3 важливих уроки кохання, які більшість жінок розуміють надто пізно

58-річна Жанна впала в глибоку депресію: все її життя прожите не так, як треба, а повернути час назад неможливо. Найдивовижніше, що їй завжди заздрили і хотіли жити як вона: і сестри, і подруги, і навіть мама. Жанна вражала своєю красою і підкоряла своїм оптимізмом. Вона світилася внутрішнім світлом і її справи завжди йшли добре: починаючи зі школи, закінчуючи власним бізнесом, який прогодує ще одне покоління (а далі ніхто загадувати не береться). У чому її секрет? У чоловічому обожнюванні. На її орбіті завжди було 2-3 чоловіки, які дивилися на жінку туманним поглядом, обсипали компліментами та готові були віддати їй усе, що в них було. Але гроші та майно Жанну не цікавили. Вона харчувалася енергією кохання. Поглинала її, як паливо, і мчала до своїх цілей. У 23 роки вона вийшла заміж за 33-річного. Подруги її не зрозуміли: невже немає ровесників? Але ще більше вони здивувалися тому, що у 33 роки вона розлучилася і вийшла за 53-річного. Ставку вона робила не на статус чоловіка, розрахунок був в іншому: вона обирала тих, хто був готовий на руках її носити та твердити, що нікого на світі немає прекрасніше. Але любов – це продукт, що швидко псується, рано чи пізно проходить. Від 53-х літнього треба було йти, якщо дотримуватися своєї стратегії. Але до кого? До 63-х літнього? Чи зможе він стати цілющим еліксиром? Чи йому самому потрібна допомога, підтримка та емоційне підживлення? Захочеш із такого напитися, а він сам усі сили висмоктає. Подруги стежили за життям Жанни як за захоплюючим серіалом. А вона й не думала зменшувати обороти та упускати рейтинги. В черговий раз сюжет приголомшив: Жанна полетіла в Італію і вийшла заміж за хлопця вдвічі молодшого за себе. Він емоційно жестикулював і вигукував, що таких жінок, яка дісталася йому, просто не буває. Скоро вся тиха Віченца знала, що їхніми вуличками ходить богиня Жанна. Саме на цей час припав пік бізнесу Жанни. Вона вміло настроювала життя на потрібну тональність. Гроші текли рікою. У гору ми йдемо важко, деремося з задишкою. А з гори котимося швидко. Так і Жанна. Не встигла повною мірою насолодитися своїм зенітом, впала в жорстку депресію: у неї свій розкішний будинок, але він не коштує ані гроша, якщо в ньому не лунає сміх дітей та онуків. Жанна плаче у телефонну трубку і каже, що все її життя – коту під хвіст. Не було найголовнішого. Кохання. Її любили, а вона – ні. Конфуцій говорив: Щастя – коли тебе розуміють, велике щастя – коли тебе люблять, справжнє щастя – коли любиш ти. До чого була вся ця метушня життєва, якщо вона в кінці життя залишилася біля розбитого корита? Втім, жінки так влаштовані: знецінюють те, що в них вдосталь, і захоплюються тим, чого вони не мають… Інша моя знайома каже: “Кохання, подумаєш… Дурниця це, кохання ваше. А от добре жити не кожному дано…”

Цитати Ліни Костенко – невичерпне джерело мудрості для українців. Її вислови надихають на зміни та змушують замислитися над вічними темами. Ліна Костенко… Її цитати завжди влучні та актуальні. Вони проймають до мурашок, змушують думати, відчувати, розуміти. Надихайтеся висловами геніальної українки, які точно не залишать вас байдужими! ЦИТАТИ ЛІНИ КОСТЕНКО ПРО КОХАННЯ І ЛЮБОВ *** Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом. *** Троянда – як кохання, може завдати болю, якщо не вмієш її узяти. *** Любов – це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість. *** Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі (з роману у віршах “Маруся Чурай”). *** Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня. *** Несказане