе вперше: перша дитина, перші недоспані ночі, коли здається, що виспаною не будеш уже ніколи, перші сльози над важкими першими зубами, перші тривоги і сумніви у своїй материнській спроможності. І вперше – непомиті вікна перед Великоднем, на які просто не вистачило сили. А ще за ними може бути рішуча бізнес-леді, яка працює у такому ритмі, що забуває іноді поїсти, вирішує робочі завдання навіть уві сні і згадує, який сьогодні день тижня, лише завдяки робочому щоденнику. Вікна непомиті, бо вона забула внести цей пункт у свій список задач. Зате тепер це буде ще одним пунктом у переліку невиконаних справ, які тримають її у стійкому відчутті незадоволення собою. За непомитими вікнами можна побачити стареньку бабусю, яка доглядає найдорожчого чоловіка і пече йому улюблені пасочки за особливим рецептом. Вона знайшла б сили помити і вікна. Але раптом їх забракне потім для того, аби підстригти та гарно одягнути його до свята… За вікнами може бути мама декількох дітей, кожному з яких вона потрібна просто у цю мить і на всі 100%, які хочуть різних сніданків і різних підходів у вихованні, обіймів і послухати казку, порозкидати іграшки і щоб мама їх поскладала.А ще – мама особливої дитини, кожен день якої складається з особливо побудованого побуту, особливої втоми і особливих переживань. А ще – студентка, яка не бачить вікон взагалі, тому що, дивлячись на них, бачить лише безкінечні конспекти і усміхнені очі того, через кого вчиться завжди ночами.А ще – молода жінка, яка не встигла помити свої вікна, бо протягом останнього тижня мила їх у мами і в бабусі… І які б почуття у господинь не викликали непомиті вчасно вікна: провини чи протесту, завзяття чи байдужості, смутку чи обов‘язку, за їх вікнами – їх власне життя. Таке, яким воно є. Зі своїми обставинами, труднощами і завданнями. З вибором, який не завжди відповідає традиціям чи загальноприйнятим нормам. Та якщо дивишся у вікно чистим поглядом і з чистою душею, то чи справді так важливо, помите воно чи ні? Victoria Hlushok

Одна жінка розповіла: якось вона не витримала і все висловила чоловікові з гірким надривом: «Я знаю, чому ти мене розлюбив. Чому ти перестав мене обіймати, цілувати, дарувати квіти. Я розумію, в чому справа. Так, я розтовстіла після пологів, я змарніла, мені ніколи зайнятися собою. Складка на животі з’явилася, целюліт на стегнах. Волосся не таке густе і блискуче, як раніше. Нормальний манікюр немає коли зробити. І з’явилися зморщечки ось тут, біля рота. Але це все через те, що мені ніколи привести себе в порядок. Мені важко! А ти через зовнішнімть мене відкинув і зрадив! Невже для тебе це головне було в мені?», – вона багато чого ще сказала, плачучи. І визнаючи свою недосконалість. Чоловік страшенно розгубився і відповів, що ніяких змін у зовнішності він не помічав. І жирну складку побачив тільки що, коли дружина йому показала її, ущипнувши пальцями. «Просто, Танічко, – так сказав чоловік, – ти безперервно на мене кричиш. Репетуєш і кричиш. І обзиваєшмя. І звинувачуєш. І допитуєш з пристрастю. А іноді аж трясешься від злості. Я просто боюсь до тебе доторкнутися або слово сказати. І з роботи не поспішаю додому, я винен. Але ти весь час кричиш!», – ось так він відповів несміливо й став чекати чергового скандалу… Ось тут дружина зрозуміла: вона перестала навіть помічати, що постійно кричить і лається, не встигне чоловік поріг переступити. Вона перетворилася на сварливу тітку. І не помітила цього. Не в зовнішності справа, а у лементах і претензії, в образах і постійному невдоволенні. Іноді причина охолодження стосунків зовсім не в тому, що ми думаємо. Не люблять не тому, що занадто розумний, а тому, що ніколи не допомагаєш іншим і пихато себе ведеш. Перестали спілкуватися не тому, що політичні погляди не сподобалися, а тому що взяв у борг п’ятсот доларів і не віддав. І вернуть носа не тому, що людина володіє занадто піднесеним ладом думок і загадкова, а тому, що рідко ця людина миється і змінює білизну… Чоловік і дружина помирилися. Вони любили один одного. Просто треба було раніше поговорити. Мало які причини ми придумали; все може бути набагато простіше і прозаїчніше. Треба просто перестати кричати і дратуватися, наприклад. І з’ясувати причину. Яку ми не завжди помічаємо. © Анна Кір’янова Джерело

