Єдиний спосіб заслужити любов дружини – це любити самому!

Пам’ятаю, раніше в усіх шафах країни, на всіх тумбочках Дюма лежав. Невже мода на нього пройшла? І дарма. Геніальні висновки письменник робив. Такі глибокі думки в жодній сучасній передачі не почуєш. Ось, наприклад, про те – чи любить жінка чоловіка по-справжньому? Як дізнатися? Чоловіки цим питанням спантеличуються вкрай рідко. Вони вважають, що жінка, як кішка, любить того, хто її годує. Ну а щоб, напевно, треба їй подарунки робити і на курорти возити. Жінка – істота домашня. Від кого дітей народила, того любить. Східне прислів’я перевертає цей стереотип з ніг на голову: “Не довіряй жінці, навіть якщо вона народила від тебе сімох дітей”. Як це розуміти? А так, що підпорядкування материнському інстинкту та спільне проживання – ще не доказ істинного кохання. І гора напрасованих сорочок та гаряча вечеря – теж не аргумент. Багато чоловіків зізнаються, що після 10 років шлюбу живуть із дружинами за звичкою. Чому жінці не можна так жити? Виконувати свої функції на автоматизмі, а серцем нічого не відчувати. Як розібратися, з ким живеш? З людиною, що любить або абсолютно байдужою? Є таке чудове твердження: “Бережіть жінок. Поки вона сварить, переживає і ревнує – вона любить, але як тільки почне все прощати і приймати з усмішкою – ти її втратив”. Ярослав перші 5 років жив із дружиною як на голках. Лаялися постійно. Вона кілька разів збирала речі, щоб піти до мами, а він її повертав. А потім усе якось устаканилося. Ярослав був упевнений, що це його заслуга. Він отримав підвищення по службі, став заробляти у рази більше. Вони з’їздили до Парижа, відвідали Рим. За таких чоловіків, як він, тримаються двома руками. Дружина перестала скандалити, а все більше тішила його кулінарними шедеврами. Вона навіть футбол почала дивитися разом з ним. Ярослав зрозумів: криза минула, вони обоє стали розсудливими. Він фантазував на тему – “що буде далі?”. Йому бачилися тихі сімейні вечори, від яких віє нудьгою. Невже йому доведеться шукати іскри на стороні, як багатьом його друзям? Одного ранку дружина сказала, що йде від нього. Він не міг повірити своїм вухам. Що її не влаштовувало? Все ж так було так добре! Жіночу покірність чоловіки приймають за смирення та прийняття. Жінка не дорікає, не сердиться, не плаче. Нарешті вони притерлися боками! Це “лебедина пісня” жінки. Вона затихає, коли їй байдуже. Коли вона не будує жодних планів на майбутнє, де фігурує цей чоловік. Вона, як і раніше, миє посуд, чистить його піджаки. Але думками вже в іншому місці. Зрозуміти про те, що почуття минули, можна через те, що вона перестала уважно слухати вас, перестала торкатися, співчувати проблемам. “Роби, як вважаєш за потрібне” – каже вона. Їй вже байдуже. Олександр Дюма писав: “Жінки безжальні з людьми, яких вони не люблять”. Уїдливі підколки, жарти, саркастичні глузування. Вона перестала вживати ваше миле сімейне прізвисько, але почала кликати на прізвище. З коханого чоловіка жінки не жартують: вони вважають його ідолом, бояться його образити. Ще один висновок: “Ніколи не питайте у жінки – чи любить вона вас. Орієнтуйтеся на її запитання: “Чи любиш ти мене?” Жінці, яка любить, важливо знати – чи її кохають у відповідь. Байдужість ранить її. Вона перша йде на примирення. Вона цікавиться вашою думкою та самопочуттям, вона чекає на подарунки на Різдво. Джерело

