“Все в твоїх руках” – чудова східна притча про життя

Чоловік нещодавно одружився і повертався зі своєю дружиною додому. Вони перепливали озеро на човні, коли раптово почався шторм. Чоловік був воїном, але жінка дуже злякалася, тому що ситуація була майже безнадійна. Човен був невеликий, а шторм був дуже сильний, і в будь-який момент вони могли потонути. Але чоловік сидів тихо, спокійно, ніби нічого не відбувалося. Жінка вся тремтіла і каже, – «Ти не боїшся? Це можуть бути наші останні хвилини життя. Здається, ми не зможемо дістатися до берега. Тільки диво може врятувати нас, інакше ми помремо. Невже тебе це не лякає? Чоловік витягнув ме4. Це ще більше спантеличило жінку. Що він робить? Тоді він підніс його до шиї жінки, ме4 був дуже близько до неї, він мало не торкався її шиї. Він запитав: «Ти боїшся?» Вона промовила: «Чому мені потрібно боятися? Якщо меч в твоїх руках, навіщо мені боятися? Я знаю, ти мене любиш». Він поклав ме4 назад і сказав: «Це тобі моя відповідь. Я знаю, Бог любить мене, і ме4 в Його руках, і шторм в Його руках. Тому що б не трапилося, все буде добре. Якщо ми виживемо – добре; якщо ми не виживемо – добре, тому що все в Його руках, а Він не може робити щось неправильно». Іл: Alane Carvalho Джерело

– Лікарю, здравствуйте!– І ви будьте здорові. На що скаржимося?– Душа болить. Ви ж душевний лікар? – Душевний. Прізвище моє таке. І спеціалізація – теж. А вашу душу щось поранило?– Не знаю. Може бути. Я її якось не відчуваю. Я взагалі погано відчуваю. Наприклад, я не вмію говорити «люблю». – Так? Ну, це поширене захворювання. Розкажіть мені, який ваш раціон харчування.– Харчування? Ах, так. Ну, супи, каші там. Овочі. М’ясо – але не кожен день. Ну, я апельсини обожнюю, морозиво, цукерки шоколадні теж люблю. – Ага! Любите! Значить, вмієте говорити «люблю»!– Ні, ви мене не зрозуміли. Я людям не вмію говорити «люблю».– Зрозуміло. Так, люба, дихайте! Глибше дихайте! Та що ж ви так напружилися?– Не можу я глибше дихати. У мене подих перехоплює.– Так і запишемо: не дозволяєте собі дихати на повні груди. Тепер не дихайте. Не дихайте… Не дихайте… – Все, можна. Схоже, у вас це звичний стан – не дихати? – Чому? Та я нібито дихаю.– Саме так – «нібито». А насправді – так, вид робите. Ви ж боїтеся відкритися. Ви ж всі почуття в собі затискаєте. Не даєте їм проявлятися!– Ну, це ж непристойно, коли почуття напоказ. Я їх придушую в самому зародку.