лишилось несказанним. *** Така любов буває раз в ніколи. АФОРИЗМИ ПРО ЖІНОК *** Жінка – як музика, її можна любити навіть не дуже розуміючи. *** Там, де в жінок не розвинуте почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіка. *** Шкода, що в жінках так швидко вмирає Ассоль. *** Там, де в жінок не розвинуте почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіка. *** Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти в її очах. Жінка втрачає на інтелекті, лише коли закохана. Так що бажано стабільно підтримувати в ній цей стан.  ЦИТАТИ КОСТЕНКО ПРО ЖИТТЯ *** Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі. *** Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми – живі, нам треба поспішати. *** У кожного своя пустеля і свої міражі. *** Проблеми ж – як божевілля. Буйних ще можна вилікувати, а тихопомішані – то вже навік. *** І що цікаво – серце у колібрі майже втричі більше, ніж шлунок. От якби так у людей. *** Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем. *** Я всіх люблю, аби не заважали. *** А секунди летять. Отак можна вмерти й нічого не встигнути. Встигаєш тільки втомитися. *** Марудна справа – жити без баталій. Людина від спокійного життя жиріє серцем і втрачає талію. *** І хто б там що кому не говорив, а згине зло і правда переможе! *** Так багато на світі горя,люди, будьте взаємно красивими! *** Краса – і тільки, трішечки краси,душі нічого більше не потрібно. Джерело

Через 100 років, наприклад у 2122 році ми всі будемо під землею зі своїми родичами та друзями. Чужі люди будуть жити в наших домівках. Нашою власністю будуть володіти чужинці. Вони навіть не згадають нас. Чи багато з нас думають про батька свого діда? Ми станемо частинкою історії в пам’яті наших поколінь, поки люди не забудуть наші імена та форми. В той час ми усвідомимо, наскільки невихованою та помилковою була мрія отримати все. Ми б попросили ще одне життя, щоб витратити просто на добрі справи, але буде занадто пізно. Сьогодні ми маємо можливість робити добро для себе та інших, єдине, що залишиться назавжди, це наші добрі справи в цьому житті та життя поза межами. У нас ще є час робити добрі справи, поки не пізно. Джерело

Одного разу я потоваришував із чоловіком, який доживав свої останні тижні. Лікарі вже нічим не могли допомогти, але він умів розвеселити мене так, як ніхто інший. Це були незабутні моменти у моєму житті. Тоді я саме шукав нову роботу і влаштувався в будинок для людей похилого віку, де міг поєднувати навчання з нічними змінами. Там я й познайомився із Хенком. Одного разу він сказав мені: «Я читав газету і знайшов одну цікаву вакансію. Вона якраз підійшла б тобі. Зарплата не найбільша, але там є хороші чайові!» «Правда? І що це за робота?», — вирішив я уточнити. «Обрізати слонів у місцевому зоопарку!» – сказав Хенк, не стримуючи сміху. Далі він почав сильно кашляти, після чого його дружина м’яко насварила за такий жарт. На жаль, Хенку залишилося жити лише місяць. Він був хворий на рак легень. За той час, який я пропрацював у будинку для людей похилого віку, я зустрічав багатьох цікавих людей. І всі вони незабаром помирали: хтось від тривалої хвороби, хтось через похилий вік. Але Хенк зайняв особливе місце у моїй пам’яті. Ви можете подумати, що це страшна робота. Але насправді вона мене багато чого навчила. Постійне відчуття смерті, що наближається, змушує більше думати про життя. Я кілька разів кидав цю роботу, але потім повертався. В юності Хенк служив в армії пілотом і брав участь у Другій світовій війні. Йому пощастило вижити на той час. Він