Як жінка з Тернопільщини стала другою мамою для легендарного боксера Майка Тайсона: зворушлива історія

Жінка з села на Тернопільщині — Камілла Евальд стала другою мамою для відомого боксера, наймолодшого чемпіона світу Майка Тайсона. Вона була поруч з ним у найскладніші часи його життя, завжди захищала та підтримувала. “Ви ставитесь до нього так, наче він машина, а не людина з душею”, – відповідала вона на цькування преси, пише 24 канал. Інформацією про походження родини Камілли Евальд з журналістами поділився тернополянин Володимир Гевко. Що відомо про Каміллу Евальд? Камілла була донькою емігрантів із Галичини (с.Староміщина, зараз Підволочиський район Тернопільської області) – Гната і Насті Іващук (пізніше родина змінила прізвище на Евальд). Сім’я мешкала в містечку Кетскіл за 160 кілометрів від Нью-Йорка. Згодом, після Другої світової війни Камілла познайомилася зі знаним тренером у Нью-Йорку – італійцем Касом Д’Амато, який зі звичайних хлопців з вулиці робив професійних боксерів. Коли Кас переїхав до Камілли, він відкрив на горищі поліцейського відділку тренажерний зал, а найздібніших учнів поселяв просто в її домі. Як Камілла Евальд стала другою мамою Майка Тайсона? Одного дня до тренера Каса Д’Амато привели 13-річного хлопця, який навчався у школі для неповнолітніх злочинців і за бійки часто відсиджувався у карцері. Це був Майк Тайсон. Його поставили у спаринг і після трьох раундів Кас зупинив бій. “Якщо будеш мене слухатись, зроблю тебе наймолодшим чемпіоном у суперважкій категорії”, – сказав він Майку. А Каміллі ввечері повідомив – “На цього хлопця я чекав усе життя”. Якщо Кас муштрував хлопців у залі, то Камілла тримала дисципліну вдома. За кожним були закріплені обов’язки. Наприклад, Майк виносив сміття. До такого режиму не звик, тож за перший рік тричі тікав із дому. Коли йому виповнилося 15 років, Кас та Каміла вирішили всиновити його. Батько Майка давно покинув сім’ю, а мама не дуже переймалася сином, тож була не проти. Каміла навчала підлітків манерам за столом, показувала, як готувати їсти, прати речі, іноді навіть вчила писати й читати. Камілла огортала хлопців любов’ю і турботою – пекла для тих торти, вислуховувала їхні переживання, а Майку допомогла змайструвати клітки для голубів, адже хлопець весь вільний час проводив із птахами. Коли рідна мама Майка померла, хлопчина запитав, чи тепер Камілла буде його мамою і чи може він її так називати. Вона відповіла “Так, Майку”. І з того часу стала його мамою. Кас не дожив рік, аби побачити, як його прийомний син у 20 років підносить над головою пояс чемпіона світу, будучи наймолодшим у цьому статусі за всю історію. Камілла пройшла з ним найважчі для боксера часи – розлучення, судовий позов щодо зґвалтування, ув’язнення, приписування маніакально-депресивного стану. Що б не довелося пережити, у її домі на Майка завжди чекала його кімната. Він часто приїздив просто посеред ночі, щоб поговорити або побути в місці, де його по-справжньому люблять. Мені дуже пощастило, що вона благословила мене своєю любов’ю і турбувалась про мене більшу частину мого життя. Я страшенно сумуватиму за нею, – сказав розчулений Майк, коли Камілла Евальд померла. Джерело

