Зараз епоха загальної відвертості: люди розповідають найінтимніші речі, виступають на ток-шоу, пишуть у соцмережі, при першому знайомстві розкривають усю піднігтьову… А колись «піднігтьовою» називали інформацію, яку отримували за допомогою тортур: кат пхав людині голки під нігті і від болю та розповідала правду. Зізнавалася, видавала спільників, а може, обмовляла себе… Але так могли змусити розповісти все, відверте. Люди тоді чудово розуміли: не треба забагато говорити і про себе розповідати. Це небезпечніше, ніж катування. Одна дівчина років сорока скаржилася на маму; варто їй мамі розповісти про якийсь випадок, про невдачу або, навпаки, про знайомство з приємною людиною, як тут же відбувалося ось що: потенційний наречений зникав з життя, конфлікт посилювався, мрія не збувалася… А найголовніше — мама використала почуте, щоб уколоти дочку потім, знецінити, зачепити. Мовляв, правильно тебе начальник назвав ледаркою! Люди все бачать! Дуже прикро, так? Тільки навіщо ж розповідати знову та знову речі, які використовують проти нас згодом? З дитинства мама вселяла дочці цю манеру: розповідати абсолютно все! Викладати усі подробиці! Мама зрозуміє та пошкодує! І дочка сама не помічала, що під впливом «батьківського гіпнозу» розповідає зайве. І псує своє життя. У цієї доньки не було друзів, ось вона з мамою і розмовляла. Але друзів не було саме через надмірну відвертість. Людям не дуже подобається, коли їм довго, з непотрібними подробицями, розповідають про себе інтимні, особисті речі. Таких людей уникають. Розповідаючи про себе дуже багато, ми стаємо вразливими. Спочатку нас можуть з цікавістю вислухати або прочитати емоційну особисту розповідь у мережі. А потім скористатися інформацією можуть. Можуть позаздрити. Можуть випробувати зневагу і піднятись за наш рахунок. А можуть просто припинити спілкування, тому що особисті виливання не подобаються людям. І тому, хто надмірно відвертий, не довіряють — раптом він і наші таємниці так само вибалакає? Проблеми у житті можуть бути пов’язані зі звичкою про себе розповідати надто багато. Ось про що розповідати не треба: погані батьки: агресори, алкоголіки, нечесні люди… Про це можна розповісти тільки професіоналу або близьким друзям, у яких ви впевнені. Сторонні люди можуть вас і звинуватити, якщо у них були хороші батьки. Скажуть, що ви обмовляєте своїх чи викликаєте жалість. А можуть упитися вашою відвертістю, відчути себе вищим і кращим, а потім вас обговорювати і про вас пліткувати. І довіряти нащадку алкоголіків чи агресорів теж не будуть. При будь-якій нагоді згадають прислів’я про яблуко від яблуні… Але ж ви самі розповіли це! Самі собі зашкодили. висловлювати ненависть до когось і ділитися планами помсти теж не треба, навіть якщо ви праві. Оточуючі миттєво вас позначать як «агресивну небезпечну людину»; вони побояться, що наступного разу ви захочете їм помститися або на них напасти. І вас почнуть уникати, навіть якщо ви тисячу разів маєте рацію. Ніхто не любить агресивних людей. розповіді про свій успіх, про тріумф теж краще приберегти для найближчих. Навколишні важко іноді виносять чужий успіх. Вас підсвідомо розпізнають як «хвалька», «вискочку», потім зрівняють себе з вами; а порівняння – мати заздрощів. Заздрість може виявитися у шкідливих вчинках на вашу адресу. Успіхами треба обережно ділитися, а не захлинаючись розповідати про них усім підряд. Шубу раніше носили хутром усередину. Так цінне хутро краще гріло і зберігалося. І менше було заздрісних поглядів. власні, інтимні подробиці теж розповідати не треба. Спочатку вас із захопленням слухатимуть і читатимуть. І навіть прибувати почнуть слухачі чи читачі: це цікава тема — особисте життя та інтимні стосунки! Тільки потім ви залишитеся на самоті. Люди розуміють, що такій людині не можна довіряти і вступати з нею у стосунки — вона потім усе розкаже. І в соцмережі викладе! І репутація буде зіпсована. Люди тільки роблять вигляд, що вони лояльні та терпимі. Насправді вас вважатимуть розбещеною людиною — і говоритимуть про це між собою. розповіді про хвороби, аналізи, фізіологічні відхилення відштовхнуть від вас людей. Несвідомо всі прагнуть психогігієни, до захисту від негативних емоцій і неприємної інформації. Один раз вас вислухають, поспівчують, а потім почнуть уникати. Про хворобу можна згадати, але показувати свої хворі місця та передавати барвисто відчуття не треба… Але звичка розповідати про себе виникла ще у дитинстві. І доросла людина іноді не може побачити проблему; вона вважає себе щирою, відвертою. Але це небезпечна інфантильна поведінка. Деякі психологи спеціально створюють групи в мережі або на своїх сторінках спонукають людей ділитися інтимними переживаннями та розповідати особисту інформацію. Це не від доброти душевної; так можна викликати залежність людини, дізнатися про її таємниці і привчити до виливів — як та мати привчила дочку. Не все про себе треба казати. Це шкідливо та небезпечно. Крім того, ви непомітно видаєте ще й секрети інших людей — тих, що фігурують у ваших оповіданнях. Позбавившись звички «виливати душу», можна набути покращення у всіх сферах життя. Непотрібна відвертість позбавляє сили. Джерело