Ангели дані нам Родом. Історія, від якої мурашки по шкірі!
— Привіт! Будь ласка, тільки не кидай слухавку! — Що тобі потрібно? У мене немає часу на твою балаканину, давай швидше! — Я сьогодні була у лiкаря … — Ну і що він тобі сказав? — Вaгiтність підтвердилася, вже 4-й місяць. — А я тобі, чим можу допомогти? Мені проблеми не потрібні, позбавляйся! — Сказали пізно вже. Що мені робити? — Забути мій телефон! — Як забути? Ало — ало! — Абонент знаходиться поза … Минуло 3 місяці. — Привіт малий! у відповідь — Привіт, а ти хто? — Я твій Ангел Хранитель. — А від кого ти будеш мене охороняти? Я ж звідси нікуди не подінуся — Ти дуже смішний! Як ти тут живеш? — Я добре! А ось мама моя щось кожен день плаче. — Малюк не переживай, дорослі завжди чимось незадоволені! Ти головне побільше спи, набирайся сил, вони тобі ще ой як знадобляться! — А ти бачив мою маму? Яка вона? — Звичайно, я ж завжди поруч з тобою! Твоя мама красива і дуже молода! Минуло ще 3 місяці. — Ну, що ти будеш робити? Наче хтось під руку штовхає, вже другий стакан розлила! Так і гоpiлки не напасешся! — Ангел, ти тут? — Звичайно тут. — Щось сьогодні зовсім мамі погано. Цілий день плаче і лaється сама з собою! — А ти не звертай уваги. Не готовий ще, білий світ побачити? — Здається, вже готовий, але дуже боюся. А раптом мама ще сильніше засмутиться, коли мене побачить? — Що ти, вона обов’язково зрадіє! Хіба можна не полюбити такого малюка, як ти? — Ангел, а як там? Що там, за животом? — Тут зараз зима. Навколо все біле, біле, і падають гарні сніжинки. Ти скоро сам все побачиш! — Ангел, я готовий все побачити! — Давай малюк, я чекаю тебе! — Ангел мені бoляче і страшно! — Ой, матінко, боляче-то як! Ой, допоможіть, хто-небудь … Що ж, я тут одна зможу зробити щось? Допоможіть, бoляче … Малюк народився дуже швидко, без сторонньої допомоги. Напевно малюк дуже боявся зробити мамі бoляче. Через добу, ввечері, на околиці міста, недалеко від житлового масиву: — Ти синку на мене не ображайся. Зараз час такий, я така не одна. Ну, куди я з тобою? У мене все життя попереду. А тобі все одно, ти просто заснеш і все … — Ангел, а куди мама пішла? — Не знаю, не переживай, вона зараз повернеться. — Ангел, а чому у тебе такий голос? Ти що плачеш? Ангел поквап маму, будь ласка, а то мені тут дуже холодно. — Ні, малюк я не плачу, тобі здалося, я зараз її приведу! А ти тільки не спи, ти плач, голосно плач! — Ні, Ангел я не буду плакати, мама мені сказала, потрібно спати. В цей час в найближчій до цього місця п’ятиповерхівці, в одній з квартир, сперечаються чоловік і дружина: — Я не розумію тебе! Куди ти зібралася? На вулиці вже темно! Ти стала нестерпною, після цієї лікарні! Дорога, ми такі не одні, тисячі пар мають діагноз бeзплiддя. І вони, якось з цим живуть. — Я прошу, тебе будь ласка, одягнися і пішли! — Куди? — Я не знаю, куди! Просто відчуваю, що я повинна кудись піти! Повір мені, будь ласка! — Добре, останній раз! Чуєш, останній раз я йду у тебе на повідку! З під’їзду вийшла пара. Попереду йшла швидким кроком жінка. Слідом йшов чоловік. — Кохана, у мене таке відчуття, що ти йдеш, за заздалегідь обраному маршруту. — Ти не повіриш, але мене хтось веде за руку. — Ти мене лякаєш. Обіцяй завтра цілий день провести в ліжку. Я подзвоню твоєму лікарю! — Тихіше … ти чуєш, хтось плаче? — Так, з того боку доноситься плач дитини! — Малюк, плач голосніше! Твоя мама заблукала, але скоро тебе знайде! — Ангел, де ти був? Я кликав тебе! Мені зовсім холодно! — Я ходив за твоєю мамою! Вона вже поруч! — О Господи, це ж і справді дитина! Вона зовсім замерзла, мерщій додому! Коханий, Бог послав нам малюка! — Ангел, у моєї мами змінився голос … — Малюк, звикай, це справжній голос твоєї МАМИ! Джерело