Український бренд, що підкорив Америку: історія одного успіху

Віктор Олексин та Павло Пранник і досі згадують швейну машинку, на якій пошили свій перший шкіряний гаманець.Їхня діяльність розпочалась із невеличкої майстерні у власній київській квартирі і виросла в успішний бізнес із виробництва шкіряних аксесуарів, якими користуються покупці з усього світу. Американська мрія українців Першими клієнтами молодих підприємців були переважно друзі та родичі. Віктор займався пошиттям, а Павло шукав шляхи збуту. Одним із таких шляхів стала всесвітня торгова інтернет-платформа для хенд мейд товарів Etsy. Робота на Etsy відкрила нові можливості для невеликого сімейного бізнесу. Товари почали замовляти покупці з-за кордону, у тому числі і з Америки. Це не могло не тішити, хоча й завдавало клопотів із досткавкою. Закордонні покупці часто не готові були чекати свого замовлення більше двох тижнів. Вирішення проблеми було кардинальне – переїзд у США. Це було чи не найскладніше рішення в житті підприємців. Залишити Україну, свої сім’ї та бізнес заради сумнівних перспектив за кордоном. Не кожен на таке наважиться. Та вони змогли!Вже через декілька місяців роботи у США, до чоловіків приєдналися їхні дружини. Так дружина Віктора – Тетяна, почала домопомагати чоловіку із виробництвом, а Юля – дружина Павла, перебрала на себе відповідальність за всі фінансові справи, в той час як сам Павло зайнявся маркетингом і продажем. Улюблена справа Зараз в olpr. можуть похвалитися замовленнями в понад 11 тис. виробів на рік. Серед їхніх клієнтів – всесвітньо відомі компанії, такі як Hulu та Baсardi. Унікальність olpr. не лише у хенд мейд виробах, але, насамперед, у матеріалах, які використовуються у виробництві. Постачальниками шкіри для olpr. в Америці є одна з найстаріших дубилень у США – Horween Tannery, яка виготовляє шкіру понад століття.Що цікаво, засновником Horween був українець, киянин Ізадор Горовіц. Віктор: “Кожного ранку ми приходимо в офіс, який дуже круто пахне. Важко передати запах шкіри натурального дублення без жодної хімії чи токсичних речовин. Цю шкіру вимочували в корі дерев (дуба, наприклад) за старими технологіями. Коли вже бачиш готовий виріб, з’являється відчуття, що ти й сам готовий його купити.” Виробники дуже відкрито заявляють, що вони з України, це додає особливої родзинки їхньому брендові там, за океаном. Вони часто отримують схвальні відгуки від клієнтів, які не можуть стримати захоплення від співпраці з українцями.На жаль, постійна робота не дозволяє виробникам відвідувати Україну, хоча така потреба у них є. Адже компанія olpr. відважилася на ще один крок – продавати свої вироби на рідній землі. Компанія olpr. вже декілька років співпрацює із українськими майстрами та постачальниками шкіри. Ще у лютому, цього року, olpr. відкрили онлайн-магазин і для українських покупців. У найближчих планах – запуск виробництва в Україні. Дехто може подумати, що відчайдушним українцям просто пощастило за океаном. Та в масштабах Америки – вони всього лишень маленька сімейна майстерня. Але от у власних масштабах – вони ті, хто повірив у реалізацію своїх ідей і доклав чимало зусиль для цього.Дві сімейні пари, які повірили у свою мрію, підкорили американський ринок і вже п’ятий рік поспіль вражають світ. Вони започаткували маленьке виробництво з п’яти людей, та навіть ведення справ самотужки не стало на заваді великому успіхові. На думку Павла, немає рецепта успіху ідеального сімейного бізнесу. Але працювати з рідними завжди легше, з ними простіше домовитись, знайти якісь спільні рішення. Гадаємо, це так круто, коли досвідчені люди щиро діляться своїми знаннями тут, в Україні. Двоє звичайних чоловіків разом зі своїми сім’ями зуміли підняти великий та ризикований бізнес у Штатах, без великої кількості робітників. Просто на своєму ентузіазмі та вірі один в одного. І тепер Україна може із гордістю додати до списку успішних брендів і їхнє ім’я. Джерело

«Змінюйте світ на краще»: влучні цитати Скрябіна

Пропонуємо згадати його позитивні та влучні думки: Якщо у вас немає гармонії – то беріть гармонь і гармонуйте! Змінюйте світ на краще, піклуйтеся про нього, тому що ви в ньому живете! Краще бути оптимістом, який нічого не знає, ніж загинатися і ростити в собі горб від того, що навколо самі проблеми. Поки китайці побудували Великий китайський мур, вони попутно винайшли будівельну тачку. Ще протягом якогось часу вони винайшли порох, папір і купу всяких різноманітних речей. А українці тим часом винайшли дачу, і до цих пір думають, що з нею зробити. Помітив, що для того, щоб зробити людину щасливою, не потрібні якісь величезні простори. Достатньо включити фантазію і облаштувати той мінімум, який маємо, щоб почувати себе краще. Мій дім – єдине в світі місце, де мене люблять і чекають незалежно від того, хто я і скільки заробляю. Я ніколи не зраджу найближчих мені людей. Краще висушити одну дитячу сльозу, ніж пролити ріки крові. Патріотичні пісні треба писати весь час, а не тоді, коли їх писати треба. Бо до того, як в країні таке сталося, ніхто їх не писав, а зараз всі стали такими патріотами – понадівали собі вишиванки і поналіплювали їх на машини. Їх ще “вишиватниками” називають. Начепив вишиванку – і вже думаєш, шо все помінялося. Та вишиванка має бути десь глибше, зашита мамою і татом… Джерело

