Добра історія про вміння говорити та вміння слухати…

Наше життя більшу частину часу мчить, немов на автопілоті. А що якщо на кілька хвилин зупинитися і почати слухати? Притча, яка спонукає задуматися… Одного разу фермер виявив, що втратив в сараї з сіном свій годинник. Незважаючи на те, що він не представляв собою ніякої цінності, і вартість його була невелика, годинник був дорогий фермеру так як це подарунок від коханої людини. Після безрезультатних довгих пошуків уздовж і поперек сараю, він здався. Сил вже не було. Побачивши неподалік хлопчиків, він вирішив звернутися за допомогою до них і пообіцяв винагороду тому, хто відшукає в сіні його годинник. Почувши це, хлопчаки ватагою помчали до сараю, облазили весь стіг зверху донизу, але годинник так і не знайшли. І в момент, коли фермер вже збирався залишити всі спроби розшукати годинник, до нього підійшов маленький хлопчик і попросив дати йому ще шанс. Фермер, подивившись на нього, подумав, а чому б і ні, тим більше дитина виглядала досить щирою. Тому фермер відправив хлопчика в сарай. Яке ж було його здивування, коли через деякий час хлопчик вийшов з сараю з годинником в руці. Фермер, охоплений радістю, з цікавістю запитав, як йому вдалося зробити те, в чому інші хлопчаки зазнали невдачі. Хлопчик відповів: “Я не робив нічого. Я просто сидів на підлозі і слухав. У тиші я почув їх цокання, пішов у напрямку звуку і знайшов їх». Мораль: спокійний, безтурботний розум може мислити краще, ніж збуджений і схвильований. Іноді потрібно просто зупинитися і почати слухати. Джерело

Чоловік дбайливо ставився до своєї дружини, і не дозволяв їй носити з магазину більше трьох сумок. На знак подяки за це, вона народила йому сина: виростила, виховала, вивчила, вивела в люди. У цьому процесі вона встигла постаріти: сивину хною не зафарбувати, зморшки від крему не розгладжуються, манікюр не робить руки молодшими. У неділю по обіді чоловік, трохи соромлячись, і, не дивлячись в очі, сказав, що покохав і йде в інше життя, де багато світла, музики і свята. — Ти подивися на кого ти стала схожа?! Ти давно дивилася на себе в дзеркало? Коли останній раз ставала на вагу? Про вагу було чомусь особливо прикро. Чоловік — це така живність, яку скільки не годуй, все одно в чуже меню дивиться. Вона трохи поплакала, потім взяла чистий аркуш паперу і написала: “Моє нове життя повне світла, музики і свята”. Список був короткий і складався з двох пунктів: перший – схуднути, другий – відсвяткувати своє звільнення з неволі щоденної праці на благо невдячного Васьки. Тільки проживши більшу частину життя, починаєш розуміти, що не можна відкладати свої бажання і мрії на потім… у жінок “потім” – після заміжжя, немає. Колись вона малювала, мріяла подорожувати, навчитися танцювати танго. Вийшла заміж, і зрозуміла, що чоловік і танго несумісні, а подорожі можливі лише раз на рік до батьків в інше місто і влітку на дачу. І ось тепер, вона вільна! Хочеш – малюй, хочеш – танцюй, хочеш – співай, а не хочеш, від самотності вий.Вити не довелося, відразу прискакали принци на білих конях. Їх, напевно, теж добре годують, але захотілося різносолів з її столу. Першим в двері подзвонив сусід Сашко, запропонував поміняти дверний замок, щоб Васька – не зміг повернутися. Другим з’явився друг Васьки – Санько. Третім був начальник Сергій Володимирович – запропонував підвищення і відпустку в Одесі. Четвертим до фінішу прийшов, вірніше, прискакав, а точніше, приїхав Мишко – друг дитинства, перша любов – нічого не запропонував крім спогадів. Де ж ви були… принци на білих конях! Вас поки дочекаєшся, встигнеш заміж вийти, дітей народити, розлучитися і зрозуміти, що ви, хай йому грець, абсолютно не потрібні. Ніколи їй! Стільки планів попереду! І всі святкові. Насамперед почала ремонт в квартирі: викинула речі зі старого життя – нічого захаращувати нове. Добралася до антресолей, де знайшлося все її “доваськине” життя. Чого тут тільки не було: старенькі ковзани; викрійки для випускної сукні; шкільні зошити з віршами про кохання. У дальньому кутку причаївся фотоапарат “Зеніт” – тато подарував на день народження зі словами: “Попереду у тебе, доню, довге життя, повне чудес. І нехай вони залишаться з тобою назавжди”. Ковзани і викрійки викинула, а фотоапарат взяла в нове життя, де чекали дива, за якими довелося їздити по країні. Через рік вона читала свій план “нового життя”, як найзахопливішу книгу про подорожі і зустрічі. За цей час він доповнювався ідеями, іноді важко здійсненними: стрибнути з парашутом, пройти сплавом по бурхливій річці, підкорити невелику гору. Сто першим пунктом йшов Василь, який повинен був захлинутися від розчарування, що втратив головний приз свого життя – жити довго, щасливо і відійти у засвіти поруч з нею. “Скромнішою треба бути”: подумала вона і викреслила засмученого Ваську зі свого життя назавжди… навіть з плану. Але раптом подумала…, але ж я повинна бути йому вдячна, адже якби він не пішов в своє свято, то не було свята у неї. Так би і прожила у нього безкоштовною домробітницею. Тому, коли летіла з парашутом, кричала: “Васяяяяя! Дякую тобі!” Коли перетинала бурхливі пороги на річці, то в страху шепотіла: “Василю, довіку вдячна буду…” Коли стояла на верхівці невеликої Лисої гори повторювала, як заклинання: “Васька, що ж ти мене раніше не послав на всі чотири сторони!?” Одного ранку вона прокинулася від яскравого сонячного безумства за вікном. Крізь штори пробивалися веселі промені, які розбудили її ласкавим дотиком до обличчя. “Час тільки сьома ранку, – не відкриваючи очей, вона потягнулася в ліжку, – а я вже щаслива,” – подумала вона. Пройшла на кухню, зварила чашечку кави, принесла собі в ліжко. Відкрила тижневик, де побачила щільний графік свят на цілий тиждень: зустрітися з подругою, відмовити черговому принцу, купити сумочку під чобітки, які купить в наступному році, зателефонувати Васьці і привітати його з річницею визволення від шлюбних обов’язків і запросити на відкриття своєї персональної виставки фотографій , які вона привезла з останньої подорожі. Коли гортала тижневик, випав початковий план “нового життя” з двома пунктами. Перший потішив. Вона нагнулася під ліжко і витягла звідти вагу. Стала. Стрілка пішла різко вниз і застигла на тій же цифрі, що і рік тому, але це її не засмутило. Адже головне в житті жінки не вага, а вміння зробити світ навколо себе святковим… Автор: Наталія Баранова

