Це Джим Торп – американський спортсмен, легкоатлет. На фото видно, що на ньому різні шкарпетки і туфлі. Це не було модним виходом. Це були літні Олімпійські ігри 1912 року, американський індіанець Джим з Оклахоми представляв США з легкої атлетики. Вранці перед змаганнями його взуття вкрали. Джим знайшов дві туфлі в сміттєвому баку, але одна була занадто великою, тому йому довелося надіти додаткову шкарпетку. У цих туфлях в той же день Джим узяв дві золоті медалі. Ідеальне нагадування про те, що не потрібно миритися з виправданнями, які вас гальмують. Не страшно, що життя іноді несправедливе – головне, що ви збираєтеся з цим робити. Що б вас не спіткало цього ранку – вкрадене взуття, стан здоров’я, невдалі стосунки, провальний бізнес, не дозволяйте цьому перешкодити вам брати участь в своїй гонці. Життя покаже себе з яскравою боку, якщо ви перестанете виправдовуватися і будете впевнено йти до поставленої мети, незважаючи ні на що. Джерело

Якось маленький Томас Едісон повернувся з школи і передав мамі лист від вчителя. Мама, зі сльозами на очах, прочитала лист вголос: “Ваш син – геній. Ця школа надто маленька, і тут нема вчителів, які можуть його чомусь навчити. Будь ласка, вчіть його самі.” За кілька років після смерті матері (Едісон на той час вже був одним з найбільших винахідників століття), чоловік якось переглядав старі сімейні архіви, і натрапив на цей лист. Він відкрив його і прочитав: “Ваш син – розумово відсталий. Ми не можемо більше вчити його разом з усіма. Тому рекомендуємо вам вчити його самостійно вдома.” Едісон проплакав кілька годин, а після цього залишив у своєму щоденнику такий запис: “Томас Алва Едісон був розумово відсталою дитиною. Завдяки своїй героїчній мамі він став одним з найбільших геніїв свого століття”. Джерело: truthorfiction.com

Одного разу три брати побачили Щастя, що сидить у ямі. Один з братів підійшов до ями і попросив у Щастя грошей. Щастя обдарував його грошима, і він пішов щасливий. Інший брат попросив красиву жінку. Тут же отримав і втік разом з нею у нестямі від щастя. Третій брат нахилився над ямою: – Що тобі потрібно? – Запитало Щастя – А тобі що потрібно? – Запитав брат. – Витягни мене звідси, – попросило Щастя. Брат простягнув руку, витягнув Щастя з ями, повернувся і пішов геть. А Щастя пішло за ним слідом… Джерело

Учитель приніс в школу повітряні кульки, попросив дітей надути їх і написати на них свої імена. Після цього він попросив дітей винести всі повітряні кульки в коридор і змішав їх. Потім дав дітям 5 хвилин, щоб кожен знайшов кульку зі своїм іменем. Діти побігли шукати, але час минув, і ніхто так і не знайшов своєї іменної кульки. Тоді вчитель попросив дітей: “Візьміть кульку, яка лежить поблизу і віддайте її людині, чиє ім’я написано на ній”. Минуло менше 2 хвилини і у кожного в руках була його кулька. Тоді вчитель сказав: “Повітряні кульки – як щастя. Ніхто не знайде його, якщо шукає тільки для себе. Зате, якщо всі піклуються одне про одного, можна знайти щастя набагато швидше!”

«Якби вам вдалося надавати під зад людині, яка винна у більшості ваших неприємностей, ви б тиждень не змогли б сидіти». – Євген Гришковець Приголомшлива притча про винуватця всіх наших проблем. Варто періодично замислюватися: Йшов пустелею один лицар. Довго йшов. За весь шлях встиг загубити і коня, і всі важливі обладунки, зберігся лише один меч. Втома, голод і спрага були його вірними попутниками. І ось чоловік побачив поперед себе невелике озеро. Зібрав всі залишки сил і пішов до води. Дійшовши до озера, лицар побачив великого триголового дракона. Дістав меч, та й давай ним розмахувати. Добу бився, другу.Відрубав чудовиську дві голови, після чого той впав на землю. Поруч впав і лицар, більше воювати у нього не було ні сил ні бажання. І тоді, зібравши останню волю в кулак, дракон запитав: – Чуєш, лицар, так а що ти хотів?– Води попити.– Так ну і пив би… Мораль: не ускладнюйте собі життя самі. Джерело