Від банкрута до мільйонера: 4 уроки від успішного американського бізнесмена

Американський бізнесмен Томас Горний радить не зациклюватись на грошах. Якщо ви справді хочете стати успішним підприємцем, то для вас основними мають стати ваш продукт та клієнти. Томас Горний стверджує, що створення великих підприємств є більш важливим, аніж накопичення багатства. Якщо ви хочете стати успішним підприємцем, перестаньте ганятись за грошима Перш ніж усвідомити цю істину, Горному довелось пройти важкий шлях. Він ріс в бідній Польщі, в підлітковому віці іммігрував в США, потім долучився до стартапу, заробляв мільйони, і одного дня все втратив і почав свій шлях заново. Томасу Горному двічі доводилось підійматись з колін, поки він не став одним із засновників своєї нинішньої компанії Nextiva, яка знаходиться в Скоттсдейлі, штат Аризона, зараз він контролює більше 500 працівників. Горний стверджує, що протягом свого життя він, як підприємець, засвоїв чотири основних уроки, з якими ми сьогодні вас ознайомимо. 1. Не варто недооцінювати людей, опираючись на їхню зовнішність та мову На початку своєї кар’єри Горний відчував брак поваги в бізнесі через його східноєвропейський акцент. “Мене сприймали як молодого і дурного хлопця з Польщі”, – пояснив підприємець в одному із інтерв’ю. Для того, щоб зупинити неприємні коментарі в свою сторону та добитись прихильності від постачальників і ділових партнерів, він багато працював. І це тривало до тих пір, поки його не почали поважати. Тому бізнесмен стверджує, що не можна недооцінювати людину через її зовнішність, манеру поведінки, акцент чи одяг. Сьогодні, коли Горний розглядає кандидатуру для прийняття на роботу, він оцінює характер людини, її життєву позицію, рівень кваліфікації та те, наскільки компанії підходить її культурний потенціал. 2. Не бійтесь зазнавати невдач Однією з перших компаній Горного була дистриб’юторна компанія в Німеччині (йому тоді було 17). Він продав її в 1996 році, щоб мати гроші для імміграції в США. Але їх вистачало лише на 6-8 місяців проживання. Тоді Горний приєднався до стартапа, жив на $3 в день і збирав гроші для власного бізнесу, підпрацьовуючи паркувальником та в місцях громадського харчування. Тяжка робота принесла свої плоди, і коли Горний побачив, що бізнес став успішним, продав його в 1998 році. Але через те, що він вклав гроші в ризиковані підприємства, які мали справу з операціями з нерухомості, втратив майже весь свій статок. Через п’ять років після прибуття в США, Горний повернувся до того, з чого колись починав. Але ця невдача не змусила його відступити. Однак цього разу, щоб знову досягнути успіху, працювати довелось ще важче. Маючи приблизно $6000, він запустив компанію веб-хостингу і побудував другий за величиною в цій галузі бізнес. 3. Підходьте до всього з точки зору клієнта Найкращий вчитель для підприємця — це його клієнти. Бізнес, який випускає якісний продукт, може вирішити проблеми клієнта, стане неоціненним і завдяки рекомендаціям приведе нових клієнтів. Вам, як власнику бізнесу, розумно буде мислити так, як і ваш клієнт: з якими проблемами він стикається? і як ви можете полегшити його життя? Горний рекомендує підтримувати зворотній зв’язок з клієнтами, а не припускати, що ваше рішення може бути правильним. Вперше, коли він відвідав Штати, то дізнався про цінність довіри до потреб клієнтів. Одного разу йому потрібна була нова пара взуття. Горний прийшов в магазин і побачив дві пари взуття за ціною однієї. І хоча йому була непотрібна друга пара, концепція маркетингу застрягла в його голові, як щось, що завжди привертає увагу покупців в Америці. Цей досвід сформував його підхід для постійного розвитку в бізнесі. 4. Фокусуйтесь на побудові бізнесу та забудьте про гроші і стратегію виходу Процес успіху та невдач навчив Томаса Горного не зациклюватись на грошах. Коли я втратив гроші, то дізнався, що для досягнення успіху потрібно зосередитись на наданні цінності клієнту, а не на тому, скільки грошей він може мені принести “Тепер я живу за цим принципом, і він добре служить як мені, так і моїм компаніям”, – зазначив підприємець. Також Горний вважає, що брати капітал ззовні, щоб побудувати бізнес, може бути короткочасним рішенням, тому що це заставляє підприємців зосереджувати увагу на стратегії виходу, а не на розвитку бізнесу. “В той час, як деякі компанії потребують венчурного капіталу, я надаю перевагу не мати справ з інвесторами, – каже він. – Я вважаю, що власники бізнесу і підприємці повинні зосередитись на створенні власного бізнесу, а не на стратегії виходу”. Якщо ви тільки зосереджені на стратегії виходу, то можете забути, що маєте будувати свій бізнес. Якщо ви зосередитися на створенні вашого бізнесу, результат може виявитись набагато кращим, ніж ви могли б собі уявити Підсумок: Особиста історія Томаса Горного доводить, що краще зосередитись на продукті та клієнтах, аніж на грошах, тому що створення компанії — це щось набагато більше, аніж накопичення багатства. Джерело

