Частіше протирайте вікна своєї душі. Надзвичайно мудра притча

Ідеальних людей не існує! Тому, коли знову когось обговорюватимете, згадайте цю притчу! Одна пара переїхала жити в нову квартиру. Вранці дружина, щойно прокинувшись, поглянула у вікно і побачила сусідку, яка розвішувала білизну. – Подивися, яка у неї брудна білизна! – сказала вона своєму чоловікові, – Мабуть, у неї поганий порошок або вона зовсім не вміє прати. Треба буде її навчити. І так щоразу: коли сусідка вивішувала білизну, дружина дивувалася тому, яка вона брудна. Одного чудового ранку жінка подивилася у вікно і аж крикнула: – О! Сьогодні білизна чиста, мабуть, сусідка нарешті навчилася прати!– Та ні, – відповів чоловік, – просто я вимив вікно. Так і в нашому житті – усе залежить від вікна, через яке ми дивимося на світ. І перш ніж критикувати інших, необхідно переконатися, що наші серця і наміри чисті. Джерело

Колись давним-давно на Землі був острів, на якому жили всі людські цінності. Але одного разу вони помітили, як острів почав йти під воду. Всі цінності сіли на свої кораблі і попливли. На острові залишилася лише Любов. Вона чекала до останнього, але коли чекати вже стало нічого, вона теж захотіла відплисти з острова. Тоді вона покликала Багатство і попросилася до нього на корабель, але Багатство відповіло: — На моєму кораблі багато коштовностей і золота, для тебе тут немає місця. Коли повз пропливав корабель Смутку вона попросилася до неї, але та їй відповіла: — Вибач, Любов, я настільки сумна, що мені треба завжди залишатися на самоті. Тоді Любов побачила корабель Гордості і попросила про допомогу її, але та сказала, що Любов порушить гармонію на її кораблі. Поруч пропливала Радість, але та так було зайнята веселощами, що навіть не почула про заклики Любові. Тоді Любов зовсім зневірилася. Але раптом вона почула голос, десь позаду: — Підемо Любов, я візьму тебе з собою. Любов обернулася і побачила старця. Він довіз її до суші і, коли старець відплив, Любов спохопилася, адже вона забула запитати його ім’я. Тоді вона звернулася до Пізнання: — Скажи, Пізнання, хто врятував мене? Хто був цей старець? Пізнання подивилося на Любов: — Це був Час. — Час? — перепитала Любов. — Але чому він врятував мене? Пізнання ще раз глянуло на Любов потім вдалину, куди поплив старець: — Тому що тільки Час знає як важлива в житті Любов. Джерело

Одного разу до старого мудреця прийшла жінка. Вона потребувала поради. Її чоловік, колись дуже ніжний і люблячий, був покликаний на війну. Повернувся він звідти живим і неушкодженим, але вже іншою людиною. Він став грубим, жорстким і замкнутим. У родині панувала напружена атмосфера. Бідна жінка була в розпачі. Своїм горем вона поділилася зі старим мудрецем. На що він їй відповів: — Є засіб порятунку для твоєї ситуації. Це спеціальне зілля, яке я можу приготувати для тебе. Але для цього мені знадобиться вус тигра. Якщо ти зможеш здобути його, я тобі допоможу. Жінка пішла додому.У її серці зародилась надія. Коли настала ніч, і домашні заснули, жінка встала, приготувала страву і пішла до печери, де жив тигр. Прийшовши до гори, в якій була печера тигра, вона встала на відстані і дивилася в глибину печери, тримаючи в руках страву. З темряви на неї дивилися очі тигра. Так вони простояли всю ніч дивлячись один на одного. На наступну ніч жінка знову пішла до печери. Все повторилося. Тигр дивився на неї з печери, але виходити не наважувався. Так минуло кілька ночей. Але одного разу вночі тигр вийшов з печери. І кожної ночі став все ближче наближатися до жінки. Все ближче і ближче. І ось одного разу він підійшов так близько, що опустив свою голову в казанок і почав їсти страву жінки.В цю мить жінка сказала: — Прости мене, дорогий тигр, але мені потрібен всього один твій вус. З цими словами вона вирвала у тигра один вус. Радісна прибігла до мудреця, тримаючи в руці свою здобич: — Ось, подивися, у мене вийшло! Готуй швидше своє зілля ! Мудрець подивився на жінку і сказав: — Тобі не треба жодного зілля. Ти все зробила сама. Якщо ти змогла приручити дикого звіра ласкою, добротою і терпінням, то тим більше зможеш зробити це зі своїм чоловіком. Жінці дана велика сила і влада змінювати і викликати прихильність до серця, яка закладена в її м’якості, доброті і жіночності. Джерело