Є єдиний спосіб зрозуміти, кого людина насправді любить.  Цей спосіб застосувала хитромудра грецька красуня Фріна. Їй скульптор Пракситель обіцяв подарувати будь-яку свою роботу на вибір. Але Фріна не знала, які скульптури найцінніші. А Пракситель не говорив, може вже взагалі пошкодував про свою великодушну обіцянку. Фріна прийшла і налякала скульптора, – мовляв, твоя майстерня горить! Пожежа! Пракситель і заволав у розпачі; мовляв, загинув мій “Сатир”, згорів мій “Ерос”, горе мені! Красуня збагнула, що це і є найцінніші роботи. Зізналася в обмані та вимагала дорогу скульптуру. Як бачите, елементарний спосіб. Те, що по-справжньому дороге, рятують насамперед. Те, що люблять, боронять. А якщо відійшли убік, коли вас ображали, якщо не прийшли на допомогу в небезпеці, якщо зберегли гроші, машину, одяг, посаду, зручний побут, а про вас згадали в останню чергу, отже, не так уже й люблять. І зовсім не цінують. Це до всього відноситься: до людей, до речей, до Батьківщини… Що б не говорила людина, рятує вона те, що їй по-справжньому дороге. А не надто цінним жертвує насамперед. І дуже часто найціннішим і найулюбленішим у людини виявляється не інша людина. А вона сама. Навіть якщо вона була про себе іншої думки.. Або гроші. Або становище. Або просто зручність. Все пізнається у скрутній ситуації, коли кимось чи чимось треба жертвувати, когось чи щось рятувати. Але краще заздалегідь змоделювати ситуацію, не надто зваблюючись словами. І придивитися уважніше до того, хто так голосно декларує любов до когось чи вірність чомусь… Автор: Анна Кір’янова

Якщо ти жінка, у якої відносини з одруженим чоловіком, тобі потрібно подивитися правді в очі: він ніколи не піде від дружини до тебе, своєї коханки. Якщо подивитися ближче на причини, чому чоловіки зраджують, і переваги, які вони мають завдяки зраді, ти відразу зрозумієш, що це правда. Ось три причини, чому ти даремно витрачаєш своє життя в очікуванні, коли одружений чоловік кине свою дружину заради тебе, тому що він цього не зробить: 1. У нього є все, що йому треба. Навіщо йому йти від дружини і дітей? У нього є прекрасний інтим з тобою без зобов’язань, а коли він приходить додому, то насолоджується роллю батька. У нього є дружина, яка годує його, прибирає за ним, дивиться за його дітьми, і коханка, яка піклується про інші його потреби. У нього дві жінки, і все робиться для нього. І йому це подобається. 2. Розлучення – це занадто болісно. Подумай про труднощі розлучення. Це адвокати, сварки, проблеми з дітьми, фінансовий тягар і багато всього іншого. Навіщо йому піддавати себе і свою сім’ю цьому, якщо він не зобов’язаний? Ти теж здаєшся щасливою і так, так навіщо йому йти від дружини? 3. Він би вже пішов від неї. Якби він кохав тебе більше всього на світі, тоді він би не побоявся і труднощів розлучення, і вже пішов би до тебе. Якби він хотів бути з тобою, якби він кохав тебе так, як ти думаєш, він би вже був з тобою. Подумай про це. Він не йде від дружини, тому що не хоче. Все так просто. Ти можеш поставити йому ультиматум. Зберися з силами, подивися йому в обличчя і скажи: «Я тебе кохаю. Я хочу бути з тобою. Але я більше не буду коханкою. Я не буду зустрічатися з тобою, поки ти не зробиш вибір». Не витрачай своє життя на того, хто не хоче бути твоїм, щоб не упустити того, хто правда хоче бути з тобою. Джерело