…Втомлений молодий ангел, сидів на підвіконні квартири, сумно дивлячись на молоду жінку, яка лежала на дивані. – Відстаєш від плану! – сказав над вухом голос. Старий, досвідчений ангел приземлився поруч і трохи штовхнув крилом молодого. – Так я вже не знаю, що з нею робити, – мало не плачучи, сказав молодий. – Так, Іванова Валерія Володимирівна, 36 років. Великий літературний і художній потенціал. Не розкритий. Потенціал на щасливий шлюб і синів-погодок. Не розкритий, – прочитав старий картку, що з’явилася з нізвідки. – Не хоче, нічого не хоче. Їй казки писати для дітей і картинки до них малювати, а вона…. Передовий юрист у великій фірмі. Роботу ненавидить, але ходить на неї з завзятістю гірського барана. Грошей позбутися боїться, що все одно витрачає тільки на ділові костюми (треба відповідати), які вона, до речі, теж терпіти не може. Купила квартиру в центрі міста, в яку приходить тільки відсипатися. А адже якби вона все кинула і почала робити те, що хоче, то ті ж гроші почала б отримувати через рік. Кинула б місто, яке не любить, і поїхала б до моря, завела б пухнастого товстого кота, якого завжди хотіла… Зараз навіть кота не може завести, бо вдома майже не буває. – А зі стосунками як? – поцікавився досвідчений. – Точно так же. Той, хто їй призначений, чекає її там, біля моря. Уже 5 років чекає. Навіть кошеня бездомного п’ять років тому підібрав і виходив. – М-даа, засідка… Сни мотивуючі посилав? Зустрічі потрібні підбудовував? – задумливо почухав лисину старий. – А як же! Після снів встає зла, огризається на всіх. Рекламу на курси малювання і розвиток письменницького таланту підсовував, конкурси творчі… Все видаляє, не читаючи. Навіть зустріч з нареченим майже влаштував – він до цього міста приїжджав. У нього тут друг армійський виявився. Вона повз пройшла. Розмова була з важливим клієнтом по телефону, – молодий зовсім повісив голову. – Спробуємо застосувати більш серйозні методи, – задумливо сказав старий. …Ранок був похмурим, як і настрій Валерії, яку розбудив телефонний дзвінок шефа: – Через півгодини у тебе літак. Проблеми в південному філіалі. Розрулиш – отримаєш премію, ні – догану. А ще через кілька годин жінка стояла в південному місті на набережній і дивилася на море. Вдосталь надихавшись морським повітрям, вона розгорнулася на підборах і зібралася йти до філії фірми, як раптом проїжджаючий мимо велосипедист занадто пізно її помітив. Валерія відчула поштовх і полетіла зі сходів прямо в воду, і якби не чоловік, що прийшов їй на допомогу, то все могло б закінчитися сумно. Чоловік здався їй смутно знайомим, він зловив таксі і відвіз її в лікарню. У неї виявилося легкий струс мозку і перелом ноги. Увечері подзвонив бос і зажадав пояснень, чому Валерія так і не з’явилася у філії. Страждаюча сильним головним болем жінка, несподівано видала шефу все, що накопичилося у неї за минулі роки… і тут же стала безробітною. …На гілці дерева за лікарняним вікном сиділи два ангела. – І все ж перелом і струс – це як то занадто круто… – сумнівався молодий. – Ні-і, з переломом нікуди не втече, а струс не дасть багато думати. А суджений її вже все зрозумів. Думаєш він просто так кожен день до неї з мандаринами приходить? – усміхаючись, сказав старий ангел. – А творчість? – запитав молодий. – Завтра її сусідка виписується і забуде в тумбочці альбом і олівці, а там все і складеться – потер руки досвідчений. Ось так, часом про нас дбають наші Ангели. Щоб змінити життя в кращу сторону. Будьте вдячні за все, що відбувається у вашому житті. Адже дуже часто саме проблеми (втрата роботи, хвороба, вимушений переїзд тощо) круто змінюють наше життя. А у вашому житті були такі історії? Поділіться в коментарях. Джерело