Зібралися кілька жаб і розговорилися: – Як шкода, що ми живемо в такому маленькому болоті. От би дістатися до сусіднього болота, там значно краще! – Проквакала одна жаба. – А я чула, що в горах є відмінне місце! Там чистий великий ставок, свіже повітря, і немає цих хуліганів-хлопчаків, – мрійливо проквакала друга жаба. – А вам-то що з цього? – Огризнулася велика жаба. – Все одно вам туди ніколи не дістатися! – Чому не дістатися? Ми жаби можемо все! Правда, друзі? – Сказала жаба-мрійниця і додала, – давайте доведемо цієї цинічній ​​жабі, що ми зможемо перебратися в гори! – Давайте! Давайте! Переберемося у великий чистий ставок! – Заквакали всі жаби в один голос. Так вони почали збиратися в дорогу. А стара жаба розповіла всім жителям болота про «дурну затії наївних жаб». І ось коли жаби вирушили, усі, хто залишився в болоті, в один голос закричали: – Куди ви, жаби, це ж неможливо! Ви не дійдете до ставка. Вже краще сидіти в своєму болоті! Але жаби не слухали, і прямували далі. Кілька днів вони йшли, багато з них впадали у відчай від безсилля і відмовлялися від своєї мети. Вони поверталися назад в рідне болото. Всі, кого зустрічали жаби на своєму нелегкому шляху, відмовляли їх від цієї божевільної витівки. І так їх компанія ставала все меншою і меншою. І тільки одна жаба не звернула з шляху. Вона не повернулася назад в болото, а дійшла до чистого красивого ставка і оселилася в ньому. Ця жаба не була сильнішою від інших – просто вона була глуха. Джерело

Жив один король. Якось він запропонував нагороду за найкращу картину спокою. Багато митців спробували намалювати таку картину. Король подивився всі роботи, але серед них були лише дві, які йому сподобалися. З них належало вибрати найгіднішу. На одній картині зображено тихе озеро. Воно, як дзеркало, відбивало гори, що височіли навколо нього, блакитне небо з білими хмарами. Кожен, хто дивився на цю картину, думав, що вона є досконалою картиною спокою. Друга картина зображувала гори. Але вони були нерівні та голі. Зверху було зображено небо, що розбушувалося, йшов дощ, блищала блискавка. По гірській стіні падав пінний водоспад. Все це зовсім не виглядало мирно. Проте, глянувши на водоспад, король побачив за ним крихітний кущик, що ріс з ущелини у скелі. На ньому пташка звила гніздо. Там в оточенні води, що стрімко падає, вона чекала пташенят. Саме цю картину й вибрав король. Він сказав: «Спокій не означає місце, де тихо та мирно, де немає шуму та занепокоєння, де немає напруженої роботи. Спокій – це те, коли все це є, проте ви зберігаєте мир та спокій у своєму серці». Джерело

Одного разу старець побачив змію, що гине у вогні, і вирішив витягнути її з полум’я. Коли він зробив це, змія вкусила його, завдавши нестерпного білю. Він відкинув змію, і вона знову впала у вогонь. Тоді старець схопив металеву залізяку, витягнув змію з полум’я і врятував їй життя. Один з учнів, який спостерігав за цим, шанобливо звернувся до нього: “Отче, ця змія вкусила тебе, чому ти як і раніше намагаєшся врятувати її?” Старець відповів: “Натура рептилій – кусати, але це не повинно змінювати мою натуру – допомагати”. Не міняйте своєї сутності тільки тому, що хтось поранив вас. Не втрачайте свого доброго серця. Джерело