Кілька місяців тому мій друг попросив мене зайти до нього. Він провів мене прямо в спальню і дістав з шухляди комода якийсь пакет. Друг вийняв звідти розкішну мереживну білизну своєї дружини і показав її мені, сказавши: — Я купив цей комплект для дружини, коли ми вперше опинилися в Парижі. Здається, це сталося років десять чи дев’ять тому. Вона так жодного разу його і не наділа, все берегла для якогось особливого випадку … Мені здається, зараз настав саме цей момент. Друг підійшов до ліжка і акуратно поклав цю казку з мережив і шовку до решти речей, підготовлених для похорону. Вчора дружина мого друга померла … Він довго дивився на речі, а потім обернувся до мене і сказав тихим шепотом: — Знаєш, тепер я зрозумів, що не потрібно нічого зберігати для чогось особливого. Кожна хвилина, кожна година, кожен день, що ти живеш на цій планеті, і є той самий особливий випадок. Його слова … Вони повністю змінили все моє життя … Тепер я читаю свої улюблені книги, а не відкладаю їх на потім. Я частіше зустрічаюся з рідними і друзями і рідше затримуюся на роботі. Тільки тепер я усвідомив, що все наше життя – це досвід, який варто цінувати. Кожен день я п’ю вино з дорогих кришталевих келихів, подарованих на весілля. Одягаю кращий костюм, якщо мені потрібно просто піти в магазин. Я почав користуватися своїми улюбленими парфумами щодня, а не тільки на свята. Відтепер слова «коли-небудь» і «одного разу» назавжди виключені з мого лексикону. Тепер я хочу бачити, відчувати, чути і робити вчинки тут і зараз. Я думаю про те, що б дружина мого друга зробила, якби точно знала, що завтра її не стане. Напевно, вона подзвонила б друзям, з якими давно не бачилася, зібрала б всю сім’ю і відправилася в улюблений ресторан … Я думаю, що якби мої дні були полічені, то всі незакінчені справи заважали б мені і дратували мене. Думаю, мене б виводив з себе той факт, що я так і не побачив своїх старих друзів, з якими я обіцяв собі зустрітися «як-небудь потім». Мене б дратували ті листи, які я не написав, відкладаючи їх у довгу шухляду. Я б злився від думки, що не говорив своїм близьким про свою любов до них постійно. Сьогодні я не пропускаю жодного шансу впустити в своє життя посмішку і щастя. Я не зберігаю нічого, що не приносило б мені позитивні емоції. Я часто нагадую собі, що кожна хвилина і кожен день, прожитий мною, – це і є щось особливе. Джерело

“Дорогі жінки, у мене виникло бажання поділиться з вами своїми жіночими переживаннями. П’ять місяців тому у мого чоловіка Миколи стався обширний інсульт з ускладненнями на очі. За п’ять місяців в лікарні він втратив м’язову масу настільки, що не може стояти на ногах. Очі відновлюються, але поки в очах двоїться. Лікарі сказали, що все відновиться. Просто потрібен час. Я чекаю з нетерпінням, коли мій чоловік видужає, але цей час очікування став особливим періодом для мене. Сьогодні  я їду з Миколою на перевірку до лікаря і багато думаю. Думаю про те, як все було до цього і як зараз. Життя змінилася за одну добу. Звичайно, мені не вистачає мого колишнього чоловіка. Адже те, що було звичайною справою – чоловік поруч, займається своїми звичайними справами, тепер стало для мене мрією. Наприклад, вже півроку мій чоловік не керує автомобілем, це роблю я, адже, це було звичайною його справою. Пам’ятаю, що інколи бурчала: «Чому туди повернув», дорікала: «Не гальмуй так різко…». Думаю, як же це було нерозумно. Коли мій чоловік знову сяде за кермо, це буде справжнім святом для мене. Адже зараз я сама їжджу за товарами, відводжу і забираю дітей, вожу чоловіка до лікаря… Все сама і сама. Микола їде зі мною і мовчить. Або спить. Так як він вживає сильні ліки, його розум, як в тумані. Ми не можемо просто взяти і поспілкуватися як раніше. А це було так просто, так зазвичай. Зараз ми багато мовчимо… Дивлюся я на жінок і думаю: «От би вони цінували кожну хвилинку, підтримували свого чоловіка більше, дивилися б на нього з захопленням, просто за те, що він сидить за кермом і везе».  