“Якщо тобі важко, йди маленькими кроками”: мудрі слова моєї бабусі, які я запам’ятала на все життя

Моя бабуся казала: Не дозволяй своїм сковорідкам сяяти яскравіше за тебе!Не стався до прибирання будинку так серйозно! Коли я стала дружиною, я витрачала 24 години на день, спостерігаючи за тим, як все чисто, на випадок, якщо ”хтось зайде в гості”, але потім я дізналася, що вони всі дуже зайняті, гуляють, веселяться, радіють життю! А якщо й раптом прийде хтось? Я не зобов’язана нікому пояснювати свою домашню ситуацію. Людям не цікаво, чим ти займалася весь день. Життя коротке, насолоджуйся! Витри пил… при необхідності. Але встигни намалювати картину або написати вірш, прогулятися або відвідати друга, приготувати те, що тобі подобається… Дай собі вільний час, щоб випити пива, поплавати на пляжі (або басейні), піднятися в гори, погратися з собаками, послухати музику, почитати книги, самовдосконалюватися, і НАСОЛОДЖУВАТИСЯ ЖИТТЯМ. Пил, звісно, витирати потрібно, але життя триває поза домашніми справами… Цей день ніколи не повернеться! При необхідності пилосось, прибирай… але без фанатизму. І не забувай, що ти постарієш і багато речей, які ти можеш зробити зараз, буде не так просто зробити в старості. І коли ти підеш з цього світу (а ми всі коли-небудь підемо), ти теж станеш пилом! І ніхто не згадає, скільки рахунків ти оплатив, скільки разів прибирав будинок, зате всі згадають щиру дружбу, подорожі, радості, затишне чаювання з друзями, час проведений з дітьми і те, що ти залишив після себе… Проводьте час з користю, цінуєте моменти, а не речі! Джерело

Одна людина мені сказала oдного разу дуже хороші слова. – “Ніколи не тримай образ. Роби вигляд, що все нормально. Навіть якщо тебе сильно зачепили або зрадили. Спілкуйся далі. Поводься так, як ніби нічого й не було. Просто пам’ятай в майбутньому, щo це за людина і на що вона може бути, здатна. Ніколи цього не забувай. Я послухала її слова і зробила висновки. Відтепер я живу цими слoвами. Я все пам’ятаю і нічого не забуваю … “ Джерело

Дідусь сидів за весільним столом і з любов’ю дивився на свого онука. А той сяяв від щастя і не зводив очей зі своєї нареченої. – Справжній чоловік виріс, — подумав з любов’ю дідусь. Гості веселилися, виголошували тости, піднімали чарки. Уже народ досяг того рівня сп’яніння, коли хотілося з усіма обійнятися і бажати щастя всім присутнім. Дід потихеньку вибрався з-за столу, накинув на плечі піджак і вийшов на повітря. Дзвінко кричали цвіркуни та цикади. Здавалося, вони теж раділи весіллю молодих. Але шум на вулиці був душі старого милішим, і він присів на лавочку під кущем бузку. Важка гілка опустилася йому на плече, і він втягнув у себе її запашний аромат. Прикрив очі й подумки полинув на своє весілля. Ось вони за столом з його коханою дружиною Настею. Гостей небагато, всього п’ять осіб, але це найкращі друзі, які від щирого серця раділи за молодих. Ось Настя ставить на стіл смажену зі шкварками картоплю — коронна страва їхньої майбутньої сім’ї. Ось потупивши очі, вона підставляє йому свої губи для поцілунку, під дружний крик «Гірко!». Так, молодість …. Шкода, Настя не дожила до весілля внука. – Дід, ти в порядку? – наречений з занепокоєнням доторкнувся до плеча діда. Дідусь розплющив очі й посміхнувся: – В порядку, не хвилюйся. Молодий чоловік опустився на лавку поряд зі старим дідусем. – Я бабусю твою згадував, от би вона пораділа. Онук відкинувся на спинку лавки: – І я щасливий, діду. Так би все життя …. Як ви з бабусею. – Так і буде. Тільки, запам’ятай ось що … це мені ще мій дід казав. Будь завжди мужиком … справжнім таким. Зараз чомусь соромляться цього слова, і «мужик» вважається мало не лайкою. Але справжня жінка завжди буде поруч тільки зі справжнім мужиком — надійним, на якого завжди можна покластися, розумієш? Мій дід казав: кожна жінка, як птах, народжена літати. І якщо вона зустріне справжнього чоловіка, вона навчить літати і його. Головне, не обламати їй крила в сімейному житті. Інакше, вона все одно буде літати, тільки, в кращому випадку — не з тобою, а в гіршому — вже на мітлі. Молодий чоловік посміхнувся такому уроку. – Це, звичайно, жарт. Але, як показує життя, дуже правдивий жарт. Дідусь поплескав молодого по плечу: – Іди, он молода дружина турбується. Іди до неї. І дивився, як від будинку відокремилася легка фігурка в білому і пішла назустріч його онукові. Ось вони взялися за руки … – Нехай вони будуть щасливі, так, Настю? Попроси там Бога, тобі ж ближче… Джерело

