Повчальна розповідь для тих, у кого опускаються руки. Прочитайте, вона того варта!

Повчальна розповідь для тих, у кого опускаються руки. Прочитайте, вона того варта!

Прибиральницю – п’яничку Ольку, в магазині шкодували.
Всі продавщиці знали, що на роботу до восьмої ранку вона приходила опухла, але твереза. Мила підлогу, протирала двері, забирала з холодильника прострочені продукти, відкладені їй «дівчатками» і йшла на ринок купувати черговий “шурфік”.


Тільки я , стара завідуюча, пам’ятала, що колись прибиральниця була не просто Оленькою, а Ольгою Дмитрівною і моїм заступником. Після загибелі чоловіка і доньки в автомобільній аварії Ольга, з квітучої 35-річної жінки перетворилася на сіру тінь. Все починалося з «пари чарочок для сну». Далі більше. Я терпіла, вмовляла. Але потім Ольга «попалася» на очі комісії, і її звільнили.

Через пару місяців я застала її на ринку в компанії таких , як і вона, жінок, які перебирали овочі, і запропонувала прийти в магазин прибиральницею. Але з умовою – на роботу тверезою, а потім роби, що хочеш. Ольга погодилася.


У той день за Ольгою прив’язався маленький дворовий песик. Видно пронюхав з пакета запах сосисок. Собака, то забігала вперед, то трохи відставала. Ользі стало шкода маленьку кошлату собачку, жінка дістала з пакета сосиску і дала собачці. Та обнюхала видобуток, вильнула хвостом і кудись втекла з сосискою в зубах.
Так тривало три дні. І Ольгу зацікавило, чому собака не з’їдає сосиски чи ковбасу відразу, а тікає. «Може у неї там цуценята?» – подумала жінка, і замість звичайної дороги на ринок, пішла за собачкою. Звірятко звернуло в занедбані гаражі. Ольга, тихенько, щоб не злякати малюків звернула слідом. Її очам постала жахлива картина.

У гаражі, на купі ганчір’я сиділа замурзана дівчинка. Собака поклала сосиску перед нею, і виляючи хвостом сіла поруч. Дівчинка зламала сосиску навпіл, одну віддала собачці, а другу стала, жадібно їсти сама.
Ольга охнула. Дівча схопилося на ноги:
– Тітонько! Це не я! Це Шпунька поцупила!
– Та що ти, дитино! Я сама твоїй Шпуньці сосиску дала! Хочете, я вам ще дам!
– Правда?
– Правда! А хочете йдемо зі мною, я вас супом нагодую. – Ольга ледве стримувала сльози.
– Ага, а потім здасте мене! В дитбудинок! – недовірливо протягнула дівчинка.

І тут Ольга згадала, яка неприбрана і запущена у неї квартира з купою пляшок, які стоять під столом, і раптом легко погодилася:
– Ну не хочете – не ходіть. Я завтра ще принесу.

Весь день, забувши про випивку і голод, Ольга віддраювала квартиру. Потім зібрала в пакет дещо з донеччиних речей і лягла спати. Ніч вона спала неспокійно. Снилася покійна дочка, і дівчинка з гаражів, і Шпунька.

Вранці весь магазин дивувався.
Прибиральниця прийшла в магазин якась посвіжіла, а погляд більше не був порожнім і втраченим. Вона швидко прибрала, схопила з холодильника продукти і сором’язливо підійшла до кондитерського відділу:
– Маш, мені б цукерок грам двісті.
– Карамельок на закуску? – засміялася продавщиця Машка.
– «Білочки» ! – насупилася Ольга, – та гляди, що б свіжа була!
Схопила цукерки і вискочила з магазину. «Закохалася чи що?» – пліткували продавщиці.

А за рогом Ольгу вже чекала віддана Шпунька.

Через три дні жінці все ж вдалося привести Лізу, так звали дівчинку, додому. Вимита і переодягнена дівчинка чинно пила чай і розповідала, як батьки загинули у відпустці, а від бабусі її забрали, бо бабуся старенька і хвора. Як погано було в дитбудинку, і Ліза втекла, і якщо знову туди потрапить, знову втече. А Ольга слухала і крадькома витирала сльози.

Вранці Ольга рішуче постукала до мене:
– Ларисо! Ти повинна мені допомогти!
– Оль, я прям тебе років сім тому згадала, яка ти була! Ну, сідай – розповідай.
Ольга розповіла мені і про Лізу, і про Шпуньку.
– У тебе ж є зв’язки! Допоможи мені опіку оформити.

Скільки довелося бігати по кабінетах, що б довести, що Ольга «четвероюрідна тітка» Лізи, це окрема розповідь. Але тепер вони щасливо живуть в трьох : Ольга, дівчинка Ліза, і мудра собачка Шпунька.

Джерело