Коли у людини болить зуб, їй важко бути милою і привітною, – те ж саме відбувається, коли жінка ображається. Нехай навіть вона, як і раніше, любить свого чоловіка і ставиться до нього з ніжністю, образа заважає їй щиро цінувати його. Замість того, щоб радіти проявам турботи з боку чоловіка, дружина схильна зосереджуватися на тому, як багато робить вона і як мало він. Жіноча образа  Коли жінка ображається, вона не може змусити себе любити.  Вона може вести себе так, як повинна вести себе любляча людина, але її серце залишається закритим.  Коли серце жінки закрите, вона починає вести підрахунок балів, і чоловік завжди залишається в програші.  Якщо вона за свої добрі справи отримує шістдесять балів, а він за свої – двадцять, жінка віднімає двадцять з шістдесяти, і виходить новий рахунок: сорок – нуль.  У такі моменти їй дійсно здається, ніби він нічого для неї не робить. Це – симптом прояву образи. Що ти отримуєш від взаємин, залежить не стільки від партнера, скільки від твого до нього відношення.  Жінки, що замислюються про розлучення, найчастіше скаржаться: «Я весь час даю, даю, даю і не отримую те, що необхідно мені».  Для вирішення цієї проблеми слід зрозуміти, що таке образа. Тоді, замість того, щоб кинути чоловіка і повторити ту ж схему з іншою людиною, жінка може навчитися віддавати по-іншому. Тепер жінка перестає весь час віддавати, в надії що партнер їй відплатить тим же, і вчиться давати собі.  З роками образа може перерости в хронічну образу.  На цьому етапі жінка помилково вважає, ніби вийшла заміж не за ту людину, і думає про розлучення. Немає сумнівів: ця жінка не отримує від шлюбу те, що їй потрібно. Та це не означає, ніби вона не може отримати необхідне. Інша людина теж не обов’язково дасть те, що їй потрібно. ЯКЩО ЖІНКУ переповнює почуття ОБРАЗИ, ЗНАЧИТЬ, ПОРА ЗРОБИТИ ЩОСЬ ДЛЯ СЕБЕ. Знаючи про все сказане вище, жінка може нарешті дозволити собі не жертвувати собою заради партнера, а робити те, що їй подобається.  Замість того щоб чекати, що партнер зробить її щасливою, і вважати себе зобов’язаною задовільнити всі його потреби, вона почне сама давати собі необхідне.  Віддавати партнеру абсолютно все, що маєш, а потім чекати, що він повністю задовольнить твої потреби, – нездорова тенденція.  Оптимальний варіант – робити все, що потрібно тобі, і постаратися отримати необхідну емоційну підтримку – і після цього ти зможеш щиро давати любов своєму чоловікові і дітям, нічого не чекаючи взамін.  Такі взаємовідносини приносять набагато більше задоволення.  Джерело

Такій жінці, як ти, потрібен дорослий чоловік. Дорослий не стільки по роках, скільки по внутрішній наповненості. Чоловіком не тільки стають, а й народжуються. Цей світ сповнений дорослих хлопчиків, так і не награвшись з життям в хованки, і навіть досвід нічому таких не вчить. Зрілий чоловік завжди знає, чого він хоче. Він не вагається з вибором і твердо стоїть на ногах. Якщо він вибрав тебе, полюбив, він не буде шукати кращого на стороні, не відмовить у допомозі, не сховається в найкритичніший для тебе період. Він завжди буде поруч, щоб підставити тобі своє плече. Аліна Єрмолаєва

Коли я чую нескінченні “пошукові запити” про те, як знайти чоловіка, і знайти жінку, то завжди запитую, де люди їх втратили … чи точно пам’ятають місце? … і чи добре перевірили район? … Ні, я не знущаюся … Я просто знаю, що шукають втрачене … та й то недовго … А ось те, чого ніколи не було, знайти не можливо … А шукати те, що вже було, та не принесло радості – не потрібно… Люди з’являються самі і саме тоді, коли ми готові… Яка готовність – такі і люди … Порожнеча – це нульова готовність … Усе. Так, ось так просто … Найкращі відносини, які я спостерігала це не зовні, а зсередини. Вони відбуваються між тими людьми, яким самим було не гірше ніж з кимось.. Парадокс, чи не так ?) Саме вони притягують тих, хто лише збільшує задоволення від численних життєвих процесів, тому що двоє психологічно здорових людей нічого один одному не принесуть окрім любові, турботи, розуміння, уваги, підтримки, якісного сексу, і відмінно проведеного разом часу..А ось всі токсичні сценарії відбуваються між тими, кому потрібна не просто близька людина, а вчитель, батько, годувальник, людина, котра вирішить всі проблем одразу, вічний боржник, витримає будь-яке до себе ставлення, людина, котра буде пробачати будь-які косяки, і буде відповідальною за все… Іншими словами, у стосунках завжди нещасні ті, що нічого не можуть зробити з собою, але активно приступають до “доробків” з іншої людини … Ті, що не латають своїх дірок, але вимагають “кравців” … Не вміють себе розважити, але вимагають “аніматорів” … Не вміють себе утримувати і обслуговувати, але вимагають спонсорів та прислуги… Не вміють нічого дати іншим, але вимагають від них по вищому розряду … Не вміють бути цікавими, але звинувачують інших в малій кількості уваги … Не вміють того, цього, п’ятого, десятого … І, що характерно, вчитися не хочуть … хочуть стосунків … Жаліють себе … Пишуть списки винних … Впадають у відчай … Чекають … Плачуть … Сперечаються з долею … Але нічого не відбувається … Або відбувається не те, чого хочеться … Приходять або дзеркальні відображення, або ті вчителі, чиї уроки потім до смерті не залікувати жодною терапією … Або взагалі ніхто не приходить … А чоловіків навколо повно – шукати не треба … Жінок – ще більше … Але пошуки тривають … Зовні … А все найважливіше – завжди всередині, друзі мої … Починайте з себе … Як і все інше, зрештою … Автор: Лілія Град Джерело