Нібито нічого особливого, але якщо це різко забрати, ти тільки тоді розумієш, що втратила. Мені також доводиться робити самостійно все: виплати, оренди, адже на мені лежить весь тягар відповідальності за сім’ю, який завжди був на чоловікові. Елементарно, не помічалося, як була важлива робота чоловіка в дрібницях – просто прикрутити щось, прибити цвях, підняти важку річ.  Так, ми жінки все можемо самі, але ми не помічаємо, як все це просимо робити чоловіка. І глибоко в серці  ми відчуваємо себе жінками, тому що за нами доглядають і нам допомагають. Мені складно, незвично, дивно без плеча мого коханого. Мій чоловік живий, він одужає. Все буде добре, але поки складно. Я усвідомила, як багато чоловік значить. Яка величезна це цінність і сила. Зараз прийшов час служити чоловікові. Завжди чекала, що чоловік віддає, а тепер вчуся робити і віддавати сама. Я йому кажу компліменти, підбадьорюю, за нього молюся, приношу йому все, що потрібно, накриваю його, купаю, одягаю. Найзворушливіша частина мого служіння чоловікові, коли я мию і витираю йому ноги, на колінах, перед інвалідним візком. Моє серце кожного разу приходить в повне смирення. Я вчуся терпінню, коли повільно одягаю його, коли він повільно встає з моєю підтримкою, повільно сідає і чистить зуби. У цей момент весь світ зупиняється. Тільки я і мій чоловік. Приділяю йому всю увагу. Але ж так повинно бути в звичайному житті, не лише коли хворієш.  Коли ви останній раз мили чоловікові ноги? Ви скажете: «Та ну його, ще й ноги мити, нехай він спочатку до мене ставиться нормально, нехай цінує мене більше!». Я теж так вважала. Але що може бути прекрасніше – послужити коханому чоловікові фізично, духовно, душевно. Тільки б він був здоровий. І жив. Тепер я зрозуміла мою частину як дружини –  визнати, приділити увагу, підкріпити, поправити ковдру, обійняти, молитися. Я йому потрібна зараз як ніколи ще. Я його ноги, його руки, його очі, його мова. Він не може зараз без мене, ніяк. Сподіваюся, я отримала такий урок, що коли він буде повністю здоровий, я не поміняю свого служіння і буду так само допомагати, так само служити. Так хотілося б донести цю думку до примхливих жінок, до тих, які тільки вимагають, але не служать. Зараз я спостерігаю за парами. І повірте, найдивніше для мене зараз бачити дружин, які не цінують чоловіків. Знала б ти, яка коштовність поруч з тобою, ти б так себе не вела! Ми – жінки, часто думаємо, що тільки ми коштовності, а чоловік так, додаток до коштовності. Ми – принцеси, а чоловіки – слуги. Це привілей мати чоловіка, бути сім’єю, бачити, як ростуть діти. Я обіцяла на нашому весіллі бути вірною в здоров’ї і хворобі. Прийшов час виконати обіцянку. Бути вірною в хворобі – значить якщо потрібно, то стати його руками, ногами, опорою, коли опори немає. Це означає, коли ти сильно втомилася, а він не може сам щось зробити, ти встаєш і робиш це за нього. З любов’ю, з терпінням. Це коли він не може за себе постояти, коли не може за себе сказати, ти говориш не як за себе, а як за нього. Так як би він за себе сказав. Як би він себе захистив. Бути вірною. Без нарікань, без жалю до себе. Так цікаво, кожен раз, коли я лягаю спати, я розумію, що чиню правильно, що це набагато вище, ніж вимагати