«Дідух – до хати, біда – з хати!» – історія українського символу Різдва

«Дідух – до хати, біда – з хати!» – історія українського символу Різдва

Солом’яний Дідух – автентичний український символ Різдва. За народною українською традицією, з першою Різдвяною зіркою наші пращури заносили до хати святковий сніп – Дідуха зі словами «Дідух – до хати, біда – з хати».

Зі старослов’янської слово «дідух» перекладається як «дух предків» і символізує також Діда – родоначальника сім’ї. Дідух – місце перебування духів, дідів-прадідів і покровителів будинку, символ святого відродження усього живого. Також Дідух є пожертвою кращого снопа силам природи. Дідух може бути триногим, п’ятиногим, семиногим.

Виготовляли його всією родиною із необмолочених колосків жита, пшениці, вівса (можна і ячменю, буде вусатий!). Прикрашали святкового Дідуха сухими квітами, кетягами калини, барвистими стрічками.

Говорити про дерево роду в минулому часі зарано, оскільки старовинний український оберіг, хоч і не масово, проте повертається до наших осель. У промислових масштабах, звісно, Дідухів не виготовляють. Їх важко знайти у крамницях чи на базарах. Але цілком реально замовити у майстрів соломоплетіння чи взяти майстер-клас і самому навчитися їх виготовляти. Повірте – емоції ні з чим не зрівнянні! Майстер-клас триватиме не менше двох годин, але промайне непомітно, наскільки ця справа захоплива.

Найбільша проблема для мешканців міста – знайти колоски і солому. Малесенького «дідушка» можна виготовити із що наймеш двадцяти колосків. Бажано перед роботою сировину замочити ненадовго в гарячій воді, щоб вони стали м’якими й еластичними. Потім розібрати колосся за розміром. В одному пучку має бути сім штук (символ сім’ї, днів тижня і семи поколінь). Кожну сімку перев’язати мотузкою, рівненько, обережно і міцно. Потім зібрати пучки докупи «східцями», аби вийшла пишна «голова». Зав’язувати сніп потрібно під самими колосками максимально туго, солома висихатиме і вузол – ослабиться. Примотайте ще два пучки по сім колосків, щоб вийшли «вуса», можна виготовити ще «бороду». Приблизно посередині снопа перев’язати його ще раз мотузкою, яку не шкодуйте, творіть. Розділіть Дідуха на три «ноги» (якщо колосків багато, то на п’ять чи сім). Кожну перев’язати у двох місцях: біля основи і внизу. Щоб сніп був стійкішим, можна засунути в основу кілька міцних соломинок. «Ноги» дідуха акуратно обрізати паралельно столу. А тепер прикращайте своє різдвяне дерево-дідух на свій смак: кольоровими стрічками, калиною, ляльками-мотанками, сухоцвіттями… Головне – дотримуватися українського колориту і використовувати лише натуральні матеріали. Ставити Дідуха потрібно на покуті Вашої оселі.

У наших бабусь він стояв під іконами. Різдвяне дерево оселялося в хаті аж до Водохреща. Потім його обмолочували: зерно висівали, а солому спалювали на дорозі. Навіть в сучасних умовах висіяти зерно можна символічно. В жодному разі не викидайте Дідуха на смітник! Адже цей прадавній сніп уособлює не лише Різдво, а й безперервний зв’язок поколінь, багатство, спокій і саме життя.

Автор: Олена Щербань