Залізна ознака, що вам негайно треба розійтися

На превеликий жаль, далеко не кожен представник сильної половини світу цього може називатися чоловіком. Існують такі персони, які не виявляють ніякої поваги до оточуючих його людей і дивляться на жінок зверху, мовляв че їм треба, вічно чогось просять. Але зустрілася чудова дівчина, яка гостро і мудро відповіла одному з представників сильної статі і всім йому подібним! Супер! «Випадково побачила на просторах інтернету запитання одного хлопця, мовляв, що вам, бабам, крім грошей і сексу ще потрібно в цьому житті? Ви можете закидати мене яйцями або тапками, але я скажу дуже чесно для себе, чого конкретно мені, блін, не вистачає. Хлопчику мій, я хочу стабільності. Я хочу бути впевненою в чоловікові і в завтрашньому дні поруч з ним. Мені потрібно не просто знати що ти мене любиш, мені необхідно побачити це в твоїх вчинках, в твоїх планах на майбутнє, де я не на другому місці, бляха! Я хочу знати, що я зі спокійною душею можу відпустити тебе в будь-яку точку планети і не переживати, що там є інші жінки. Я хочу від тебе конкретики, не треба морочити мені голову, я не буду чекати, коли ти дозрієш, переживеш 3 кризи, виплатиш іпотеку, або які ще там у тебе відмазки, щоб не йти в страшне місце під назвою РАЦС. Я не хочу пояснювати дітям, що тато у нас нерішучий і всього боїться, що у нього знову депресія, яка лікується униканням своєї сім’ї, і його треба поїти пивком в гаражі з такими ж депресивними друзями. Я не хочу обернутися і усвідомити, що я витратила свій час даремно. Мені не потрібно визнання твоїх друзів, любов твоєї мами, схвалення твоєї собаки. Мені всього лише не вистачає в тобі ЧОЛОВІКА, і справа тут не в забезпеченості й не в інтимі. Якщо ти боягуз і не можеш взяти на себе відповідальність, то будь в тебе 25 см, будь в тебе цілий статок – я в твою сторону навіть не гляну. Мені чоловік потрібен, а не гаманець з сантиметрами». Джерело

Треба! Треба! Треба! …Треба їхати туди, куди вийде, але тоді, коли захочеться …Треба відпускати на свободу своїх внутрішніх відмінників, які так набридають в очікуванні відмінних оцінок, і живуть лише тоді, коли похвалять … Треба навчитися жити в своєму тілі, не порівнюючи його з іншими, і з задоволенням вибирати божевільного кольору майки і хуліганські сарафани, наплювавши на тітоньок і дядечок, які чомусь вирішили, що саме вони знають, в чому вам буде добре … Треба довіряти своєму вибору, позбувшись назавжди від порадників, без яких інші і пари джинсів собі не виберуть, не кажучи вже про людей … Треба забути про людей, які забули … не з почуття помсти, а з почуття розумного ставлення до свого часу… Його занадто мало для того, щоб берегти місця для тих, хто сидить в іншому залі … Треба почати відчувати, викинувши на смітник свій боягузливий страх перед болем … Біль – всього лише ознака життя … Ознака смерті – відмова від почуттів … і ця смерть трапляється задовго до ящика з обмеженою площею перебування … Треба бути настільки зайнятим власним життям, щоб не лізти в чуже… Треба – це не наказ, друзі мої … Треба – це питання … Поставте його в кінці кожної моєї пропозиції, і чесно дайте собі відповідь – дійсно треба, чи ні … Подобається, чи ні … Ми втрачаємо себе, коли відчайдушно намагаємося встигнути за всіма … Ми занадто навчені з дитинства на те, щоб обслуговувати чужі очікування, розчаровуючи свої … І ми стаємо хронічно нещасними, парадоксально ганяючись за щастям … А де воно ще, якщо не всередині нас? … Так, куди тоді ми біжимо? … © Ліля Град Джерело

