З роками дедалі частіше помічаєш, що у нашій мові оселилося надто багато вибачень. Подзвонив сусідці — одразу звичне: «Вибачте, що потурбував». Постояв біля каси трохи довше — знову: «Вибачте». Попросив притримати ліфт або двері — знову автоматично виривається це слово. Спочатку здається, що це дрібниця, але потім ловиш себе на думці: звучить так, ніби ми просимо пробачення просто за те, що існуємо. І від цього стає якось ніяково, впевненості — менше, ніж хотілося б.
Я вперше серйозно замислився над цим кілька років тому. Завітала до мене в гості сусідка Галина Іванівна — принесла домашні соління. Я поставив чайник, старенький, пузатий, ще з радянських часів. Коли налив їй чашку, машинально сказав:
— Вибач, чай, мабуть, трохи міцний.
Вона суворо подивилася і сказала:
— Андрію, перестань весь час вибачатися. Так до тебе й звикнуть ставитися зверхньо.
І справді, правильно підмітила. З того моменту я вирішив по можливості замінювати звичні вибачення іншими словами — простими, але більш гідними.
1. Замість «вибач, що відволік» — «дякую, що приділили увагу»
Моя знайома працює в аптеці й часто розповідає, як до неї підходять літні жінки зі словами: «Вибачте, що заважаю». Але ж це її робота — допомагати. І куди приємніше чути вдячність. Я перевірив це на практиці. У поліклініці хотів запитати в лікаря про ліки. Раніше неодмінно сказав би: «Вибачте, що віднімаю ваш час». А тут стримався й сказав: «Дякую, що відповідаєте на мої запитання». Лікар одразу усміхнувся, і розмова пройшла значно тепліше.
2. Замість «вибачте за безлад» — «проходьте, я радий вам»
У мене вдома порядок відносний: на столі газета, в кутку стоїть пилосос, якому ще не знайшлося місця. Раніше щоразу, коли заходили сусіди чи знайомі, я поспішав виправдовуватись: «Вибачте, не прибрано». Але ж гість приходить не перевіряти чистоту, а поспілкуватися. Тепер я зустрічаю словами: «Проходьте, я радий вам». І одразу змінюється атмосфера: люди усміхаються, почуваються бажаними гостями, а мені самому стає спокійніше.
3. Замість «вибач за допомогу» — «дякую за підтримку»
Якось у мене заклинило двері в комірчині. Пішов до сусіда Володи, і перше, що хотів сказати, було: «Вибач, що турбую». Але вчасно зупинився і сказав: «Якщо допоможеш — буду дуже вдячний». Різниця відчутна: я не почувався тягарем, а він — потрібним і корисним. А потім ми ще й чаю разом випили.
4. Замість «вибач, що сказав правду» — «для мене важливо бути щирим»
Це найскладніше. Особливо в родині. Ми часто вибачаємося за правду, ніби винні в тому, що говоримо щиро. Коли донька образилась через те, що я не прийшов на її свято, я сказав прямо: «Мені важливо бути чесним — сил тоді не було, я дуже втомився». Вона трохи подумала і відповіла: «Дякую, що не вигадував виправдань». Відтоді між нами з’явився новий рівень довіри.
5. Замість «вибач, що спізнився» — «дякую, що дочекалися»
Нещодавно зустрічався з друзями у дворі, затримався на хвилин десять. Зазвичай я б одразу сказав: «Вибачте за запізнення». А тут спробував інакше: «Дякую, що дочекалися». І одразу все сприймається по-іншому: не провина, а вдячність.
6. Замість «вибач, що багато говорю» — «дякую, що вислухали»
Іноді розмова захоплює, і я починаю ділитися подробицями. Раніше в таких випадках казав: «Вибач, що забалакався». Тепер кажу: «Дякую, що вислухали мене». І це вже не звучить як виправдання, а як визнання цінності чужої уваги.
7. Замість «вибач, що існую» — «мені теж є місце у цьому світі»
Ми десятиліттями звикали бути зручними — для родини, колег, сусідів. Але приходить момент, коли час навчитися жити без постійних вибачень. Це і є справжня повага до себе.
Я зрозумів: після п’ятдесяти потрібно менше виправдовуватись і частіше поважати себе. «Дякую» і «мені важливо» роблять сильнішими за будь-яке «вибач». Один мудрий чоловік сказав: чим менше виправдань у нашій мові, тим більше ваги у наших вчинках.