– Ось, люба, і стали зрозумілі ваші проблеми з диханням. Накопичили, бач, у собі зародків. Вся грудна клітка забита. То-то вам і не дихається глибоко. Почуття придушувати – це злочин стосовно себе. – А як тоді, як з ними чинити? – Визнавати, що вони існують. Називати їх по іменах. І дозволяти їм бути.– Я потім з цим розберуся. Але зараз я ж не за цим. Я не вмію говорити «люблю».– Дайте-но я вас простукаю.– Ай! Ой! Не треба! Будь ласка, не стукайте! Мені страшно!– Так, значить, і до страхів ваших достукалися. Слава тобі, Господи! Але ж вам не боляче? Чого боїтеся? – Болі боюся! Не хочу, щоб боляче! – Оооось… А від чого буває боляче?– Коли вдаришся. Коли обпечешся. Коли впадеш. Багато від чого…– Дорогенька ви моя! Так ви боїтеся любити!– Я? Боюся? А при чому тут… – Так любов же ж і є – полум’яний політ! Хіба ні? Вона складається зі злетів і падінь, з крутих віражів, із зіткнень. Любов не може бути обережною! – Лікарю… Я знаю. Було це все у мене. Траплялося.– І тепер ви боїтеся… – Так. Я боюся. Боюся, що не зрозуміють. Відкинуть. Обдурять. Зрадять. Використають…– Ось ви й затиснули свої почуття. Захистили себе з усіх сторін від можливого болю. І тому вам важко сказати «люблю»… Ваша хвороба дуже навіть виліковна. І рецепт простий: навчіться любити себе. Якщо ви будете любити себе – ви нікому не дозволите себе поранити. Ви будете вибирати тільки найкраще, найкорисніше для вас. Ви будете безпомилково знаходити те, що зробить вас ще щасливішою. – Але… виходить, зараз я себе не люблю? Так, чи що? – Уже починаєте! Інакше б ви до мене не прийшли. Ви вже стали про себе піклуватися – а це добра ознака.– А… як це – любити себе? – Для початку – почніть до себе прислухатися. До своїх бажань, відчуттів. А то вас що не запитаєш – «не знаю», «не відчуваю». Якщо ви самі так неуважно до себе ставитеся, чому ж інші будуть вас щадити?– І що ж мені робити? Як навчитися себе любити? – А ви самі себе щадіть, хваліть, заохочуйте. Себе треба час від часу заохочувати – знаєте про це? Не перевантажуйте! Не робіть те, що не хочеться! Не дозволяйте себе кривдити! І не дозволяйте собі ображатися. – Ну… Я спробую себе любити, щадити та гидот не слухати. – Ну от і славно. Користуйтеся цим рецептом – і скоро ви відчуєте, що всередині звільнилося місце для любові. Думаю, на цьому ми можемо попрощатися. Медицина своє слово сказала, справа за вами. – Стривайте, лікарю! Але як же воно звільниться, якщо там стільки всього?– Так-так… Камені всякі… зародки… образи проковтнуті… Накопичили ви, накопичили!– Так що з цим робити? – А тут, люба, рецепт один: прощати, прощати й ще раз прощати! Тричі на день, після їди! Будьте здорові! Наступний! Джерело