Є одна важлива ознака любові. Головна її ознака. Про неїо говорили древні філософи і про неї написав психолог Фромм у своїй книзі про мистецтво любові. Ось ця ознака: Любляча людина не може бути глядачем. Фромм багато глибоких думок про кохання написав; багато настанов для тих, хто повинен вчитися любові. А про це згадав лише один раз. А це і є головна ознака любові. Люблячий не може бути глядачем. «Нехай людина сама вирішить свої проблеми, виплутається з неприємностей, досягне успіху, розбереться зі звичками, одужає, впорається, поліпшить свій емоційний стан, виправить поведінку, вирішить завдання, стане гармонійною». Це правильно. Тільки ви-то, глядачі, навіщо їй будете потрібні потім? Коли вона сама всього досягне і з усім впорається. Той, хто сидить в партері і хрумтить поп-корном, спостерігаючи з інтересом за нашими стрибками і стараннями, не дуже-то нас любить. Той, хто дивиться на нашу особисту драму або трагедію з глядацького місця, не дуже-то нас любить. Навіть якщо схлипує в особливо сумних місцях. Або відвертається – в страшних. Той, хто видивляється на те, як ми боремося в поєдинку з ворогом на арені, – навряд чи любить нас всім серцем. Тому і нам глядачі не цікаві. І нема чого дивуватися, що ми розходимося в різні боки після драми або поєдинку. Дякую за оплески. За увагу. За присутність. Але далі ми впораємося самі. Ми навчилися справлятися. Приходьте на виставу, – так ми їм скажемо. І не забудьте оплатити квитки. Глядачі повинні купувати квитки. А люблячі – вони завжди з нами. У мелодрамі, в комедії або в трилері, в трагедії – вони грають з нами і за нас. Тому що ті, які люблять, не бувають глядачами. Ніколи. Джерело

“Жінка, за звичкою, спочатку опирається чоловікові, а потім не дає йому піти. Якщо ви хочете змінити думку жінки, погодьтеся з нею. Якщо ви хочете дізнатися, про що вона насправді думає, загляньте їй в очі, а не слухайте, що вона говорить”. Ошо входить до числа найбільш відомих і провокаційних духовних наставників нашого часу. Народжений під ім’ям Чандра Мохан Джеїн, відомий у 60-х як Ачар’я Раджніш і як Бхагван Шрі Раджніш в 70-х, Ошо прославився мудрим містиком, чиї звернення до своїх учнів були перекладені й опубліковані в більш ніж 650 книгах на 35 різних мовах. Ясність розуму Ошо, його мудрість і гумор привертають увагу людей по всьому світу. А ось що Ошо казав про любов… 1. Закохані завжди бояться. І цей страх приходить до них немов подих вітру. Його не можна придумати спеціально або створити власноруч, — він просто з’являється. Але все, що виникає саме по собі, здатне так само зникати. Любов приходить, розквітає всередині вас, змушує серце співати, спонукає пускатися в танок, але завжди таїть в собі страх. Що станеться, якщо сьогодні у ваше життя увірветься прохолодний та ароматний вітер, а завтра він просто зникне? Адже буття не обмежується лише вами одними, і цей вітер — лише гість, який буде поруч стільки, скільки захоче, після чого просто покине вас. Це змушує людей боятися, пробуджуючи в них почуття привласнення. Вони починають зачиняти всі свої двері й вікна, намагаючись утримати вітер з собою. Але якщо ваші двері й вікна зачинені, то цей вітер уже не той, що був колись. Його прохолода загублена, а приємний аромат став огидним. Йому потрібна свобода, а ви відібрали її у нього, перетворивши на живий труп. Прикриваючись любов’ю, люди тягнуть «трупи» одне одного за собою, називаючи це шлюбом. Заради цього вони узаконюють свої стосунки. Але любов і шлюб — речі несумісні. У світі справжніх почуттів укладення шлюбу неможливо. Ви просто повинні любити, любити сильно і абсолютно, не думаючи про завтрашній день. Якщо сьогодні ваше існування блаженне, повірте, завтра воно буде ще краще і ще краще. Якщо ви навчитеся довіряти, життя стане ще більш щедрим до вас. Вас чекає ще більше любові. Більше радості та задоволення. 