Один урок я вивчила ще у театральній школі. Вчитель запитав нас:

Учитель приніс в школу повітряні кульки, попросив дітей надути їх і написати на них свої імена. Після цього він попросив дітей винести всі повітряні кульки в коридор і змішав їх. Потім дав дітям 5 хвилин, щоб кожен знайшов кульку зі своїм іменем. Діти побігли шукати, але час минув, і ніхто так і не знайшов своєї іменної кульки. Тоді вчитель попросив дітей: “Візьміть кульку, яка лежить поблизу і віддайте її людині, чиє ім’я написано на ній”. Минуло менше 2 хвилини і у кожного в руках була його кулька. Тоді вчитель сказав: “Повітряні кульки – як щастя. Ніхто не знайде його, якщо шукає тільки для себе. Зате, якщо всі піклуються одне про одного, можна знайти щастя набагато швидше!”

Чи замислювалися ви коли-небудь про те, що наші помилки формують нас, допомагають розвиватися? Можливо, нам необхідно спочатку зламатися, щоб стати дійсно цілим. Всі ми в житті стикаємося з розставаннями. Це одна з найскладніших речей у житті. Особливо коли мова заходить про довгі відносини, на які ви будували далекосяжні плани. Нам всім неймовірно складно розлучатися з нашими коханими. Нам складно пережити розставання з людиною, з якою ми планували прожити до кінця наших днів. У вашому житті була людина, заради якої ви робили все, що завгодно. Ви всім ризикували. Ви відкрили її і своє серце, і свою душу. Однак … вона тільки й робила те, що заподіювала вам біль. Крок за кроком вона вбивала кохання. Поза сумнівами, ви не могли і припустити, що таке з вами станеться. Рано чи пізно відбувається те, чого ви так боялися. Настає той момент, коли ви вже не можете продовжувати все в тому ж дусі. Ви наважуєтеся покласти край цим відносинам. Природно, в голові виникає безліч питань. Ви хочете зрозуміти, коли все пішло не так. Ви намагаєтеся визначити ті помилки, які зробили і ви, і ваша друга половинка. Припиніть терзати себе. Ми всі робимо помилки. У коханні немає місця логіці. Не буває правильних або неправильних рішень. Обидва партнери несуть відповідальність за свій внесок у відносини. Буває так, що люди ідеально підходять один одному. Буває так, що люди несумісні. Випадкових зустрічей не буває. Ми зустрічаємо людей, завдяки яким нам необхідно зрозуміти щось дуже важливе. Ми повинні «вивчити» певні уроки. Ви можете цього не усвідомлювати, але це дуже важливі уроки. Засвоївши їх, ви отримаєте життя, про яке завжди мріяли. Цілком можливо і те, що ви зустрінете ту саму людину. Чи чули коли-небудь таку приказку: «Без штормів і ураганів не буває капітанів»? Біль і страждання нам необхідні. Вони допомагають нам стати кращими. Вони загартовують нас. Не здійснюючи помилок, ви б не стали тим, ким сьогодні є. Вам були потрібні такі відносини. Вам було необхідно пережити це хворобливе розставання. Вам потрібно було пройти через все це. Цей досвід дозволив вам стати сильнішими і мудрішими. Вам потрібно було пройти через ці нездорові відносини. Вам потрібно було випробувати цей біль. Вам потрібно було відчути, як це по шматочку збирати себе докупи кожен день. Все це допомогло вам усвідомити дещо. Тепер ви знаєте, що справжнє кохання – це щось інше. Воно пробуджує зовсім інші почуття і емоції. Тепер ви стали мудрішими. Тепер ви знаєте, як відрізнити справжнє кохання від простого тяжіння і захоплення. Тепер ви знову відкриті для любові. Ви знаєте, що вам потрібно. Ви ні за що не погодитеся на щось менше. Якщо ви вже пройшли через все це, то вам залишилося чекати зовсім небагато. Зовсім скоро ви отримаєте те, чого заслуговуєте. Джерело

Нещодавно я спитала маму: “Мамо, а що, справді можна закохатися у придурка/альфонса/білого ходока і так далі?” Моя мама — скарбниця самоіронії, озвалася: “Закохатися можна навіть в дитячий горщик. Але в такому випадку будь з собою чесною і визнай: Так, я закохалася в горщик, і чекаю від нього саме того, що вміють робити горщики. І в такому випадку речі стануть на свої місця. І не кайся, якщо, пригрівши горщик, ти людям будеш хвалитися, що тобі випали яйця Фаберже, отой скарб неоціненний… А ще гірше, якщо ти будеш сама вірити, що ще трішечки, вже ось-ось, і ці яйця почнуть ставати корисними, що вони лиш відлежуються в коробочці та скоро почнеться їх зоряна пора… А біда буде тоді, коли ти щодня заглядатимеш до того горщика, і допитуватимеш його: коли ти вже, скотиняко, станеш такою цінністю, як яйця Фаберже…? Тож якщо полюбила — то люби те, що вибрала. Ні — все у твоїх руках: на світі є і коштовні яйця Фаберже. А не тільки горщики для лайна”. Мамі браво! Коментарі зайві! Джерело

Хлопчик запитав у тата: «Тату, а якого розміру Бог? Батько глянув на небо і побачив літак та запитав у сина: «Якого розміру цей літак?». Хлопчик відповів: «Він дуже маленький. Мені важко його розгледіти». Тоді батько взяв сина до аеропорту, і коли вони підійшли до літака, він запитав: «Отже, синку, якого розміру цей літак?». Син відповів: «Тату! Він величезний! Тоді батько сказав йому: «Розмір Бога залежить від того, наскільки близько чи далеко ти до Нього. Що ближче ти до Нього, то Більшим і Більшим Він буде у твоєму житті!». Джерело