В давнину араби на весіллі роздавали м’ясо, загорнуте в коржі. Якщо гостей було більше, ніж приготованого м’яса, вони давали своїм близьким і друзям, тим, яких вважали своєю сім’єю, порожні загорнуті коржі. І ті їли їх, не подаючи виду, що вони порожні. Одного разу, один з гостей, зауваживши свій шматок без м’яса, почав голосно при всіх кричати: “О що це, мій корж без м’яса!”. І господар відповів йому: “Я завинив перед тобою, я вважав тебе своїм”. Скільки ж тепер таких, в яких ми помилились, вважаючи, що вони “свої”, сім’я… Що вони покриють , захистять нас, будуть для нас надійною опорою або будуть вірні нам…. Але ми помилились. Ретельно вибирайте тих, кому будете роздавати порожні коржі. Джерело

Одного разу хлопець впізнав у перехожому свого вчителя з молодших класів. Він підійшов до старого і запитав: – Ви мене не пам’ятаєте? Я був вашим учнем. – Так, я пам’ятаю тебе третьокласником. І чим ти займаєшся зараз? – Я викладаю. Ви так вплинули на мене, що мені теж захотілося виховувати юних учнів. – Так? Дозволь мені поцікавитися, в чому ж виразився мій вплив? – Ви насправді не пам’ятаєте? Дозвольте мені нагадати. Одного разу мій однокласник прийшов в клас з красивим годинником на руці, який йому подарували батьки. Він їх зняв і поклав в ящик парти. Я завжди мріяв мати такий годинник. Я не втримався і вирішив взяти його з цієї парти. Незабаром той хлопчик підійшов до вас в сльозах і поскаржився на крадіжку. Ви обвели нас усіх поглядом і сказали: «Той, хто забрав годинник, що належать цьому хлопчику, має повернути його». Мені стало дуже соромно, але мені не хотілося розлучатися з годинником, так що я не зізнався. Ви попрямували до дверей, замкнули ї і веліли нам усім вишикуватися уздовж стіни, попередивши: «Я повинен перевірити всі ваші кишені за однієї умови, що ви всі закриєте очі». Ми послухали, і я відчув, що це був найбільш ганебний момент в моєму недовгому житті. Ви рухалися від учня до учня, від кишені до кишені. Коли ви дістали годинник з моєї кишені, ви продовжували рухатися до кінця ряду. Потім ви сказали: «Діти, все в порядку. Ви можете відкрити очі й повернутися до своїх парт». Ви повернули годинник власнику і не сказали більше ні одного слова з приводу цього інциденту. Ось в той день ви врятували мою честь і мою душу. Ви не заплямували мене як злодія, брехуна, нікчемну дитину. Ви навіть не спромоглися поговорити зі мною про цей епізод. Згодом я зрозумів, чому. Тому що, як справжній учитель, ви не захотіли заплямувати гідність юного, ще несформованого учня. Тому я став педагогом. Обидва замовкли під враженням цієї історії. Потім молодий педагог запитав: – Коли ви мене побачили сьогодні, хіба не згадали про цей епізод? Старий учитель відповів: – Справа в тому, що я обстежував кишені теж з закритими очима. *** Справжній учитель — не той, хто тебе постійно виховує, а той, хто допомагає тобі стати самим собою. Михайло Свєтлов Джерело

Одного разу чоловік гуляв в своєму саду і побачив на одному з дерев кокон, у якому виднілася маленька щілинка. Він довгі години стояв і спостерігав, як через цю маленьку щілину намагається вилізти метелик. Минуло багато часу, метелик ніби залишив свої зусилля, а все ніяк не міг вилізти з свого кокона. Здавалося, що метелик зробив все що міг, і більше в нього не залишилося сил. Тоді чоловік вирішив допомогти метелику, він взяв складаний ножик і розрізав кокон. Метелик негайно вийшов. Але його тільце було слабким і немічним, його крила були прозорими і ледь рухалися. Чоловік продовжував спостерігати, думаючи, що ось-ось крила метелика розправляться і зміцніють і він полетить. Але нічого не сталося! Залишок життя метелик волочив по землі своє слабке тільце, свої нерасправленні крила. Він так і не зміг літати. А все тому, що чоловік не розумів того, що зусилля, щоб вийти через вузьку щілину кокона, необхідні метелику, щоб рідина з тіла перейшла в крила і щоб метелик зміг літати. Життя змушує метеликів з труднощами залишати свій кокон, щоб вони могли рости і розвиватися. Іноді саме зусилля необхідні нам у житті. Якби нам дозволено було б жити, не зустрічаючись з труднощами, ми були б обділеними. Ми не змогли б бути такими сильними, як зараз. Ми ніколи не змогли б літати. Я просив сил… А життя дало мені труднощі, щоб зробити мене сильним. Я просив мудрості… А життя дало мені проблеми для вирішення. Я просив багатства… А життя дало мені мозок і м’язи, щоб я міг працювати. Я просив можливість літати… А життя дало мені перешкоди, щоб я їх долав. Я просив любові… А життя дало мені людей, яким я міг допомагати в їх проблемах. Я просив благ… А життя дало мені можливості. Я нічого не отримав з того, про що просив. Але я отримав все, що мені було потрібно. Джерело