2. Для мене немає нічого більш священного, ніж любов і сміх. Коли ви любите когось, всі страхи зникають. А коли ви самі стаєте цією любов’ю, то навіть смерть втрачає своє значення. 3. Полюбіть себе, і ви зможете полюбити інших людей. 4. Коли людина опиниться в центрі любові, ймовірність того, що вона з нього вирветься, дуже мала. Річ у тому, що людина вже скуштувала найвищої насолоди. Долини тепер будуть здаватися йому дуже темними і огидними, бо вона вже побувала на сонячних вершинах, попри те, що вони не були найвищими. Тепер вона буде рухатися бажанням… 5. У всіх закоханих є одна загальна проблема: вони постійно жадають ще більшої любові, не розуміючи, що їхнє справжнє бажання насправді полягає в чомусь більшому, ніж сама любов. Їх мова обмежена словом «любов», вони не знають нічого, що могло б бути вищою за неї, але звичайна любов більше не приносить їм задоволення. І навпаки, чим сильніше ви любите, тим сильніша ваша спрага. 6. Відкиньте всі свої сумніви. Люди приходять до мене, кажуть, що хочуть любові, але при цьому сумніваються. Вони хочуть медитувати, але сумніваються. Їм хочеться танцювати, але вони сумніваються. Якщо у вас теж є сумніви і ви продовжуєте їх підживлювати, то ви пропустите все своє життя. Час настав — звільніться від них! Нічого не потрібно робити, просто усвідомте це. І все. 7. Я вже вище згадував, що жінку треба любити, а не розуміти. 8. Не забувайте про фундаментальний закон життя. Якщо жінка налаштована до вас вороже або просто ненавидить, то рано чи пізно вона все одно опиниться в у ваших обіймах, тому що від ненависті до любові всього один крок, як і від любові до ненависті. 9. Ключ до щастя криється в наступному: ви можете говорити про любов, ніжність і пристрасть, але справжнє щастя приходить в той момент, коли ви розумієте, що ще не втратили себе. Жінка, як правило, починає з опору чоловікові, а потім не дає йому піти. Якщо ви хочете змінити думку жінки, погодьтеся з нею. Якщо ви хочете дізнатися, про що вона насправді думає, загляньте їй в очі, а не слухайте, що вона говорить. 10. Якщо ви любите когось і цілий день знову і знову повторюєте йому слова «я люблю тебе», тому що вам подобається це робити, то спочатку ви можете зробити цю людину щасливою, проте рано чи пізно їй це набридне. Згодом ви просто зробите ці прекрасні слова безглуздими. Не варто розкидатися ними даремно. Тоді вони будуть залишатися важливими, несучи в собі певний сенс. Насправді ті з нас, хто дійсно любить, можуть взагалі не вживати цю фразу. Адже якщо любов не виражається у вчинках, то словами цього не компенсувати. А якщо любов видно — то навіщо про неї говорити? У кожної людини має бути кілька слів, які вона використовує дуже і дуже рідко. І їх варто притримати для особливих випадків. Джерело