Багато цікавого можна почути від людей. Хтось говорить про те, як було, а хтось про те, як може бути. Однак, незважаючи на «прості» розмови, серед них є дуже багато розумних і грамотних слів, які заслуговують на особливу увагу. Без сумнівів, дуже багато мудрих слів і приказок були виткані самим життям. З покоління в покоління ці слова передавалися нашими рідними людьми. Інша справа, що цінність всіх цих слів ми починаємо розуміти занадто, чи не дуже занадто, але як правило – пізно. Сьогодні ми хочемо розповісти вам одну дуже хорошу, хоча і коротку притчу про те, як у багатого брата була бідна сестра … Вона жила тим, що продавала молоко і овочі з городу. Влітку дівчина торгувала біля дороги грибами і ягодами, а взимку жила на те, що вдалося зібрати в теплу пору року. Брат соромився сестри і ніколи не кликав її до себе в місто, а тим більше в свій багатий і розкішний будинок, але сестра ніколи не тримала образ на свого брата і вона весь час, за будь-якої можливості передавала йому, а також його сім’ї подарунки, які приготувала своїми руками! Вона ніколи і нічого не просила у брата. Завжди ставилася до нього з розумінням і повагою. У дівчини був маленький, непоказний будиночок, невелика земельна ділянка і деяка живність у дворі. Минуло багато років … і одного разу кинули компаньйони брата з бізнесом. Його дружина пішла до іншого, син став наркоманом, квартиру відібрали за борги. Тут-то і згадав брат про свою рідну сестру і поїхав в село … А у сестри все в порядку: чотири корови хвостами махають, свиней не злічити, машина нова в гаражі – на ній возять продукцію в місто; двоє дітей інститути закінчують, а на стіл накрила – так очі розбігаються, все своє, смачнюще, найсвіжіше !!! Соромно братові стало … став він просити у сестри вибачення, а та й не сердилась, не до того їй було, запропонувала і житло і роботу. Мораль така: не зневажай землю, яка тебе народила і не відвертайся від крові, яка твоя рідна … Джерело

Людину з позитивною енергією легко розпізнати: в її присутності стає краще. І морально краще, і фізично. Причому ця людина може мовчки сидіти і журнал читати. Або говорити на сторонні теми. Або анекдоти і байки розповідати. Або на роялі грати. Або танцювати незграбно… Не має значення, що вона робить. Просто всім стає краще, і все. Піднімається градус настрою і хочеться жити. Люди з позитивною енергією можуть і не знати про таку свою здібність. Як артист Леонов, який прийшов в лікарню, щоб перевірити своє серце – у нього серце боліло. Друг-лікар його і запросив в свою клініку. Артиста впізнали пацієнти, стали вітатися і просити автограф; Леонов був доброю людиною, він і автографи роздавав, і спілкувався. Байки розповідав, історії, анекдоти… Розмовляв про життя … На подив лікарів, пацієнти почали почуватися краще. Набагато краще! І хтось із лікарів пожартував; мовляв, вас би в реанімацію відправити! Артист серйозно поставився до жарту і запропонував піти в палату інтенсивної терапії. Там теж поговорив трошки, але головне – просто прийшов. Побув з важкими пацієнтами. І лікарі переконалися з подивом: датчики, прикріплені до хворих, стали показувати хороші дані. Стан пацієнтів на очах покращився. Хоча повненький, з носом-картоплею актор нічого конкретного не робив, не роздавав ліки, не вигукував підбадьорливі гасла – він просто побув, постояв, походив в палаті, де лежали тяжкохворі люди. А їм краще стало! Лікарі цей випадок жартома назвали «ефект Леонова». Так виявляють себе люди з позитивною енергією. Це їхня головна ознака – коли вони поруч, в інших з’являються сили і бажання жити. Кажуть, що енергія не має ні «плюса», ні «мінуса»; можливо, так і є. Але в одній людині енергія перетворюється в токсичну радіацію, в отруйний газ. А в іншій – в нектар і в еліксир життя. Все залежить від самої людини. Від її душі і ставлення до інших людей. Не обов’язково ця людина повинна бути святим чи зразком чесноти. Просто душа у неї добра; є любов до людей і милосердя. Вона може і сама бути не надто здоровою, міцною, молодою. Але енергія життя перетворюється в ній в цілющі ліки для інших. Вона сама стає ліками і порятунком. У присутності позитивно заряджених людей рослини оживають, тварини одужують, а люди – зцілюються. Малопомітний прилив сил і легка усмішка, які з’являються в присутності такої людини, – це початок зцілення. І відволікання від проблеми відбувається; увага з хвороби перемикається на цю людину, а потім з’являються «хороші думки»; вони витісняють погані. Так впливають на інших люди з позитивною енергією. Непогано б і їм надати підтримку і проявити симпатію, щоб віддячити за отримані сили. Адже вони теж живі і теж потребують доброго до себе ставлення. Тоді баланс буде закріплений і відновлений. А це дуже важливо – щоб був баланс енергообміну. Автор: Ганна Кирьянова, психолог Джерело: fit4brain.com

