Історія про те, чому ялинку обов’язково треба ставити на Новий рік

Історія про те, чому ялинку обов’язково треба ставити на Новий рік

Ялинку обов’язково треба ставити на Новий рік.

Хтось справжню купує, хтось ставить штучну. Це не важливо; головне, щоб ялинка обов’язково була. Ялинка – це нев’януча доброта й натяк на вічне життя, так вважали філософи. Ялинка приносить в дім радість і щастя. Так що треба поставити ялинку.

Так одна жінка думала. Все було дуже непросто. Її синок хворів. Він напівлежав в ліжку і дивився телевізор. Або книжки читав – він уже вмів читати. Він малював ялинку з іграшками, але нічого не просив. Він знав, що грошей немає. Він з мамою жив у крихітній кімнаті, в гуртожитку. Вони і цьому були раді. Батько їх покинув, вигнав, вижив з квартири. Він пив і бився. Ось вони і пішли. А потім хлопчик захворів сильно. І майже рік хворів ось.

Мама хлопчика йшла по вулиці і побачила, що продають ялинки. Недешево. Можна взяти обідрану – зі скидкою. Але грошей було так мало, що тоді не вистачило б на частування. Ліки теж деякі доводилося докуповувати. І платити кредит … Іграшок ялинкових теж не було, так що і сенсу немає ялинку купувати.

Але ялинка потрібна! Неможливо без ялинки справити Новий рік. І мама підійшла до чоловіка, який торгував ялинками; і боязко попросила: а можна купити гілочки? Ось валяються гілочки від ялинок; вона б купила, якщо недорого. Чоловік навіть здивувався. Він тупотів ногами від холоду і ховав обличчя в комір. Він замерз і хотів швидше розпродати ялинки. Їх уже мало залишилося!

Він став сам збирати гілочки попишніше; сказав, що будь ласка! Задарма беріть! Мені не шкода! Мама хлопчика дуже зраділа і все ж полізла в гаманець. Їй соромно було даром брати навіть гілочки.

А чоловік з білими від інею бровами гілочки їй дав, як красивий букет. І привітав з Новим роком. Вона раптом розплакалася; сама не очікувала. І сказала, що це від нервів. Дитина хворіє, ось і нерви … Вибачте, заради Бога!

Чоловік став її питати про все, вона чомусь стала розповідати. Так буває з випадковим попутником в поїзді, знаєте? В цей час три ялинки купили – дуже швидко. Залишилася одна, маленька. Остання.

Ось цю ялинку Сергій на своїй «Газелі» і відвіз Андрійкові, хлопчикові, який хворів. І маму підвіз заодно – швидко і зручно! Потім ще раз привітав, попрощався, пішов,…. а через годину знову прийшов з іграшками! З кулями і дощиком на ялинку! І з мандаринами. Заодно і ковбаси взяв. І шоколадку велику!

І вони всі разом нарядили ялинку. Малувато іграшок, але не біда. Адже головне – вічнозелена ялинка, символ нев’янучої доброти. І радість хлопчика, який встав з ліжечка і теж наряджав ялинку. І з апетитом їв ковбасу, до речі.

Ось так познайомилися мама хлопчика і продавець ялинок. Який тимчасово ялинки продавав; він просто шукав роботу. І знайшов! Став відмінно заробляти. І незабаром вони переїхали в затишну маленьку квартиру. В якій на цей Новий рік поставлять велику ялинку! Правда, штучну. Вони її купили задорого, але просто от не хочуть нікому зла. Навіть дереву. Нехай живе в лісі вічнозелена ялинка! А вдома стоїть своя, вся в різнокольорових лампочках, ліхтариках і блискучому дощику.

© Анна Кир’янова