У кожного своя висота польоту. Щоб літати з орлами, не пасіться з індиками. Горобці літають з горобцями, голуби – з голубами, лебеді – з лебедями, орли – з орлами. Якщо орел візьме з собою в політ голуба, останньому доведеться летіти не на звичній йому висоті і не з властивою йому швидкістю. Рано чи пізно, кожен повернеться до своєї траєкторії польоту. Природна заданість людини не змінюється. Менший вкрай рідко долає свої обмеження в ім’я більшого. Якщо Ви затрималися у стосунках, заради яких довелося знизити властиві Вам висоту і швидкість, якщо розумієте, що Вам потрібно летіти далі, – летіть. Єдино можливе диво, здатне перетворити, трансформувати менше в більше, перевершити відмінності, зруйнувати стереотипи звичних фільтрів сприйняття – це Зустріч. Але Чудо Зустрічі нездійсненне без готовності втратити звичне в ім’я Невідомого, без граничної відвертості. Трапляється, що на піку емоційного підйому ми наважуємося відкритися і довіритися Життю, але потім вмикається розум і часто ми шкодуємо про прийняте рішення. А пошкодувавши про свою відкритість, про прийнятий ризик Жити, обнуляє досягнуті цією рішучістю результати. Тому, не чекайте нікого. Летіть на своїй висоті, до своїх, зі своїми. Як сказав один мій знайомий, який багато років вкладається в ріст та розвиток інших людей: «Від нас не йдуть, від нас відстають». У його ж тональності додам від себе: «До нас не повертаються, нас наздоганяють». Ігумен Євменій

Знаєте, чому птахи летять клином? Виявляється, що кожен птах, змахуючи крилами, забезпечує підйом для птиці, що знаходиться безпосередньо за нею. Завдяки такій побудові вся зграя збільшує швидкість польоту щонайменше на 71% в порівнянні зі швидкістю, яку може розвинути кожен птах окремо. Урок: Люди, узгоджено рухаються в одному напрямку з іншими, а також відчувають опору йдучи поруч, можуть потрапити туди, куди їм потрібно швидше і легше, тому що вони можуть покластися один на одного. Варто одному птаху випасти із загальної зграї і спробувати летіти поодинці, як він відразу ж відчуває важкість і опір. І він повертається в зграю, щоб скористатися підйомною силою, створюваний птахами. Якби ми були також розумні як птахи, ми б залишилися в строю з тими, хто веде нас вперед, і ми б хотіли прийняти їх допомогу також, як і поділитися своєю. Коли ватажок втомлюється, він повертається в кінець ключа, і інший птах встає на чолі зграї. Виконувати важку роботу по черзі набагато легше. Люди, також як і птиці, взаємно замінюють один одного. Птахи в кінці зграї кричать, заохочуючи тих, хто попереду не зменшувати швидкість, підштовхуючи перших вперед. Що кричимо ми, перебуваючи позаду своїх лідерів? І, нарешті, якщо птах, захворівши чи отримавши поранення, випадає зі зграї, два інших птаха теж залишають зграю і слідують за ним, щоб надати йому допомогу і підтримку. Вони залишаються з ним до тих пір, поки він не видужає або не помре, а потім відправляються в дорогу самі або з іншого зграєю наздоганяти своїх. Якби ми були також розумні, як птахи, ми б теж підтримували один одного не тільки в скрутні часи, а й тоді, коли ми сильні… Джерело

Одного разу хлопець прийшов до Сократа, щоб отримати відповідь на своє питання. Він запитав мудреця: «У чому секрет успіху?». Сократ терпляче вислухав його і сказав, що він відповість на його питання вранці. На наступний ранок Сократ попросив молоду людину піти з ним до річки. Повільно вони зайшли в воду, поки вона не покрила їх плечі. Здивований юнак не розумів що відбувається, але вирішив повністю довіритися мудрецю. Сократ поклав руку на голову хлопця і занурив її в воду. Через кілька секунд хлопець спробував вибратися з води, але Сократ був сильний і тримав його там, поки хлопець не почав задихатися. Потім Сократ підняв голову хлопця з води. Дочекавшись, коли він віддихається, Сократ запитав: «Чого ти хотів найбільше, коли твоя голова була в воді?” Хлопець відповів: «Повітря». Сократ сказав: «У цьому і є секрет успіху. Коли ви хочете успіху так само сильно, як ви хотіли б повітря, коли ви були в воді, тоді ви його отримаєте. Іншого секрету немає. » Мораль розповіді: Сильне бажання є відправною точкою всіх досягнень. Точно так, як маленький вогонь не може дати багато тепла, слабке бажання не може дати великих результатів! Джерело

Одного разу на зустрічі однокласників до вчителя підійшов молодий чоловік і запитав:– Ви не пам’ятаєте мене?– Ні – відповів учитель. – Як же?! У дитинстві я вкрав годинник у однокласника, і той почав плакати, коли виявив пропажу. Тоді ви сказали, що будете обшукувати нас поки годинник не знайдеться. Я від сорому і страху не знав, що робити. Я уявляв, як перетворюся на ізгоя і посміховисько для всієї школи. Але ви веліли встати обличчям до стіни і закрити очі. Ви почали перевіряти кишені і коли черга дійшла до мене, ви витягли годинник … але продовжили, поки не перевірили всіх.Ви віддали годинник тому хлопцеві і за весь час навчання жодного разу навіть не заїкнулися про цей випадок. Невже ви не пам’ятаєте хто зробив таке?! – Ні – сказав учитель. – У той день я обшукував вас з закритими очима… Джерело