розповідав мені про свою службу, про бойові дії та про життя в цілому. Я все частіше заходив до нього до кімнати, щоб поговорити. Він навіть показував мені армійську аптечку, що збереглася, яку він прихопив із собою з бойового літака. Мені сподобалося, як він сказав одного разу: “Я можу розповісти тобі мільйон різних історій, і деякі з них навіть правдиві!” Звичайно, він намагався посміятися з мене, розповідаючи про те, як на Різдво стріляли різнобарвними боєприпасами. Це були невинні жарти. За весь час нашого спілкування я прив’язався до Хенка. Він став героєм у моїх очах. Мені хотілося слухати його без перерви, щоб знову поринути у його дивовижне життя. Як він казав: “Я пережив стільки жахливих і прекрасних подій, що вже не можу і згадати все це”. Саме він надихнув мене на те, щоб я покинув цю роботу і почав займатися чимось перспективнішим для себе, приділивши більше часу навчанню. Він відкрив мені очі на те, що я можу вирушити у подорож уже зараз. Він навчив мене тому, що життя не полягає лише у пошуку щастя. Це не та річ, яку можна просто так взяти та знайти. Це лише результат прожитих років. Якщо вони були добрі, то це і є щастя. Коли життя добігає кінця, у вас залишаються лише спогади — досвід та мільйон оповідань, які зігрівають ваше серце щодня. А якщо ви витрачали роки лише на збільшення свого бюджету, то не зможете пригадати нічого цікавого. Я доглядав різних людей у ​​цьому будинку для літніх людей. І їх можна легко розділити на дві категорії: ті, хто щасливий, і ті, хто потопав у горі. Я спілкувався з обома групами людей похилого віку. Як правило, щасливі люди похилого віку могли похвалитися незвичайним життям. Вони працювали, подорожували, не боялися міняти щось звичне. І вони могли розповісти про це з вогнем у власних очах. Їхній позитивний досвід — це і є їхнє щастя. Це відображення того, ким вони були і як справлялися зі своїми труднощами. І їм рідко хотілося скаржитися на мій «несмачний» суп щодня. Вони контролювали своє життя і їм не потрібно було зациклюватися на дрібницях навіть наприкінці шляху. Вже добре знайомий вам старий військовий поділився своїм баченням цієї ситуації. Він казав, що він не має ні бажання, ні можливості злитися: «Навіщо мені злитися зараз? Я можу сказати, що це лише заважає. Щоразу, коли я дозволяв собі злитися, все котилося до біса. Коли я літав на винищувачах, мені треба було залишатися спокійним, щоби вдало приземлитися». Життя — воно таке, — сказав мені старий. — Який би сильний гнів не долав тебе, треба все одно взяти себе в руки та вдало приземлитися. Агресія в цьому випадку не помічник. Потрібно отримати користь від спокою. І тоді він розповів мені про три головні уроки життя, які засвоїв за всі ці роки: 1. Життя, як і весь світ, — це несправний літак, яким треба навчитися керувати. І якщо ви будете злитися, то обов’язково зазнаєте краху. 2. Щастя – це не щось матеріальне. Це не те, що можна знайти у певний момент життя. Це лише побічний продукт, що характеризує якість прожитих років. 3. Перспективи відкриваються лише тим людям, які вміють сміятися. Тому що сміх та радість – це ваша надія. Коли ви знаходите її, то ви з більшою ймовірністю дізнаєтеся, що таке щастя. Так, сьогоднішній світ божевільний. Жодне покоління не може просто взяти та вирішити всі наші нагальні проблеми. Світ ставить перед нами нові перешкоди, які треба долати. І є лише ваш вибір, як саме ставитися до життя. Можна робити це з оптимізмом, а можна й навпаки. Але, зрештою, ви зрозумієте, що жорстокість і агресивність призведуть лише до поразки. Якщо ж усередині душі буде місце для радості, то ніщо вас не зупинить. Aaron Nichols Джерело