У палату лікарні, до тяжкохворого пацієнта, медсестра привела втомленого і схвильованого молодого чоловіка, який був у формі морського офіцера. Вона нахилилася до хворого і тихо сказала: «Тут ваш син». Їй довелося повторити це декілька разів, перш ніж очі хворого відкрилися. Він смутно розгледів чоловіка, який стояв біля ліжка і простягнув до нього свою худорляву й слабку руку. Моряк накрив його безвольну руку своєю огрубілою долонею – це було послання любові і схвалення. Медсестра запропонувала моряку стілець, щоб він сів поруч з ліжком. Настала ніч. Протягом всієї ночі молодий моряк сидів поруч із старим і тримаючи його руку, шепотів йому слова любові і підтримки. Час від часу медсестра пропонувала йому поїхати додому і відпочити, але він постійно відмовлявся. Вмираючий нічого не відповідав, але цілу ніч все міцніше тримався за свого сина. На ранок старий чоловік помер. Прийшла медсестра і почала висловлювати слова співчуття, але моряк її перебив: Хто цей старенький?Медсестра сильно здивувалася: А хіба це не ваш батько? Ні, я його ніколи раніше навіть не бачив. Тоді чому ж ви нічого не сказали, коли я привела вас до нього?» Я знав, що сталася якась помилка, але коли я побачив його, який він був хворий, як потребував і чекав свого сина, якого не було поруч, я не зміг сказати, що я не його син.Я був йому дуже потрібний. МИ НЕ МОЖЕМО ДОПОМОГТИ ВСІМ І ВСЮДИ, АЛЕ МИ МОЖЕМО ДОПОМОГТИ КОМУСЬ ОДНОМУ – ДЕСЬ, КОЛИСЬ … Автор: Любов Шічіна

Один чоловік запитав у Сократа: – Знаєш, що мені сказав про тебе твій друг? – Зачекай, – зупинив його Сократ, – просій спочатку те, що збираєшся сказати, через три сита. – Три сита? – Перш, аніж що-небудь говорити, потрібно це тричі просіяти. Спочатку через сито правди. Ти впевнений, що це правда? – Ні, я просто чув це. – Значить, ти не знаєш, це правда чи ні. Тоді просій через друге сито – сито доброти. Ти хочеш сказати про мого друга щось хороше? – Ні, навпаки. – Виходить, – продовжував Сократ, – ти збираєшся сказати про нього щось погане, але навіть не впевнений в тому, що це правда. Спробуємо третє сито – сито користі. Чи так вже необхідно мені почути те, що ти хочеш розповісти? – Ні, в цьому немає необхідності. – Отже, – підсумував Сократ, – в тому, що ти хочеш сказати, немає ні правди, ні доброти, ані користі. Навіщо тоді говорити? Джерело

