Цей день був особливим для її сім’ї. Двоповерхова оселя так і манила своїм затишком завітати у
гості. Подвір’я встелене квітками пастельних відтінків, де жваві бджілки активно виконували свою
місію та доповнювали цю красу ніжним медовим ароматом. Кожна квіточка наділена любов’ю та
турботою господині цього щасливого будиночку. Тут панувала ідилія.
Так, ця сім’я була насправді чудовою. Ніхто не мав здогадок як їм завжди вдавалося за стільки часу
зберегти секрет ідеального подружжя та неймовірних взаємовідносин між членами родини.
Емілія готувала улюблений сімейний десерт, наспівуючи якусь мелодію та, час від часу,
заглядаючи до духовки, щоб перевірити готовність запеченої індички в апельсиновому маринаді
з печеною картоплею. Вона обожнювала вносити авторські нотки у кулінарійний світ оригінальних
рецептів. Тож готуючись до святкової вечері, господиня творила чудеса на просторій кухні, яку
вважала кімнаткою свого натхнення та креативності. По хаті роздавався щасливий сміх дітей, які
не могли дочекатися татуся з роботи, щоб розділити разом святкову мить, бо сьогодні – десятий
рік їхнього подружнього життя. Це свято обожнювала вся сім’я. Традиційно вони сідали за стіл,
щоб сімейно провести вечір, обмінювалися мінімальними презентиками, а потім влаштовували
свій невеличкий кінозал з проектором для переглядів відео з минулих років щасливого подружжя,
смакуючи фірмовим десертиком. Цей вечір також мав доповнити їхню щорічну традицію. Але
сьогодні він був більш особливим, ніж зазвичай.
Емілія залишила все на кухні дійти до повної готовності та піднялася на другий поверх, щоб
переодягнутися у святкову сукню. Перед цим вона прийняла освіжаючий душ, після якого мала
приємний квітковий шлейф та дістала улюблені парфуми чоловіка з легкими нотками карамелі.
Жінка повільно пританцьовувала біля дзеркала, приміряючи святковий одяг. Сьогодні вона обрала
молочну атласну сукню з довгими рукавами, що акуратно спадали з її плечей, та ніжний корсет у
квітковий принт для підкреслення її тендінтною талії. Підійшовши до свого куточка краси, вона
припудрила білосніжне личко та додала рум’яни для доповнення образу.
Закінчивши процедури, Емілія спустилася у гостинну кімнату накрити стіл. Раптом хтось постукав у
двері. ”Тату, тату!” – щасливо побігли відчиняти син з донькою. „Дивно, він має повернутися за
годину”, – поглядаючи на годинник подумала господиня.
-Мааам, це до тебе, – зітхнувши покликали дітки.
Так-так, а хто тут забув, що сердитим діткам фея зранку не принесе смаколиків? – з посмішкою
погладивши по спинці обох, вона загнала дітей у домівку.
Цікавий підхід у Вас, – посміхнувся кур’єр.
І не кажіть. Сьогодні у нас свято, дітки не можуть дочекатися тата з роботи. Тому така реакція, –
сором’язливо відповіла жінка.
Мої вітання! В мене тут букет для … Емілії? – з подивом глянув незнайомець, ніби щось хотів
сказати.
Ох, яка краса! А який аромат… Щиро дякую, вони чарівні, – ніжно обійнявши букетик, вона
посміхнулася.
Радий, що Вам сподобалося, – кур’єр не міг відвести від неї погляду.
Ви так дивуєтеся моєму імені ? – посмінулася панянка.
Ні-ні, Ви не подумайте. Я… Перепрошую, ми з Вами раніше не зустрічалися?
Ну що Ви, я б Вас впізнала.
Можливо… Вибачте, мені пора йти. Гарного вечора.
Дякую, навзаєм!
Зачинивши за собою двері Емілія поглянула на букет та глибоко видихнула. Вони бачилися. Ба
більше! Вона відразу його впізнала. В юності вона була закохана у свого одногрупника. Вони
прозустрічалися два роки. Хлопець навіть зробив пропозицію. Емілія так по-дитячому мріяла, що
після одруження вони відкриють свій міні-магазинчик квітів і вона робитиме букетики, вкладаючи
в них всю свою любов та ніжність. Сергію дійсно вдалося розпочати бізнес у сфері флористики.
Однак без неї. Одного дня її життя обірвалося. Хлопець обрав іншу. Ні вона не мала більшого
серця чи щирішої душі, привабливішої зовнішності чи ніжнішого голосочку. Вона була з
забезпеченої сім’ї, а отже – вигіднішою для нього. „За що?”, – єдина думка, яка не давала їй
спокою довгими та самотніми ночами. Він зруйнував її світ. Затяжна депресія, паніка, назойливі
думки – все це довго її переслідувало.
Одного разу вона поверталася додому з роботи під зливою. Прогноз не передавав дощу на вечір,
тож ішла вона у легенькому літньому платтячку. Страшенно промокла. А дощ, як на зло, ставав все
сильнішим. Забігла у кафе, щоб погрітися. Останній автобус вже давно поїхав, не дочекавшись її, а
грошей на таксі не вистачало. Як раптом, невідомо звідкіля, перед нею з’явилася висока чоловіча
постать. Він швиденько зняв свій піджак і огорнув її тендітне тіло, дивлячись у її глибокі очі і ніби
промовляючи: ”Не бійся, ти під надійним крилом”. Чоловік був на машині, однак боявся її злякати
своєю неочікуваної допомогою. Тому дочекався з нею таксі, віддав свою парасольку та ніжно
провів її поглядом. Так і почалася їхня історія. Цікаво ж, в той час як один зруйнував її світ, інший –
відбудував, додавши у його ядро яскраві елементи для втілення її заповітних мрій. Це і був секрет
їхнього сімейного затишку.
Поринувши у свої спогади, Емілія не звернула увагу як швидко промайнув час. Ось вже її коханий
повернувся з величезною коробкою бузкового кольору з ніжно-рожевим бантиком зверху. Сім’я
сіла за стіл, нетерпляче очікуючи на початок святкування.
-Це тобі кохана, – ніжно промовив Ніколас.
Дружина отримала квітку магнолії з запискою: „Вона така ж ніжна та неповторна, як ти. Завжди
пам’ятай про це, Еміліє”.
-Пам’ятаєш?
-Пам’ятаю, наш другий день знайомства, – вона ніжно пригорнулася до нього і міцно поцілувала.
А ось і головний подаруночок!
Чоловік акуратно відкрив коробку, і з темноти промайнув мокренький носик пухнастика.
-Ніколасе, це що за чудо? – сплеснувши руками, Емілія кинулася в обійми.
Наступного року ми вже розділятимемо це свято п’ятеро, – щасливо поділився думками чоловік.
Шестеро, – загадково посміхнулася дівчина, міцно всіх обійнявши.
Автор: ДІАНА САМУЛЯК
