… Мене завжди дивували люди, які запитували, для чого все це, у чому сенс життя, навіщо ми живемо?
Дорогі мої, ми живемо заради горнятка гарячого чаю після морозу.
Ми живемо заради обіймів коханої людини в миті смутку.
Ми живемо заради танцю на березі океану під зоряним небом. Ми живемо заради музики, від якої біжать мурашки по шкірі. Заради сміху до сліз.
Заради безтурботної гри в сніжки.
Заради картин, які оживають на полотнах.
Заради спокійного і глибокого сну.
Заради крапель дощу, що б’ють в обличчя.
Заради променів ранкового сонця.
Заради приємної втоми від зробленої справи.
І заради багатьох інших речей, яких би не було, якби ми не жили.
Але ми живемо.
І життя — це найпрекрасніше, що могло з нами статися…!
Андрій Веретенников
