Притча про ціну й цінність

Притча про ціну й цінність

Ювелір сидів за столом і крізь вітрину своєї елітної крамниці байдужим поглядом дивився на вулицю.

Якесь дівчатко підійшло до магазину і притиснуло носи­ка до вітрини.

Її очі кольору неба зблиснули, коли побачила один із ви­ставлених предметів.

Увійшла рішучим кроком і вказала пальцем на прекрас­не намисто із блакитної бірюзи.

–   Можете його гарно запакувати? Це подарунок для моєї сестри.

Власник крамниці зміряв недовірливим поглядом малу клієнтку й запитав:

–   Скільки в тебе грошей?

Дівчинка зовсім не знітилась, зіп’явшись на пальчики, поклала на прилавок металеву коробочку, відкрила й пере­вернула її. Звідти висипались кілька монет, квиточок, де­кілька мушлів і ще якісь фігурки.

–   Вистачить? — запитала гордовито. — Я хочу зробити подарунок своїй старшій сестрі. Відколи не стало нашої ма­тінки, сестра замінила її мені. Не має для себе жодної віль­ної хвилини. У неї нині день народження, і я переконана, що мій подарунок зробить її щасливою. Це каміння має такий самий колір, як і її очі.

Ювелір пішов у підсобне приміщення магазину, виніс звідти прекрасний червоний із позолотою папір і старанно обгорнув ним шкатулку.

–   Прошу, – простягнув її дівчинці. – Неси обережно.

Дівчинка рушила, гордо несучи в руці пакуночок, неначе трофей.

Минула година, коли в магазин увійшла прекрасна дів­чина із волоссям кольору меду й прекрасними блакитними очима. Вона рішуче поклала на прилавок скриньку, яку ювелір так старанно запакував, і запитала:

–   Це намисто куплене тут?

–   Так, панночко.

-1 яка його ціна?

–   Ціни у моїй крамниці конфіденційні, їх знаю лише я і мої клієнти.

–   Але в моєї сестри було лише кілька дрібних монет. Во­на ніколи не могла б заплатити за таке намисто!

Ювелір узяв скриньку, зачинив разом з її вмістом, знову старанно запакував і віддав дівчині.

–   Твоя сестра заплатила ціну вищу, ніж будь-хто інший: вона віддала все, що мала.

Джерело