Це дійсно непросто визнати той факт, що в нашому житті іноді з’являються люди, які зовсім не хочуть стати його частиною. Незалежно від того, наскільки сильно ми намагаємося утримати їх, вони все одно будуть прагнути вислизнути. В якийсь момент нам в голову приходить одне дуже цікаве питання: «Чи потрібно мені продовжувати боротися за цих людей або ж мені потрібно просто дати їм піти?» Поширена думка, що варто боротися за тих людей, які для нас щось значать. Ми повинні бути готові докласти неймовірних зусиль заради цих «особливих» людей. Однак всі ці твердження втрачають свій сенс, якщо процес «гонки» починає вимотувати. Це такий момент, коли сама боротьба призводить до того, що ви починаєте існувати у відносинах, які не несуть для вас нічого хорошого. У моєму житті були стосунки. Були й романтичні, і дружні стосунки, існуючи в яких, я не могла позбутися відчуття, ніби всю «роботу» робила виключно я. Я відчувала себе так, як ніби тільки я була націлена на те, щоб ці відносини продовжували існувати. Незважаючи на це, я ніколи не просила, щоб люди робили заради мене щось неможливе. Все, що мені було потрібно – це просто побачити хоч крапельку зусиль з боку іншої людини. Хоч щось. Який-небудь знак, який би допоміг мені зрозуміти, що я для цієї людини настільки ж важлива, наскільки важлива вона для мене. Ніхто не хоче просто тихо сидіти осторонь в очікуванні, коли на нього (неї) нарешті звернуть увагу! В крайньому разі, не у всіх є час і сили, які вони готові витратити на людей, не вартих цього. Особисто я не хочу, щоб виходило так, що цікавлячись життям іншої людини, я не отримую того ж у відповідь. Я не хочу більше нав’язуватися людям. Я не хочу більше бути тією людиною, яка згадає про те, що її необхідно зателефонувати комусь, оскільки вони вже давно не розмовляли. Я не хочу нікого і ні до чого примушувати. Вся справа в тому, що коли двом людям хочеться проводити час разом, хочеться спілкуватися, немає нічого, що могло б стати цьому на заваді. Відносини продовжують існувати тільки з тієї причини, що обидві людини роблять все можливе, щоб так воно і було. Ці люди ведуть боротьбу разом. Вони будуть боротися один за одного і в майбутньому, тому що тільки так відносини будуть продовжувати існувати. Відмовки – це все ілюзії. Це ілюзії того, на що ми, абсолютно очевидно, не здатні. Пам’ятайте про наступне: якщо є бажання, спосіб завжди знайдеться! На жаль, перш ніж я змогла усвідомити той факт, що мені просто потрібно відпустити когось, мені довелося постраждати. Зрештою, люди діють так, як хочуть. Я абсолютно нічого не можу з цим вдіяти. У підсумку, я уклала договір з самою собою. Я зрозуміла, що нічого не можу зробити для того, щоб люди не вели себе егоїстично. Однак я можу ретельніше відбирати тих людей, на яких я готова витратити і час, і сили. Я виросла і усвідомила той факт, що найбільше я повинна цінувати саме себе. Мені не потрібна людина, якій не потрібна я. Я більше не буду ні за ким ганятися. Це зовсім не означає, що я зациклена лише на собі. Просто я хочу, щоб люди ставилися до мене так само, як і я до них. Все дуже просто. Незважаючи на те, що розлучитися з людиною, в яку ви вклали всі свої сили, дуже непросто, я знаю, що більше ніколи не буду умовляти кого-небудь залишитися в моєму житті. Ви теж не повинні цього робити. Пам’ятайте про те, що якщо хтось дійсно хоче бути з вами, то не буде грати в ігри. Все складеться завдяки зусиллям, які будете прикладати ви обидва! Будь ласка, зберігайте своє кохання і сили для тих, хто дійсно цього вартий. Ви заслуговуєте щастя і того, щоб вас любили. Вам пропонують щось менше? Воно того просто не варте! Джерело