Історія успіху Ніка Вуйчича

Нік Вуйчич – людина, що народилася без рук і ніг, але яка змогла не просто реалізувати себе в житті, але й надихнути своїм прикладом тисячі чи, може, мільйони людей на життя без виправдань. Життя Ніка Вуйчича схоже на міф, красиву, повчальну, але нереальну історію. Вдумайтеся, хлопчик, який народився без ніг і рук, у 31-річному віці – всесвітньо відомий мотиваційний оратор, щасливий чоловік і батько. Він об’їздив півсвіту. Він виступав на стадіоні, а 110 тисяч осіб його слухали. Хіба так буває? Буває. Якщо щодня здійснювати маленький подвиг. Ми розповімо вам про 12 подвиги Ніка Вуйчича, завдяки яким в його щирій усмішці читається: «Я щасливий». Вважайте ставлення до світу пультом дистанційного керування. Якщо програма, яку ви дивитеся, вам не подобається, ви просто хапаєте пульт і переключаєте телевізор на іншу програму. Так само і з відношенням до життя: коли ви незадоволені результатом, змініть підхід, незалежно від того, з якою проблемою ви зіткнулися. У 19 років Ніку запропонували виступити перед студентами університету, де він навчався (Університет Гріффіта). Ніколас погодився: вийшов і коротко розповів про себе. Багато людей в аудиторії плакали, а одна дівчина піднялася на сцену і обняла його. Хлопець зрозумів – ораторство його покликання. Нік Вуйчіч об’їхав 45 країн, зустрічався з 7 президентами, виступав перед тисячами глядачів. Щодня йому приходять десятки прохань про інтерв’ю і запрошень виступити з промовою. Чому люди хочуть слухати його? Тому що його виступи не зводяться до банального: «У тебе проблеми? Та ти подивися на мене – ні рук, ні ніг, ось у кого проблеми!». Нік розуміє, що страждання не можна порівнювати, у кожного свій біль, і не намагається підбадьорити людей, мовляв, «у порівнянні зі мною у вас все не так вже й погано». Він просто розмовляє з ними. Джерело