…Ми вже не боїмося не сподобатися. Бути не відповідними. Не знати. Не встигнути. Чи не вміти пекти «Наполеон». Готувати плов. Правильно малювати стрілки. Перепитувати. Виглядати безглуздо.Нам є що вдягнути влітку. Восени також. І одяг взагалі не проблема.В нашому житті все менше прогалин. Вже не страшно йти не по прямій. Можна й криво. Знаємо, що красиво – це всередині. Ми не боїмося потонути. Давно живемо на глибині. Не соромимося плакати. Від горя і радості. Сміятися від цього теж вміємо.Ми не боїмося сивини. Зморшок. Вони вже не перші. І тепер все – від посмішки.Нам вже пізно боятися, хто що подумає. Колеги. Свекруха. Люди. Нам давним-давно байдуже чи мите. Чи чищене. З глютеном чи без. Їмо те, що любимо. Інколи й вночі. І нам зовсім не соромно. Ми знаємо, що келих вина не зашкодить. Бо шкодить – не дихати. Забороняти собі. Не хотіти. Нам байдуже прийшов він о 18:30 чи 21:00. Якщо він кохає. І поспішає. Головне – він є.Ми вже не боїмося бути самі. Вміємо не бачити того, хто не помічає. Йти від того, хто відштовхує.Нам є що сказати. Про що мовчати. Про що молитися. У нас все від душі. Ми вже чиясь віддушина. Нам не страшно виглядати божевільними. Товстими. Худими.Ми давно перестали скидатися. І почали бути. Робити те, що любимо. Любити того, хто любить. Спати з тим, з ким не заснеш. Навіть якщо дуже хочеться. Говорити прямо. Не накручувати. Кучері. Себе. Не випрямляти локони. Завжди тримати спину рівно. Дивитися крізь пальці на дурнів. Прислухатися до тиші. Гіркий шоколад для нас солодкий. Ми цінуємо час. Ранок. День. Ніч. Не змушуємо доньок. Не повчаємо синів. Ми зайняті справою. Своєю. Вміємо бути з собою. І собою.Ми вже не звинувачуємо батька. Любимо маму. Не боїмося померти. Бо ми – живемо.Ми – жінки, яким вже пізно боятися…» Джерело

1. Суть любові не полягає в витраченому на когось часі й в тому, щоб бути з іншою людиною тільки тому, що це комфортно і викликає знайомі почуття. Ви можете постійно говорити про те, що вашим ідеальним супутником життя є ваш найкращий друг, але заміж ви вийдете за свого однокурсника з університету. Життя – штука кумедна. І вона ґрунтується не на знанні іншої людини, а на сумісності партнерів. 2. Суть любові ніколи не полягала у зусиллях, що докладаються партнерами для підтримки їхніх стосунків. Зусилля – це справді невід’ємна частина будь-яких стосунків, і ніхто цього не заперечуватиме. Однак не вони лежать в основі кохання. Незалежно від старань вашого партнера, якщо ви нічого не відчуваєте до нього, то змусити такі почуття з’явитися примусово ви не зможете. Неможливо досягти того, що є нереальним. 3. Послідовність завжди була і буде важливою для кохання. Так, не можна робити по-справжньому романтичні вчинки, щоб досягти прихильності партнера, а потім, отримавши бажане, перестати їх робити. Тому що так зрештою ви його все одно втратите. 4. Важливість поваги. Якщо ви не поважаєте свою другу половинку, то навіщо ви взагалі перебуваєте з нею в романтичних стосунках? І суть тут необов’язково полягає у повазі партнера лише до вас. Якщо ви зустрічаєтеся з тим, хто не поважає інших чоловіків чи жінок, нерозумно будувати своє життя з такою людиною? 5. Довіра. Не можна любити когось і при цьому не довіряти йому всім своїм серцем. Стосунки так не працюють. 