Межа любові, дружби, спорідненості та терпіння — це не байдужість. Є ще страшніша і остаточна межа, хоча слово хороше, позитивне. Полегшення. Полегшення, яке відчуваєш після того, як людина пішла. Немає її. І зовсім не важливо, де вона. Аби не повернулася. Без неї стало просторо, свіжо, тихо, безпечно. Стало значно краще, коли вона пішла. Можна жити та дихати. І соромно іноді собі в цьому зізнатися. Або дико. Але так і є. Ось до чого можна довести дріб’язковими причіпками, скандалами, брехнею, скаргами, ниттям, зауваженнями — чим завгодно можна довести до цієї останньої межі відносин. Навіть того, хто безмежно любив. Того, хто був рідним та близьким. Того, хто терпів і боровся за стосунки. Можна довести до полегшення. Коли з полегшенням зачиняють двері або кладуть трубку. І починають дихати. Наче гора з плечей впала або хтось відчинив вікно в задушливій камері. Так одна жінка зрозуміла, що коли чоловік їде у відрядження, вона відчуває полегшення. Вона починає дихати та жити. І діти починають гратися та сміятися. І кіт бігає за бантиком і муркоче на колінах. Ніхто не ходить з похмурим обличчям по квартирі, чіпляючись до дрібниць. Не треба боятися розмовляти, це заважає працювати! Не треба терпіти образливі зауваження та закиди. Ніхто не читає нотації годинами. Не дорікає і не бурчить. Вона так боялася розлучення. Так жадала краплинок уваги та рідкісних добрих миттєвостей. Так намагалася догодити, уникнути скандалу, утримати у сім’ї. Так мучилася ревнощами. А потім зрозуміла одного разу, що відчуває полегшення, коли за чоловіком зачиняються двері. Ось сама межа відносин — коли чекають, щоб людина пішла. І з полегшенням її відхід приймають. Коли без людини легше — вона стала надто важкою. Нестерпною. І це абсолютний кінець кохання… Автор: Анна Кір’янова Джерело

Є одна ознака – досить сумна, що з стосунків нічого не вийде… Вас не люблять. І з вами не дружать. Краще позбавтеся ілюзій. Це проста ознака: вас кличуть за настроєм. За настроєм наближають та відштовхують. І ви голову ламаєте, шукаєте виправдання людині, шукаєте причини такої загадкової ситуації… Не шукайте. Ви просто не друг і не об’єкт кохання. Ви на кшталт клоуна на виклик. Це у кращому випадку. Інші ролі навіть писати не буду. Найнешкідливіше – клоун на виклик. До того ж безкоштовний. Вас кличуть, коли погано, сумно, коли десь образили, кудись не запросили, коли немає з ким провести вечір? Дзвонять, лише коли потрібна допомога чи самооцінка впала? Із вами тепло розмовляють, коли їм холодно? А коли тепло – розмовляють холодно? Чи просто забувають про вас? Нічого не вийде із стосунків. Жодної загадки тут немає. Це не кохання, не дружба, це ви просто зручний і поживний. І корисний. Якщо вас це влаштовує – можна спілкуватися. Але краще навіки забути свої надії і не шукати причин такого дивного до себе ставлення. Вони очевидні – ви зручний. І поживний. Коли буде холодно, вас знову покличуть. А потім забудуть про вас. У кращому випадку. У гіршому – відштовхнуть. Якщо ваші стосунки залежать від настрою іншої людини, неважливо, чи це близький родич, коханий, той, кого ви вважаєте другом – ви клоун на виклик. Ви зігріваєте, веселите, відволікаєте, допомагаєте, лікуєте, але в цих стосунках немає ні любові, ні дружби. Одна втіха є: якщо вас прогнали чи забули, вас знову покличуть, коли буде погано. Обов’язково покличуть. Без тіні сорому та каяття за те, що відштовхнули і забули. Старі добрі клоуни не ображаються. І завжди приходять на поклик. Вони для цього потрібні; хіба ні? © Анна Кір’янова

