Напевно, кожен, хто виріс у ті часи, пам’ятає підковдри з незвичним вирізом у формі ромба посередині. Крізь це «віконце» проглядалося саме ковдра. Сьогодні такі моделі майже не зустрінеш у продажу — хіба що пошити на замовлення. То навіщо ж насправді потрібен був цей ромбоподібний виріз?
Виявляється, такі підковдри виготовляли за стандартами і використовували не лише в будинках та квартирах, а й у дитсадках, школах-інтернатах, лікарнях, санаторіях, таборах і навіть у готелях. До них навіть додавалася своєрідна «інструкція з використання». Ковдра вставлялася саме через ромб, після чого підковдру розправляли так, щоб отвір залишався зверху.
Якщо ж стелити навпаки — з вирізом униз, — уві сні ноги неодмінно опинялися всередині підковдри, що заважало спати. А дітям цей елемент особливо подобався — через виріз можна було пробиратися всередину, наче в таємний «будиночок», де легко було загубитися й потім кликати маму на допомогу.
Конструкція мала кілька практичних причин. Для пошиття брали бязь або бавовну. Рулони тканини мали стандартну ширину 90 см — достатньо для односпального комплекту. А для двоспального доводилося сшивати два шматки по центру. Щоб зекономити матеріал і полегшити роботу, саме на місці шва залишали ромбоподібний виріз. До того ж, це надавало підковдрі впізнаваного вигляду і навіть певної «родзинки».
У ті роки ковдри найчастіше робили з вовни або вати, обтягуючи бавовняною тканиною. Щоб вони довше служили, їх потрібно було провітрювати. І якраз ромб дозволяв повітрю проникати всередину, забезпечуючи своєрідну вентиляцію.
Існують і інші версії призначення цього вирізу. Дехто вважав, що отвір залишали навмисне, щоб було видно красиву ковдру з атласу чи яскраву клаптикову. Господині це дозволяло похизуватися перед гостями. Дійсно, крізь ромб визирала тканина, і виглядало це ефектно та «багато».
А ще була така думка: ромб слугував своєрідною «тепловою кишенею» для ніг. Варто було лише просунути їх усередину, притулитися до вовняної ковдри — і холодні ступні швидко зігрівалися.
Сьогодні такі підковдри стали рідкістю. Сучасні моделі мають проріз унизу, здебільшого на блискавці чи ґудзиках — це зручніше й звичніше. А от ті старі варіанти з ромбом залишилися в пам’яті тих, хто колись спав під наглядом вихователів у дитсадках чи таборах, а також у бабусиних скринях — як рідкісні «реліквії».
А ви пам’ятаєте такі підковдри? Можливо, у вашій родині й досі зберігається одна з них? Поділіться спогадами — такі історії завжди цікаво обговорити.
Бажаю вам здоров’я, тепла й затишку в домі!