6. Дружба. Люди постійно говорять, що найнадійнішою базою для створення довгострокових відносин є дружба. Мабуть, у цьому є сенс. Але так само у вас з’явиться набагато більше шансів на успішність стосунків, якщо ви ставитиметеся до свого хлопця чи дівчини як до своїх найкращих друзів. Розповідайте про все, що трапилося з вами за день. Смійтеся з партнером до колік у животі. Будіть його о 3 годині ночі і діліться своїми думками і тим, що ви не боїтеся здатися поруч із ним вразливими та слабкими. Що ви не боїтеся показати йому свою темну сторону, тому що цілком йому довіряєте. Нехай ваша друга половинка буде причетна до всіх ваших хобі та захоплень. Так ви знатимете, що все, що відбувається між вами реально. 7. Завжди розмовляйте один з одним. Уникайте днів, коли ви не надсилаєте своєму партнерові хоча б одне повідомлення. Це може бути як проста фраза на кшталт “я сумую”, так і питання про те, як пройшов його день. Це важливо. Не допускайте таких ситуацій, коли ви жодного разу на день не запитали своєї другої половинки, як у неї справи. Зрештою, спілкування – це ключ до успішних та щасливих стосунків. Джерело

Колись один чоловік запитав мене, чи знаю я, яке слово найнестерпніше. Я називала багато слів, але не могла вгадати. «Пізно» – сказав він. Це слово «пізно». В якому би контексті воно не звучало, воно завжди говорить про якусь гіркоту того, чого вже не повернеш. Один чоловік в дитинстві дуже дружив зі старим сусідом. Але час йшов, з’явився коледж та інтереси, потім робота і особисте життя. Кожну хвилину молодий чоловік був зайнятий, і у нього не було часу ні згадати про минуле, ні навіть побути з близькими. Одного разу він дізнався, що сусід помер – і несподівано згадав: старий багато чому навчив його, намагаючись замінити хлопчикові загиблого батька. Відчувши свою провину, він приїхав на похорон. Увечері, після похорону, чоловік зайшов до спорожнілого будинку покійного. Все було так, як і багато років тому… Ось тільки маленька золота коробочка, в якій, за словами старого, зберігалася найцінніша для нього річ, зникла зі столу. Подумавши, що її забрав хтось із нечисленних родичів, чоловік покинув будинок. Однак через два тижні він отримав посилку. Побачивши на ній ім’я сусіда, чоловік здригнувся і відкрив коробку. Всередині лежала та сама золота коробочка. У ній виявився кишеньковий золотий годинник з гравіюванням: «Спасибі за час, що проводив зі мною». І він зрозумів – найціннішим для старого був час, проведений зі своїм маленьким другом. З тих пір чоловік намагався якомога більше часу приділяти дружині і сину. Життя вимірюється не кількістю вдихів. Воно вимірюється кількістю моментів, які змушують нас затримати дихання. Час витікає від нас кожну секунду. І його потрібно витрачати з користю прямо зараз. Джерело

Кохання божевільне і чарівне. Ірраціональне і прекрасне. Воно не повинно бути логічним – воно повинно бути справжнім. Логіка кохання дуже проста. Воно полягає в … відсутності будь-якої логіки. Це почуття – набагато більше, ніж просто хімічна реакція за участю окситоцину і дофаміну, що виробляються нашим мозком. І це не рівняння, яке можна вирішити в кілька дій. І навіть не складна система, в якій можуть розібратися тільки сивобороді мудреці. Кохання – це магія. Насправді шукати сенс в коханні – даремне заняття. Але воно змушує відчувати себе живими, і в цьому – вся суть. Наше життя наповнене безліччю посередніх речей. Ми втягуємося і звикаємо до одноманітності і рутини. Але кохання – це щось зовсім протилежне! Кохання змушує нас безстрашно йти по самому краю, кидає виклик, а потім обіймає і покриває поцілунками так, ніби завтра вже ніколи не настане. Навіть якщо ви переконаєте себе в тому, що нічого особливого вже не очікуєте від кохання – серце з цим не змириться. Воно все одно час від часу буде нагадувати про те, що не слід