У першому класі вчителька запитала: «Що можна встигнути за одну хвилину?» Ми пішли додому спантеличені, і думки розділилися. Мама сказала, що за цей час вона зможе посмажити млинець, нафарбувати очі і зварити каву. Тато пообіцяв забити гол, присісти двадцять разів і з’їсти млинець, який посмажила мама: – Ну а якщо серйозно, то за одну хвилину можна змінити все своє життя. Я тоді цього не зрозуміла. Пирхнула і повернулася до прописів. Адже хвилина – це тьху. Дрібничка. Сьогодні я робила нові вправи. Тренер, довгонога фігуриста дівчина, невимушено сказала: «Ірусю, все добре, залишилася одна хвилина». Я кивнула, і ця хвилина видалася мені вічністю, хоча вона була така ж, як і попередня. Як і вчорашні сто хвилин, витрачені на перегляд серіалу «Жіноче щастя». Ще студенткою я їхала в автобусі і підслухала розмову двох жінок. Одна плакала, а друга її втішала: – Скільки років минуло після смерті чоловіка? Жінка поправила темну хустку і похитала головою: – Вісім, а здається, що його не стало тільки вчора. Пам’ятаю, як моя однокласниця проводжала хлопця в армію. Вони прощалися на пероні, і він ніжно цілував її коротко обстрижену маківку: – Не переживай! Це всього лише якийсь рік. Пролетить, і оком не встигнеш моргнути. Вона подивилася на нього, як на інопланетянина, і запитала: «Який ще рік, коли кожна хвилина довжиною як кілометр?» Найчастіше вони йдуть непоміченими. Десять хвилин на перекур, тридцять на балаканину по телефону, п’ятдесят на комп’ютерну гру, сто двадцять на перегляд новин та п’ятсот на соціальні мережі. Ми профукуємо їх, не замислюючись, а потім наближається вирішальна, навіть фатальна, і настає переоцінка цінностей. Не вистачило кисню в балоні, щоб спливти, секунди – щоб вибачитися, вдиху – щоб надихатися про запас і погляду – щоби втішитися. Всього одна хвилина … 72 удари серця, 58 літаків, що злетіли, і 258 народжених дітей. 10 мільйонів викурених сигарет і 116 весіль. 20 вдихів і видихів і стільки ж можливостей щось змінити у своєму житті. Саме зараз. У цю саму хвилину. Ірина Говоруха