Є ознака, за якою можна визначити людину, яка залишить вас у скрутну хвилину. Вона, може, непогана людина. Навіть майже добра. Не зла і не підла в цілому. Але вона може зробити підлий вчинок і навіть зраду. Тому що вона чудово вміє себе виправдовувати і вправно переносити відповідальність на інших людей або обставини. Це і є головною ознакою. Така людина заздалегідь себе виправдала. За все одразу. Вона добре це вміє робити. Вона м’яко скаже: «Посуди сам, у мене були такі обставини, що я не могла стати на твій бік. Я не могла прийти, ти ж доросла людина і це розумієш. Я була змушена зрадити тебе, та й не зрада це зовсім. Це мені завадили, і я не змогла через такі й такі справи». Вона почне звинувачувати інших. А потім почне звинувачувати вас: навіщо ви не хочете по-дорослому подивитися на речі та виявляєте максималізм? А потім знецінить ситуацію і скаже: «А що, власне, трапилося? Нічого особливого не сталося». Але головне — самовиправдання і перенесення відповідальності. Ось це головна ознака. Навіть якщо мова справді про дрібницю: не прийшов, не зробив, не віддав те, що мав віддати… Сам собою вчинок дрібний, але виправдання насторожують. “Я забув, вибач”, “я злякався і промовчав”, “я розгубився і зневажив”, “я втратив гроші, пробач!”, – цього не дочекаєтеся. Але лавина виправдань розпочнеться одразу. І виправдання перейдуть у звинувачення; ви ж і залишитеся винні. Або інші люди. Але сама людина ніколи не визнає своєї провини. Є легенда про те, як пророк збирав мешканців міста у військовий похід на ворогів; треба було захистити місто від набігів. Усі чоловіки зібралися і пішли битися, окрім вісімдесяти людей. Ці злякалися і за майно злякалися, за свої лавки та багаті будинки. І за своє життя. Ось і сховалися серед жінок, старих та дітей. Згодом воїни з перемогою прийшли додому. І ці вісімдесят чоловіків стали відповідати, чому вони не пішли захищати місто? Більшість знайшли собі виправдання, тисячі виправдань: раптова хвороба, слабкість у ногах, дружина народжувала, дитина захворіла, пожежа почалася — різні виправдання нагромаджували один на одного ці люди. Дуже промовисто. І лише троє щиро зізналися, що злякалися. Їм соромно, але вони призналися і просять їх покарати справедливо. Їм немає виправдання. І ось цих трьох городяни вибачили. Два місяці їх уникали та не спілкувалися. Але ці троє виявили каяття і всім допомагали, ділилися, викуповували провину як могли. І потім погане забулося. А пророк сказав: той, хто чесно визнає провину і не шукає виправдань, — гідна людина. Вона може виправити помилку. І наступного разу вчинить правильно. Так і сталося, до речі. А лицеміри невиправні. І вони знову зрадять, бо наперед знайшли виправдання. Вони себе заздалегідь виправдали, а потім уже зробили ганебний вчинок. Спочатку людина виправдала себе, а потім зрадила. «Мене на це штовхнули обставини, я випив, мені потрібні враження, зрада — це нормально, всі так роблять, зрештою, я жива людина!». Ось так виправдав себе, а потім зрадив. Спершу виправдав себе: «Мені дуже потрібні гроші, якщо навіть я їх не віддам, нічого страшного, у нього все одно ці гроші зайві. А мені дуже потрібно, тож я візьму і не віддам. Або віддам, коли розбагатію!». А потім уже взяв та не віддав. Спершу виправдав себе: «А що такого? Мені потрібна ця посада. Начальник і так косо дивиться на колегу і готовий звільнити його. Якщо я трохи підштовхну ситуацію і перетворю слова колеги на адресу начальника, то це просто трохи прискорить процес. Колега сам винен, що базікає лишнього!»… Виправдає себе така людина, а потім донесе. Виправдання та звинувачення – ось ознака того, хто вас підставить і залишить у скрутну хвилину. Тому що такій людині не доведеться боротися із совістю, вона з нею давно домовилася. Досягла повного розуміння. А якщо людина не виправдовується, визнає провину і намагається виправити те, що наробила — це нічого. Це нормальна поведінка. І помилку можна пробачити, якщо її можна виправити… © Анна Кір’янова Джерело