Якось у одного мудреця запитали: “Як можна розпізнати духовну людину?” І мудрець відповів: “Людина – це не те, що вона говорить, і не те, якою вона здається. Це та атмосфера, яка створюється у її присутності. Ось що є свідченням. Тому що ніхто не здатен створити атмосферу, яка не належить його душі”.

За столиком кафе сидів хлопець, в якому помер великий спортсмен, тому що він занадто багато пив, і тому він став сторожем на складі. Хлопець розмовляв з дівчиною, в якій померла геніальна актриса, тому що в театральний можна поступити тільки по знайомству, і тепер дівчина працювала бухгалтером. За касою сиділа жінка, в якій померла знаменита балерина, тому що з такою фігурою в групу не беруть, і взагалі, треба було, шановна, 10 років тому приходити. Пройшов з підносом офіціант, в якому помер великий письменник, тому що ніхто не хотів видавати його рукописи, таких писак навалом, зараз всі пишуть. Повз по вулиці пройшла мама з дитиною, в якій вже почав вмирати геніальний музикант, тому що батьки віддали її в ліцей з фінансовим ухилом, а вчительку музики, яка їх просила не загубити талант малюка, послали подалі. У мамі померла відома художниця, тому що вона занадто рано вискочила заміж, народила і присвятила себе родині. Простір був наповнений примарами геніальних діячів культури, науки і мистецтва – великих членів суспільства, і реальними фігурами простих нудних смертних. А зверху за ними спостерігав хтось, в кому померло бажання всіх рятувати. Він давно не розумів, чому одні рятуються самі, а інші гинуть, як їх не рятуй. І тепер він просто дивився на них, як дивляться телевізор, перемикаючи з першого на сотий канал.

У Шотландії пілот Saab 340 зупинив літак, щоб пропустити їжака, що переходив злітну смугу, – передає РЕН . Інцидент стався в аеропорту міста Сторновей. Пілот і пасажири чекали дві хвилини, поки тварина залишить смугу. В аеропорту пояснили, що дбайливо ставляться до природи та регулярно перевіряють злітно-посадкову смугу на наявність диких тварин. Джерело: vidomosti-ua.com/

Запитали якось у старця, який славився в окрузі своєю мудрістю: – Чи є спосіб виправити своє життя, якщо воно вже зіпсоване? Мудрець задумався, а потім відповів: – Звичайно, у людини є завжди така можливість. І щоб вам було зрозуміло, давайте проведемо експеримент. У мене є мішок. Пропоную піти в майстерню і накидати в нього цвяхів, битого скла, шила, шурупів, гострих інструментів… Всім було цікаво, що ж задумав учитель. Після того, як мішок наповнився, всі почали передавати його з руки в руки і намагатися зрозуміти, що ж це означає і як його пов’язати із зіпсованим життям. Через деякий час гострі кути і краї пошкодили неміцну тканину і стали видні з усіх боків. Мудрий старець сказав: – Ось дивіться, щоб мішок не був зіпсованим остаточно, нам треба прибрати все те, що всередині його пошкоджує. Так відбувається і з нами в житті, тільки замість осколків і цвяхів нас “колять” наші образи, ненависть, жадібність, заздрість, ревнощі – всі негативні почуття. Ми мучимося, рвемо нашу душу на частини, страждаємо… Дуже важливо людині позбутися від усього темного і від того, що шкодить їй. Тоді в життя увійде спокій і воно зміниться в кращу сторону. Від того, чим ми наповнимо свою душу, своє серце – залежить наше майбутнє. Джерело