Прочитала на днях розповідь про те, як одна дама вирішила стати усвідомленою і економною і відмовилася від будь-яких витрат на цілий тиждень. Ось нічого купувати не буду – ні кави, ні булочок, нічого… і ходити буду пішки, і в метро прослизати зайцем. І у неї начебто стало виходити. Але на другий день збунтувалися чоловік з сином: в будинку не було чого їсти. Навіть банальних макаронів і консервів не було. Добре, що чоловік видуманою клятвою пов’язаний не був і врятував сім’ю від голоду. Так про що це я? Називайте мене хоч жебраком, хоч совком, хоч хрущем, але певний запас продуктів тривалого зберігання в будинку бути повинен. Даю вам кілька простих рекомендацій моєї бабусі, яким в нашій родині слідували завжди. 1. У цьому вся сіль… Анекдот про чоловіка, сусідку і сіль я не розуміла ніколи. Ну, пам’ятаєте: закінчилася у чоловіка сіль, і він пішов зайняти у сусідки. Це жінці логічніше прийти до сусіда за плоскогубцями, розвідним ключем або дрилем. Або попросити допомогти з сантехнікою. А там і закрутилося, як у закордонному кіно оригінального жанру. Або в анекдоті. Але щоб так примітивно, за сіллю? І хоча сіль я практично не вживаю, мені кілограма вистачає на півроку, все рівно пара пачок солі в дальньому кутку шафи чекають своєї години. Як не крути, а сіль – продукт стратегічний. Якась забастовка в суспільстві, загроза фінансової кризи або щось гірше, і всі біжать скуповувати сіль. Упаковками і мішками може і не треба, а от зайва пачка не завадить. Не завадить і звичка при закупівлі в магазині кинути в кошик пачку солі. Десять рублів на місяць вас не розорять. А зберігатися сіль може десятиліттями. 2. Нехай буде світло! У перший вечір Нового року на моїй кухні перегоріла лампочка. Моргнула така і згасла. А що я зробила? Просто дістала нову. Є у мене заповітна коробочка, в якій лежать кілька ламп з різними типами цоколів. Про запас. А ще є у мене дивна звичка – як опиняюся в великому будівельно-господарському супермаркеті, то обов’язково купую лампочки, навіть якщо наявні в будинку горять справно. Відмінний спосіб несподівано не опинитися в темряві. 3. Мильна опера Про пригоди інженера Щукіна, героя «12 стільців» ви, сподіваюся, знаєте. Вирішив мужик прийняти душ, намилився, а водувзяли й відключили. На жаль, на комунальні колапси ми вплинути не можемо, а ось стежити за тим, щоб в будинку завжди було чим помитися і випрати – цілком під силу. Купіть упаковку самого простого мила про запас, нехай буде на всякий пожежний. А то знаєте, дорогущий гель з ароматом елітного парфуму може закінчитися раптово. Хоч «Суничним» домиєтесь. Також непогано мати в будинку по пачці макаронів, гречки, пшона – набір самих хвичайних продуктів з тих, що ви любите. Сюди можна віднести консерви, чай, кава. Відбутися може що завгодно – хвороба, сімейна фінансова криза. Зі стратегічним запасом тимчасові труднощі перенести легше. І так, дівчата, засоби гігієни теж краще купувати про запас. Ну, не мені вам пояснювати, навіщо. А тих, хто говорить, що такі звички – суто совкові й жебрацькі, не слухайте. Краще бути запасливим хом’яком, ніж героєм несмішного анекдоту. Джерело

Онука приїхала до бабусі у село та вирішила зробити прибирання. Дівчинка цілий день витратила, щоб оселя сяяла від чистоти. Вона покликала свою бабусю, щоб та перевірила її роботу.   Старенька без слів одразу підійшла до дивану, підняла покривало та заглянула на підлогу під ним. Бабуся покликала онуку та пальцем показала на бруд, який лежав під диваном. Дівчині стало соромно. Бабуся їй на те сказала: «потрібно весь час прибирати якісно там, де нічого не видно». Минуло багато років, онука стала дорослою, але завжди згадує цю ситуацію. Ця історія розповідає нам про людей. Деякі мають темні сторони, а деякі лише хизуються, а у душі у них не має нічого.   Джерело

Якось донька дуже сумна прийшла до мами: – Мамо, мій коханий каже, що втомився від мене. Від моєї присутності, частих дзвінків, повідомлень та уваги. Сказав, що хоче відпочити. Як мені бути? Що мені робити? – Подивися на ці квіти в нашому будинку, – відповіла мати, – Якщо я забуду про них і перестану поливати, то що з ними буде? – Вони зів’януть. – Правильно. А якщо навпаки. Буду поливати їх по кілька разів на день? – Швидше за все вони згниють, – відповіла дочка. – Вірно. І тепер найголовніший секрет: дивитися і прислухатися до квітів. Як тільки я бачу, що квітка сохне – я тут же даю їй вологу. Але якщо бачу, що рослина буквально плаває у воді, як у болоті, то забуваю про неї на кілька днів і не турбую її. Джерело