Йшов хлопчик по дорозі. Світило сонце і раптом він спіткнувся і впав. Поранив ноги, забив лоба.І тоді образився хлопчик на Бога і сказав: – Який же Ти хранитель, якщо дозволив мені так боляче вдаритися. І пішов він по іншій дорозі. Але не знав хлопчик, що попереду на тій дорозі, де він тільки що впав – лежала отруйна змія і смерть чекала його, якщо б він не затримався. Пішов хлопчик по іншій дорозі і раптом почалася гроза. Побіг він до дерева, щоб сховатися від дощу, але знову впав і вдарився. І знову він сказав Богу: – Ти не дозволив мені навіть сховатися від дощу, який же Ти хранитель після цього. І звернув на третю дорогу. Але не побачив хлопчик, як блискавка вдарила в дерево, під яким він щойно хотів сховатися і воно згоріло вогнем миттєво. Пішов хлопчик по третій дорозі. Йшов він обережно, дивлячись під ноги і говорив: – Не сподіваюся я на Тебе більше, Бог, не охороняєш Ти мене, не даєш йти по дорогах обраними мною. І раптом знову впав і зламав собі руку. Дика біль охопила його і зненавидів він свого Бога і сказав: – Не вірю я більше в те, що Ти є. Не піду я по дорогах, а піду через гори. Не допомагаєш Ти, а тільки заважаєш. Але не знав хлопчик, що третя дорога нікуди не вела, а в кінці її була лише чорна прірва. І поліз хлопчик через гори. Важко було і тіло нило, але коли він дістався до вершини, то з висоти її побачив три дороги, і змію отруйну на першій дорозі, і дерево обгоріле на другій, і прірву чорну на третій і зрозумів, що кожен раз Творець рятував його від загибелі. І з тих пір став довіряти Йому. Не все, що на перший погляд здається тобі невдачею, нею є. Можливо, невдача є великим благом, тому що саме вона рятує від біди. Не завжди очі можуть побачити те, що попереду тебе. Довіряй Йому. Він все бачить! Джерело

“Мої прабабця та прадід дуже любили один одного. Після народження їхньої першої доньки, прадіда забрали на війну. Минали роки, він не повертався, доходили чутки, що його давно немає в живих. Моя прабабуся залишалася одна. Її всі засуджували за те, що в церкві вона молилася і ставила свічку за здоров’я прадіда, а не за упокій. Сусіди підшукували їй нового чоловіка, наречені приходили свататися, але вона була непохитною, постійно в молитвах кликала чоловіка додому. І ось настав день, коли прабабусина віра таки зламалася, вона наважилася піти в церкву і поставити свічку за упокій. Коли вона вийшла з двору, біля паркану стояв … наш прадід. Він йшов кілька днів без відпочинку, говорив, що не міг заснути, йому постійно чувся її голос. Прабабця потім довго плакала і звинувачувала себе, що перестала вірити, на що дідусь її заспокоював: “Навіть якби я й помер, ти так сильно мене кликала, що довелося б встати з-під землі і повернутися додому.” Ця історія записана рукою моєї бабусі на старій фотографії, де стоять мої прабабуся, прадідусь та їхні ще чотири дочки…”. Джерело

1. Проблеми зі свекрухою Якщо ви посварилися вщент, не поспішай повідомляти про це подругу. Швидше за все, вона тебе втішить і скаже щось підбадьорююче, але це буде проекцією її власного досвіду і ніяк тобі не допоможе. Спочатку видихни та заспокойся, потім розкажи про все чоловіку і розберіться у ситуації разом. Напевно, його мама не мала на увазі нічого поганого. 2. Зрада одного з вас Неважливо, фізична чи емоційна — це важлива подія, яку часом хочеться розповісти комусь. Не варто цього робити! По-перше, це, напевно, зіпсує ставлення твоїх друзів до нього (або до тебе), а по-друге, якщо ви вирішите розійтися, а потім зійтись назад — буде набагато складніше. Краще залишити це всередині ваших стосунків, доки не вирішите, що з цим робити. 3. Сімейні таємниці Якщо він розповів тобі про тяжкий психічний розлад брата або причину розлучення своїх батьків, не поспішай ділитися цим із подругами. Подібні історії — свідчення повної довіри та хорошого відношення, не варто псувати це. 4. Його фінансові помилки Грошові справи — одна з найчастіших причин розлучень, тому не варто ганьбити його перед подругами, розповідаючи про те, як він невдало поміняв євро чи погано зіграв на біржі. Зрештою, тобі теж буде неприємно, якщо його друзі дізнаються, скільки грошей ти спустила на косметику цього місяця! 5. Недоліки партнера Зрозуміло, ніхто не забороняє говорити тобі про його переваги та особливості, але дівчаткам зовсім не обов’язково знати, що у нього погано пахне з рота. Якщо ви зустрічатиметеся довго, то вони неодмінно познайомляться, і подібні секрети можуть погано вплинути на взаємини подруг з твоїм хлопцем. Джерело