На початку 20-го століття один шотландський фермер повертався додому. Проходячи повз болота, він раптом почув крик про допомогу. Фермер побіг на голос і побачив хлопчика, який намагався вибратися з трясовини. Фермер швидко зрубав товстий сук, обережно наблизився і простягнув гілку потопаючому. Коли хлопчик вибрався, він довго не міг вгамувати сльози, весь тремтів. – Підемо до мене в будинок, – сказав фермер. – Тобі треба заспокоїтися і зігрітися. – Ні-ні, – хлопчик похитав головою, – мене чекає батько. Він, напевно, дуже хвилюється.Подякувавши своєму рятівнику, хлопчик втік … А вранці фермер побачив, що до його будинку під’їхала карета, запряжена породистими кіньми. З карети вийшов добре одягнений джентльмен і запитав– Це ви вчора врятували життя моєму синові?– Так, я, – відповів фермер.– Скільки я вам винен? – Не ображайте мене, пане. Ви мені нічого не винні. Я вчинив так, як повинна була вчинити будь-яка нормальна людина.– Ні, я не можу залишити це просто так, тому що мій син мені дуже дорогий. Назвіть будь-яку суму, – наполягав відвідувач.– Я більше не хочу говорити на цю тему. До побачення. – Фермер повернувся, щоб піти. І тут на ганок вискочив його син.– Це ваш син? – запитав гість. – Так, – з гордістю відповів фермер, погладжуючи хлопчика по голові.– Давайте зробимо так. Я візьму вашого сина з собою в Лондон і оплачує його освіту. Якщо він так само шляхетний, як і його батько, то ні ви, ні я не будемо шкодувати про це рішення. Минуло кілька років. Син фермера закінчив школу, потім медичний університет, і незабаром його ім’я стало всесвітньо відоме, як ім’я людини, яка відкрила пеніцилін. Його звали Олександр Флеммінг. Перед самою війною в одну з лондонських клінік надійшов з важкою формою запалення легенів син того самого джентльмена. Як ви думаєте, що врятувало його життя в цей раз? – Так, пеніцилін, відкритий Олександром Флемінгом. Ім’я джентльмена, який дав освіту Флемінгу, було Рендольф Черчилль. А його сина звали Вінстон Черчилль, який згодом став прем’єр-міністром Англії. Можливо, саме ці події згадував Вінстон Черчилль, говорячи: «Зроблене тобою до тебе ж і повернеться».

У перший день Бог створив корову і сказав їй: «Ти будеш всі дні проводити в полі, давати молоко, годувати своїх телят і сім’ю фермера. За це я дарую тобі життя довжиною в 60 років. » «Навіщо мені таке пекельна життя на 60 років!» – обурилася корова, – «Мені вистачить і двадцяти, а інші сорок залиш собі!» І Бог погодився. На другий день Бог створив собаку і сказав їй: «Ти будеш весь час сидіти біля воріт свого будинку і гавкати на всіх, хто проходитиме повз. Дарую тобі життя довжиною в 20 років. » «М-да, забагато для гавкання», – засмутився собака, – «Мені вистачить і десяти років, а решту забирай назад …» Бог знову погодився. І ось на третій день Бог створив людину і сказав їй: «Їж, спи, розважайся і насолоджуйся життям, але терміну на це даю тобі 20 років.» Людина обурилася: «Що ?! Тільки 20 років! Знаєш що, я беру свої 20 років, потім 40 років що корова тобі повернула, і ще 10 років, які віддала собака. Сімдесяти років мені цілком вистачить, домовилися? » «Ну, хай буде по-твоєму …! »- зітхнув Бог. Ось так і склалося, що перші 20 років життя ми спимо, їмо і розважаємося, наступні 40 років працюємо не покладаючи рук, щоб прогодувати свою сім’ю, а в останні 10 – сидимо на ганку і “обгавкуємо” кожного, хто проходить повз … Джерело

В Мілан сім’я Челентано приїхала з чотирма дітьми Розою, Алессандро, Марією і Адріаною. Але молодша донька захворіла на лейкемію і незадовго померла. Така сімейна трагедія … Минуло кілька років. Коли 44-річна мати сімейства Джутітта-Джуво, що не любила ходити по лікарях, через погане самопочуття все-таки пішла на прийом, лікар радісно повідомив їй: «Синьйора, ви на третьому місяці!» На що та відповіла йому з пролетарською прямотою: «Шановний пане, ви з глузду з’їхали!» Але все виявилося так, як виявилося, сім’я щасливо компенсувала втрату, а ми всі маємо задоволення слухати Адріано Челентано. Хоча мама говорила потім, що він був в сім’ї єдиним, хто не вмів співати. На фото: Адріано з мамою Джутіттою.