“За добро відплати відразу, за зло – відклади на потім”. Якщо хтось завдав тобі зло – не мсти, чекай “Людські емоції – друзі, якщо вислухати кожну. Перша емоція, буря якої розростається в людині, якщо її хтось образив чи завдав поганого – злість. Це перший радник і якщо одразу ж послухати, що каже ця емоція – буде погано. Щоб зрозуміти, як ви по-справжньому ставитеся до скоєного у ваш бік, потрібно послухати інші емоції – інших радників. Зробити це так само складно, як і просто – треба почекати. Агресія – це буря, яка обов’язково минає. За нею можуть йти досада та образа. Вислухайте їх, та нічого не робіть”. “Потрібно перечекати бурю негативних емоцій, щоб їм на зміну прийшла ясність та усвідомленість: можливо, коли буря вщухне, ясність свідомості допоможе вам відпустити негативну ситуацію та досягти емоційного полегшення. Якщо ж цього не станеться і ви все ще захочете помсти, вона буде усвідомленою і обдуманою – за неї не буде соромно, праведний гнів правий лише тоді, коли свідомий. Не глушіть негативні емоції, якими б вони не були: страх, тривога, гнів – їх хочеться якнайшвидше позбутися і перейти до дії, але якщо ви хочете досягти істиної мудрості і як богиня Феміда, богиня правосуддя, прийняти зважене рішення, ви повинні вислухати всі емоції – таке рішення убереже від багатьох бід”. Подумай, як складно змінити себе і ти усвідомиш, як складно змінити інших “На шляху будь-якої людини зустрічаються ті, з ким добре і спокійно – ті, з ким не потрібно продумувати, що говорити – ті, хто розуміють. На противагу їм є ті, з ким скільки не продумуй – почуватимешся незатишно. Не варто думати, як змінити людей, з якими вам погано, з якими некомфортно: подумайте, як складно змінити себе і ви усвідомите, що неможливо змінити інших. Мудрі люди приходять лише до того, хто готовий змінитися і прагне того – вони ніколи не намагаються змінити людину власноруч, не намагаються запалити бажання змінитись – це завдання самої людини”. “Не намагайтеся змінити ні близьку, ні рідну. Іноді, найкращий варіант – це дати людині змінитись самій: часом, для цього потрібно відійти убік. Перестати спілкуватися з тим, хто вам не за духом – не означає виявити слабкість – це означає проявити мудрість і щодо себе, і щодо іншого. Ніколи не кладіть своє життя на шлях зміни інших, не давайте порад – людина здатна змінитися лише сама. Іноді вам потрібно, щоб людина змінилася, але не їй: піти, значить звільнити відразу двох людей і це та мудрість, яка пізнається лише з віком: молодість ми витрачаємо на тих, з ким не по дорозі, але старість зобов’язані прожити лише з тими, хто нам близький”. Якщо хтось вас критикує – він критикує себе “Той, хто говорить про мораль найголосніше, зазвичай сам нею не володіє. Той, хто намагається викрити темряву в інших, сам нею захоплений. Люди – істоти складні: вони одночасно мають найсильніший розум серед усіх живих істот і найсильніші, часом первісні, емоції, які його затуманюють. Якщо про вас хтось говорить погано – це ще не означає, що з вами щось не так: швидше за все щось не таке всередині у того, хто це говорить. Сильні люди визнають свої слабкості і не бояться чужої сили – вони визнають її, слабкі люди не бачать сили інших – вони шукають слабкості, які є в них самих, щоб очорнити силу оточуючих”. “Сильна людина ніколи не вкаже на слабкість іншого як на порок – вона допоможе набути їй сили і набуде союзника, а не ворога. Кожен, хто кидає камінь в іншого, обов’язково потрапляє в самого себе. Не приймайте критику близько до серця: якщо вас критикують, значить, у вас бачать силу, яку хочуть послабити. Олімпійський чемпіон ніколи не критикує тих, кого переміг, але всі, хто йому програв, критикують олімпійського чемпіона і посилаються на везіння чи намагаються знизити значущість заслуг переможця. Бажання критикувати – сигнал того, що вам варто стати сильнішим замість того, щоб критикувати: пам’ятайте це, коли критикують вас і коли вам самим захочеться зробити те саме: на осуд потрібно відповідати мудрістю, лише чистою водою можна змити бруд: бруд брудом не змиєш”. Джерело