Одного разу до священика прийшла молода жінка і сказала: – Два роки тому ти одружив нас з чоловіком. А зараз розведи: не хочу більше з ним жити. – Яка ж причина твого бажання розлучитися? – поцікавився священик. Жінка пояснила: – У всіх чоловіки вчасно повертаються додому, мій же постійно затримується. Через це ми кожен день скандалимо. Священик, здивувавшись, запитує: – Причина тільки в цьому? – Так, я не хочу жити з людиною, у якого такий недолік, – відповіла жінка. – Розвести-то я вас розведу, але за однієї умови. Повертайся ти додому, випечеш великий смачний хліб і принеси мені. Але коли будеш пекти хліб, нічого не бери в будинку: і сіль, і воду, і борошно попроси у сусідок. І обов’язково поясни їм причину свого прохання, – сказав священик. Жінка відправилася додому і, не відкладаючи, взялася за справу. Зайшла до сусідки і попросила: – Марія, позич мені склянку води. – У вас, що, вода закінчилася? Хіба у дворі не виритий колодязь? – Вода є, але я пішла до священика, щоб поскаржитися на чоловіка і попросила розвести нас, – почала пояснювати жінка. І як тільки вона закінчила, сусідка зітхнула: – Ех, якби ти знала, який у мене чоловік! – і почала скаржитися на свого чоловіка … Після цього жінка вирушила до іншої сусідки, щоб попросити солі. – У тебе сіль закінчилася, просиш всього одну ложку? – Сіль є, але я поскаржилася священику на чоловіка, попросила розлучення … – каже та жінка. І не встигла вона закінчити, як сусідка вигукнула: – Ех, якби ти знала який у мене чоловік! – і почала скаржитися на свого чоловіка. Так, до кого б ця жінка не заходила з проханням, від усіх чула скарги на чоловіків. Нарешті, вона спекла великий смачний хліб, принесла священику і віддала – зі словами: – Спасибі тобі, спробуй мою працю разом зі своєю сім’єю. Тільки не думай розводити мене з чоловіком. – Чому? Що сталося, доню? – запитав священик. – Мій-то чоловік, виявляється, кращий за всіх! – відповіла йому жінка. Ілюстрація: Кава з молоком

Про любов – У чому різниця між «Подобається» і «Люблю»? – Коли Вам подобається квітка, ви її зриваєте. Але якщо ви любите квітку, ви щодня його поливаєте . Про друзів У мудреця запитали: «Скільки видів дружби існує?» – Чотири, – відповів він. Є друзі, як їжа – кожен день ти потребуєш їх. Є друзі, як ліки – шукаєш їх, коли тобі погано. Є друзі, як хвороба – вони самі шукають тебе. Але є такі друзі, як повітря – їх не видно, але вони завжди з тобою. Як на нас впливають слова? Розмовляють два приятеля: – Моя дружина така неохайна і неакуратна! Я їй весь час про це кажу, але з кожним роком все стає тільки гірше і гірше. На що другий йому відповідає: – А моя така розумниця і чудова господиня! І з кожним роком стає все краща і краща! Я їй теж постійно про це говорю. Те, чим наповнена душа … Одного разу кілька людей навмисне голосно засуджували чоловіка, коли той проходив по їх кварталу. Той все чула, але відповів їм посмішкою і бажав бути здоровими. Хтось запитав цього чоловіка: – Ти посміхався і бажав цим людям здоров’я, невже ти не відчував до них злості? На що чоловік відповів: – Коли я приходжу на ринок, я можу витрачати тільки те, що є у мене в гаманці. Так само і при спілкуванні з людьми – я можу витрачати тільки те, чим наповнена моя душа … Завжди починай з себе Одна сімейна пара переїхала жити в новий дім. Вранці, ледве прокинувшись, дружина визирнула у вікно і побачила сусідку, яка вивісила просушити випрану білизну. – Подивися, яка брудна у неї білизна, – сказала вона чоловікові. Але той читав газету і не звернув на це ніякої уваги. – Напевно, у неї погане мило, або вона зовсім не вміє прати. Треба б її повчити. І так було щоразу: коли сусідка розвішувала білизну, дружина дивувалася тому, яка вона брудна. В один прекрасний ранок, подивившись у вікно, вона вигукнула: – О! Сьогодні білизна чиста! Напевно, навчилася прати! – Та ні, – сказав чоловік, – просто я сьогодні встав раніше і вимив вікно. Джерело