й очікувати. Микола зараз не пам’ятає, скільки йому років, який рік. У нього тимчасова втрата пам’яті. Я завжди думала, що у мене погана пам’ять, але зараз Бог довірив мені бути пам’яттю мого чоловіка. Буду вірною пам’яттю мого чоловіка стільки, скільки знадобиться. Чудово в цій ситуації бачити, як Бог служить мені. Як Він заповнює всі потреби мої і дітей. Неймовірно, постійно, вірно, кожен день. Я бачу Його міцну руку всюди. Він мій Захисник, він моя опора, з Ним я говорю і виливаю своє серце. Він забезпечує нас і оточує турботою. Навіть коли потрібно щось прибити, прикрутити, навіть підстригти траву біля будинку – завжди, якимось дивним чином, з’являються помічники. Прийде час, Бог знову покладе відповідальність на чоловіка, але я рада, що змогла переоцінити те, що маю”.  Рената Кулакевич (дружина пастора Миколи Кулакевича, Вашингтон, США). Джерело

На днях трохи посварились з дружиною. І раптом вона видала мені фразу, яку обдyмую до цього часу. Вона спитала: – Ти сам хотів би, для нашої дочки Ліни, такого чоловіка як ти? Відповідай мені чeсно. Якщо чесно – я впав у ступор. Подумав. І відповів зовсім щиро: – Ні. Я б хотів, щоб він був кращий за мене. Я б не хотів, щоб на неї кричав і щоб зpивався через дрібниці. Я б не хотів, щоб якийсь чоловік пpичиняв їй страждання чи біль. Я не хотів би, щоб вона плaкала в своїй кімнаті, закривши руками обличчя, як це робить іноді моя дружина, коли ми сваримось. Навіть коли Ліні буде 20, вона все одно залишиться для мене маленькою дівчинкою, яка перед сном сідала мені на коліна і сміялась, коли я лоскотав її і пригортав до себе. І я б дуже хотів, щоб її майбутній чоловік давав їй більше любові, ніж я даю своїй дружині зараз. Щоб не сердився на її кaпризи, поблажливо та терпeливо ставився до її помилок і невдач. Хотів би, щоб він цінував її – таку, яка вона є, з усіма її плюсами і незначними мінуcами. Хотів би, щоб він був для неї підтримкою, захистом і вірним другом – і головне – робив її щасливою. Я вважаю, що моя дочка заслуговує тільки найкращого. І я думаю, що так вважають усі батьки на планеті. Але чому ми зaбуваємо про те, що наші дружини – теж чиїсь доньки, внучки, сестри, такі ніжні і ранимі. Їх так само любили і беpeгли їхні батьки. Перш, ніж заподіяти біль дружині, нагрубити чи образити її – подумай, хотів би ти, щоб так пocтупали в майбутньому з твоєю дочкою? Задyмайся!

«Мені стерви не подобаються, я за здоровий характер. Тому що стервозність – це невротична риса, там постійна істеричність, незадоволеність життям. Як «Казка про рибалку та рибку». «Насамперед чоловіки оцінюють жінку за зовнішністю, причому набагато сильніше, ніж жінки оцінюють одна одну». «Зовнішність залежить від самооцінки. Жінки з високою самооцінкою виглядають чудово і всім представляються просто неземними красунями». «Вік для чоловіка не має значення, а жінки заморочуються щодо віку ще сильніше, ніж щодо зовнішності». «Жінка, яка приймає себе повністю, з усім тим, що дала природа, набагато бажаніша, ніж та, яка не вилазить від пластичних хірургів. Ця істота настільки закомплексована, що готова різати себе, аби сподобатися». “Полюбити себе завжди можна”. “Ти не народилася для того, щоб тебе оцінювали за наявністю чоловіка в житті”. «Треба вчитися виявляти характер, а не підлаштовуватися під усіх підряд». «Дівчинку на заході виховують, як і хлопчика – немає жодної різниці. Потрібно виховувати людину, особистість, яка має свій голос». «За вміння готувати борщ заміж