Одного разу, коли я була підлітком, ми з батьком стояли в черзі, щоб купити квитки в цирк…

Одного разу, коли я була підлітком, ми з батьком стояли в черзі, щоб купити квитки в цирк…

Одного разу, коли я була підлітком, ми з батьком стояли в черзі, щоб купити квитки в цирк. Між нами і квитковою касою була тільки одна сім’я. Ця родина справила на мене велике враження.

Всього разом було восьмеро дітей, найменшому, ймовірно, до 4 років. По тому, як вони були одягнені, можна було сказати, що у них не було багато грошей, але їх одяг був охайним і чистим.

Діти поводилися добре, всі стояли в черзі по двоє позаду батьків, тримаючись за руки. Вони збуджено гомоніли про клоунів, тварин і про все, що їм потрібно було побачити тієї ночі. За їх хвилюванням можна було зрозуміти, що вони ніколи раніше не були в цирку.

Батько і мати гордо стояли на чолі зграї. Мати тримала чоловіка за руку, дивлячись на нього, як би кажучи: «Ти мій лицар у сяючих обладунках!». Він посміхався і насолоджувався щастям своєї сім’ї.

Касир запитала чоловіка, скільки квитків він хоче? Він з гордістю відповів: «Я хотів би купити вісім квитків для дітей і два квитки для дорослих». Вона повідомила ціну… Дружина чоловіка випустила його руку, її голова опустилася, губи чоловіка затремтіли. Потім він нахилився трохи ближче і запитав: «Скільки потрібно грошей Ви казали?» Продавщиця квитків знову назвала ціну.

У нього не вистачило грошей. Як він повинен був повернутися і сказати своїм дітям, що у нього недостатньо грошей, щоб зводити їх у цирк!? Побачивши, що відбувається, мій батько поліз в кишеню, витягнув 20-доларову купюру і кинув її на землю. (Ми не були багаті ні в якому сенсі цього слова!) Мій батько нахилився, взяв 20-доларову купюру, поплескав людину по плечу і сказав: «Вибачте, сер, це випало з вашої кишені». Чоловік зрозумів, що відбувається. Він не просив подачки, але безумовно цінував допомогу у відчайдушній, несамовитій і незручній ситуації.

Він подивився прямо в очі мого батька, взяв його обома руками за руку, міцно стиснув 20-доларову купюру і, тремтячи губами (сльози текли по його щоці), відповів: «Дякую, дякую, сер! Це дійсно багато значить для мене і моєї сім’ї ». Ми з батьком повернулися до машини і поїхали додому. На 20 доларів, які дав мій батько, ми збиралися купити собі квитки.

Хоча в ту ніч нам не вдалося побачити цирк, ми відчули в собі радість, яка була набагато більшою, ніж будь-коли міг дати цирк. В той день я дізналася цінність “давати”.

Той, хто дає величніший за того, хто отримує. Якщо ви хочете бути великим, більшим, ніж життя, навчайтеся давати. Любов не має нічого спільного з тим, що ви очікуєте отримати – тільки з тим, що ви очікуєте дати.

Неможливо переоцінити важливість давання і благословення інших, тому що в даванні завжди є радість. Навчіться робити когось щасливим, віддаючи.

Джерело