1. Вірність Для чоловіків вірність є одною з головних якостей жінки. Сильний чоловік – власник, йому не хочеться ділити з іншими те, що належить тільки йому. Від своєї жінки такий чоловік буде вимагати беззастережної вірності, адже він вибрав її з сотень інших. 2. Інтелект Інтелект жінки для чоловіка має велике значення. З красивою, але не дуже розумною жінкою йому швидко стає нудно. 3. Пpистpaсть Чроловіками рухає пpистpaсть, їх мета – створити комфортне життя. Але проблема в тому, що далеко не кожна жінка готова розділити з ним це життя. Сильному чоловікові потрібна жінка-партнер, яка буде встигати за його життєвим ритмом. 4. Сенс Для сильного чоловіка все має метy і причину, в той час як більшості інших це абсолютно ні до чого. Якщо жінка буде стимулювати і надихати, вона стане для нього ідеальною жінкою. 5. Самоконтроль Самоконтроль – унікальна риса, якa перетворює мрії в реальність, і чоловіки нею володіють. Вони потребують жінку, яка вміє контролювати себе і своє життя. При цьому вона не повинна контролювати його, тому що вони частина одне одного, а все інше – оточення. 6. Спонтанність Чоловіки люблять таємниці, непередбачуваність, невідомість. Коли є таємниця, з’являється азарт і той самий сенс. Вони здатні прорахувати ситуацію на кілька кроків вперед, саме тому вони на чолі групи. Такі чоловіки ніколи не повинні втрачати інтерес. 7. Терпіння Жити з чоловіком непросто, але цікаво і надійно. Якщо ти виявиш терпіння і не почнеш його “пиляти”, то нічого ціннішого за тебе в його житті не буде. 8. Впевненість у собі Чоловіки – впевнені в собі люди, і вони хочуть, щоб жінка їм довіряла. Для чоловіка немає нічого більш нудного, ніж жінка, яка не впевнена в собі. Нерішучість їх не збyджyє. 9. Турбота За своєю природою ці чоловіки дуже егоїстичні. Якщо ти виявилася об’єктом його любові, то рівень твоєї самовідданості повинен бути значно вище, ніж у інших. Він здійснює подвиги – ти його підтримуєш. 10. Помірна впертість Чоловік цінує точку зору жінки, головне – правильно її аргументувати. Джерело

Один чоловік після своєї смерті попросив Господа Бога показати йому весь його життєвий шлях. Несподівано для себе він виявив, що поряд з його слідами була ще одна пара чиїхось слідів. – Господи, – звернулася ця людина до Бога, – а чиї це сліди поруч з моїми? – Це мої сліди, – відповів Господь. – Я завжди був поруч з тобою. Потім чоловік виявив, що в найважчих його життєвих ситуаціях була тільки одна пара слідів. – Господи! – знову звернувся він до Бога. – Чому ж в найважчих і небезпечних ситуаціях, коли мені найбільше потрібна була твоя допомога і підтримка, ти залишав мене? Бачиш, тут тільки одна пара слідів. – Невдячний! – відповів гучно Господь. – У найскладніших твоїх життєвих ситуаціях я ніс тебе на руках! Джерело

Одного разу до батька прийшла дочка, молода жінка, і з сумом сказала: – Тату, я так втомилася від усього, у мене постійні труднощі на роботі й в особистому житті, вже просто немає сил… Як справлятися з усім цим? Батько відповів: – Давай я тобі покажу. Він поставив на плиту 3 каструлі з водою і приніс моркву, яйце і каву. Опустив кожен інгредієнт в окрему каструлю. Через кілька хвилин вимкнув плиту і запитав дочку: – Що стало з ними? – Ну морква і яйце зварилися, а кава розчинилася, – відповіла дівчина. – Правильно, – сказав батько, – але якщо ми подивимося глибше, то виявиться, що морква, яка була твердою, в окропі стала м’якою і податливою. Яйце, яке раніше було крихким і рідким, стало твердим. Зовні вони залишилися такими ж, але внутрішньо змінилися під впливом однакового ворожого середовища – окропу. Те ж відбувається і з людьми: сильні зовні люди можуть розклеїтися і стати слабаками там, де крихкі й ніжні лише затвердіють і зміцніють… – А як же кава? – здивовано запитала дочка. – О, кава – це найцікавіше. Вона повністю розчинилася в агресивному середовищі і змінила його – перетворила окріп в чудовий ароматний напій. Є люди, яких не можуть змінити обставини, – вони самі змінюють їх і перетворюють на щось нове, отримуючи для себе користь і знання з обставин. Ким стати у важкій ситуації – вибір кожного. Джерело