погоджуватися на менше. Ви можете і повинні пізнати справжнє кохання, щоб вже не могли жити без цієї магії! Без цієї любові, яка підносить на сьоме небо від щастя, як ніби немає, і не було гравітації. Це ні з чим не порівнянне відчуття польоту! Це кохання, яке поглинає і дарує неймовірну свободу. Кохання, яке піднімає, несучи в світ фантазії, і пов’язує з реальністю. Кохання, яке не має нічого спільного з посередністю і буденністю. Кохання, яке змушує ставати краще з кожним днем, рости і розвиватися. Ви з партнером будете надихати і підтримувати один одного, а це – велика сила. Так, ми дійсно стаємо дурнями в любові. А чому б і ні? Людині життєво необхідно любити і бути коханим – без цього світ втрачає свої найяскравіші фарби. Кохання потрібне абсолютно всім. Незалежно від того, чи закриті ви або надзвичайно довірливі, сильні або слабкі – любити хочуть всі. Як би не були зайняті протягом дня – настають сутінки, і ви лежите в темряві під ковдрою на самоті, а серце ниє: так хочеться притиснутися щокою до плеча коханої людини, щоб хтось ніжно обійняв … Цей хтось – не абстрактна людина. Це саме «наш хтось». Його називають по-різному: споріднена душа, друга половинка, але суть одна – він просто наша людина. Той єдиний, хто допоможе відкрити себе заново. Пробудить ті почуття, яких ми раніше не знали. Знаєте, коли зникає магія кохання? У той момент, коли ми намагаємося щось пояснити. У той момент, коли намагаємося логічно «розкласти все по поличках» і класифікувати. Тому що кохання – це те, що неможливо пояснити за допомогою одних тільки слів. Нікому і ніколи цього ще не вдавалося. Ні релігія, ні політика, ні наука – не в змозі пояснити, що ж таке кохання. Звідки береться і куди йде? Чому ми любимо одних і не помічаємо інших? Це треба відчути. Одних слів – недостатньо. Кохання – це зовсім не фізичний потяг. І не союз двох схожих людей. І це не ночі, повні пристрасті і бажання. Між коханням і бажанням існує тонка грань, яку той, хто кохав хоч одного разу – вже ні з чим не сплутає. Кохання – це те, що змушує серце битися сильніше. Поєднання видимого і невидимого, пристрасті і почуття, бажань і амбіцій. Кохання об’єднує все це в одне ціле. На жаль, ми досить часто проходимо повз свою людину. І не тому, що не уважні чи не хочемо любити! Навпаки! Але ми шукаємо логіку в коханні, намагаємося щось пояснити або зрозуміти. А це, на жаль, чи на щастя – неможливо. Тому ми блукаємо по життю в пошуках щастя … Ми погоджуємося на відносини, де не буває сьомого неба. На рівну любов без припливів і відливів. На кохання без вогню … Чому так відбувається? Просто ми в усьому шукаємо сенс. А оскільки шукати його в любовікоханні – марно, погоджуємося на посередність: нехай все буде буденно, але зате – зрозуміло. Насправді ми щиро хочемо кохати і кохати по-справжньому. Але раціональний мозок не дозволяє йому постукати в двері. І навіть якщо все ж кохання постукає – стоїмо, притулившись спиною до стіни, і боїмося впустити. Не бійтеся кохання. Не лякайтеся відсутності сенсу і логіки. В цьому і полягає справжнє диво і магія кохання! Кохання змушує нас, дорослих людей, вірити в казки і дива. Коли стоїш, взявшись за руки з коханою людиною, біля моря і спостерігаєш захід … Коли тільки зірки, тиша і ви … Коли ви плачете, смієтеся, посміхаєтеся, проклинаєте, знову посміхаєтеся – все це кохання! Кохання, яке наповнює пристрастю … Кохання божевільне і чарівне. Ірраціональне і прекрасне. Воно не повинно бути логічним – воно повинно бути справжнім. Кохання – це не «якщо» або «тому що». Кохання – це «все одно», «незважаючи на». Джерело