ще ніхто не брав, це лише добрий бонус». «Жінку прикрашає скромність, коли їй більше красуватися нічим». “Чого не терпітиме справжня жінка: закидів, приниження, критики, обману та зрад”. “Що має справжня жінка: вміти себе прогодувати, бути незалежною, самодостатньою та гордою у доброму розумінні слова”. “Головний критерій, за яким чоловік вибирає собі жінку: «У жінці чіпляє те, що нагадує дитинство та образ мами – з цим нічого не можна зробити, тому навіть людина з неабиякою зовнішністю може знайти собі пару»”. Джерело

Чому ж руйнуються сім’ї? Адже на момент весілля перед вівтарем завжди (або майже завжди) стоять дві люблячих людини, які щиро хочуть ощасливити одне одного. Але любов – така штука, яку неможливо налити в пляшку, закоркувати й знати, що вона нікуди не дінеться. У розлученнях винні обидва, але зараз хотілося б відійти від звичного шаблону і просто і ясно сказати про таке: Як мимоволі чоловік руйнує сім’ю і вбиває свою дружину. 1. Брак уваги Увага для жінки – це її повітря, її їжа. Навіть якщо у вас був важкий день, нічого не заважає обійняти дружину і просто так постояти. Якщо немає сил сказати про те, яка вона у вас гарна і як сильно ви її любите. Цього нема? Вона вирішує, що вона вам не потрібна. Їй все одно, що ви так не думаєте. Немає дій стосовно неї, які виявляють ваше ставлення, значить, ніж вже кинутий. 2. Брак похвали Жінки хвалять чоловіків, знаючи, наскільки для них це важливо. Але і їм теж потрібна похвала. За смачні котлети, за те, що вона встигла проскочити з дитиною з музичної школи до години пік, за те, що вона розумна, мудра, любляча, хороша в ліжку або просто чудова дружина. 3. Брак романтики Пам’ятаєте, як це було спочатку? Квіти, якісь пісні під гітару, маленькі сюрпризи, очікування під під’їздом. На цю тему згадується анекдот: Вирішили дід і баба, пригадати своє перше побачення, як в молодості, зустрітися. Ну, дід вбрався, квіточок зірвав, стоїть в умовленому місці. Годину стоїть на морозі, дві стоїть, три стоїть – баба не прийшла. Нарешті замерз до кісток, заходить в дім, а дружина, червона від тепла, сидить на печі. Дід кричить: “Ти чого не прийшла?”. А баба, усміхаючись, каже: “А мене мама не пустила”. Такі речі підживлюють жінку, вони наповнюють її енергією і змушують вірити в те, що ваші стосунки живі. Від романтики жінки розквітають. Не давайте рутині заїсти вас ні через 5, ні через 15, ні через 30 років. 4. Багато критики Критика буває конструктивна і деструктивна. Так ось, навіть велика кількість справедливої ​​критики теж впливає на жінку руйнівно. Підозрюю, що на ранніх стадіях стосунків ви так до неї не чіплялися. Знаєте, що ваша критика зробить? Ні, кращою стати не допоможе. Вона знищить здорову самооцінку вашої дружини, а вас перетворить в тирана. І це вже ніж в спину! 5. Порівняння Скажіть чесно, вам сподобається, якщо ваша дружина почне порівнювати вас з іншими чоловіками? Скаже, що у її начальника фігура краща, а сусід Костя – на всі руки майстер, не те, що ви. Не думаю, що ви будете в захваті. Порівнюючи дружину з іншими жінками, ви говорите: “Ти явно так собі на їхньому тлі. Вони мені подобаються більше, ніж ти”. Це ж просто постріл в голову для вашої любові, сім’ї та стосунків. Може, ви й не спеціально вимовили таку фразу, але вона може поранити на все життя. Любов – це страх образити, сказати погане слово, принизити кохану людину. А якщо створювати сім’ю не заради любові, то заради чого це все? Автор ілюстрації: Lisa Aisato Джерело