Стів Джобс і його 12 правил успіху

Нині важко знайти людину, яка б не чула про Стіва Джобса. Але мало хто знає як нелегко було Стіву на шляху до своєї мрії.Далеко не всі знають, що Стів Джобс так і не здобув вищої освіти. У юності він зробив для цього кілька спроб, однак через постійний брак грошей Стів був змушений відмовитися від навчання. Коли Джобсу виповнилося 20 років, він разом із другом, Стівом Возняком, організував власну компанію Apple.Оскільки спочатку на випуск комп’ютерів хлопці не мали коштів, вони були змушені продати своє майно. Виручивши деякі засоби, два Стіви – Джобс і Возняк – спромоглися випустити і продати перші кілька комп’ютерів Apple. Згодом маленька компанія перетворилася у величезну корпорацію із капіталом у понад $800 млрд дол. Отож пропонуємо ознайомитися з правилами, які сприяли успіху всесвітньовідомої нам нині людини. • Любіть справу, якою ви займаєтесьЯкщо ви знайдете своє справжнє покликання, і будете отримувати від цього задоволення, ви можете з упевненістю називати себе щасливою людиною. • Намагайтеся виділитись із загальної сірої маси, не будьте схожими на іншихЯкщо ви хочете досягти чогось у житті, постарайтеся думати нестандартно. • Будь-яка бізнес ідея, на яку інші можуть навіть не звернути увагу, може стати відкриттям рокуЯкою б справою ви не займалися, завжди старайтеся зробити її якнайкраще, старайтеся у всьому бути досконалим. • Прийшовши на роботу в будь-яку компанію або створивши свою першу справу, складіть список як сильних, так і слабких сторін, як своїх, так і компанії в цілому. • Не бійся поступати так, як підказує вам ваша інтуїція, будьте добримиБудь-які нові ідеї малого бізнесу потребують рішучих дій, тому вам треба створити великий прорив для втілення цієї ідеї. Найскладніше зробити перший крок, але треба вірити в успіх і бути готовим до нього. • Всі великі люди починали колись з чогось малогоНе беріться за безліч справ одразу, а зосередьтесь на досягненні однієї цілі. Починаючи з найпростіших ідей, поступово переходьте до більш серйозних. І постійно уявляйте своє майбутнє! • Займаючись своєю улюбленою справою, потрібно не просто любити її, а намагатися виділитись серед інших, стати лідеромЯкою б справою ви не займалися, ваша технологія має бути передовою, навіть якщо крім вас її ніхто не використовує. Нехай це вас не засмучує – станьте першовідкривачем, зробивши цю технологію стандартною галуззю. • Сконцентруйтеся на досягненні позитивного результату, звернувши увагу на дизайн. • Для досягнення успіху в просуванні товару обов’язково прислухайтесь до думки споживачів, адже кожен із них може сказати щось корисне. • Ваша ідея малого бізнесу має відрізнятися від інших інноваційНе беріться одразу за втілення кількох ідей, сконцентруйте свою увагу лише на найважливіших. • Учіться на своїх помилках, без них точно не обійтисяЯкщо ви бачите, що робите помилку, краще одразу це визнати. • Постійно вчіться – завжди є щось нове, чого ще не знаєтеВашими наставниками можуть бути всі – конкуренти, покупці, партнери. Джерело

«Жінка-легенда», яка назавжди змінила світ моди

Є люди, імена яких стали по-справжньому визначними. Як правило, їхнє життя оповите таємницями, які навіть через сторіччя дають привід для нових легенд і чуток. Але, погодьтеся, мало кому з відомих людей вдається так естетично, так граційно, так “зі смаком” завуалювати своє буття, як це зробила вона: жінка-легенда, жінка-епоха, ікона стилю 20 сторіччя – Коко Шанель… Вона довела, що жінка – це не безпорадне створіння, яке не спроможне навіть одягнутися, не модний чоловічий аксесуар, а особистість, яка може заробляти кошти власним розумом та інтелектом. Саме Коко відповіла на вічне запитання жінок, що ж одягнути. Кар’єра КокоУ 1910 році Шанель відкрила в Парижі магазин капелюшків, який відразу став прибутковим. З появою власного бізнесу Коко дала волю фантазіям, а відсутність досвіду її не бентежило. Згодом вона стала дизайнером і підприємцем. Шанель була справжньою бунтаркою. Їй вистачило сміливості використовувати для пошиття костюмів, які згодом стали легендою, матеріал “джерсі”, який вважався винятково чоловічим. З появою елегантного одягу від Шанель жінки нарешті відчули себе вільними. Вона одягнула жінок в брюки, які подарували їм свободу та швидкість пересування. Шанель належить авторство багатьох геніальних для світу моди речей: твідовій костюм – вузька спідниця і обшитий тасьмою жакет без коміра з золотистими ґудзиками і накладними кишенями, перлова біжутерія – елегантні прикраси поза часом, двоколірні туфлі. “Шанель № 5”“Жінки носять парфуми, які їм дарують чоловіки, а повинні носити власні”, – сказала колись Коко Шанель і створила легендарний аромат “Шанель № 5”, який став справжнім викликом для суспільства. У час, а на дворі був 1925 рік, коли існували лише монотонні аромати, “Шанель № 5” однозначно розвіював стереотип монотонності у парфумах. За легендою, парфумер Ернест Бо помилився з концентрацією альдегідів і в результаті вийшов складний аромат із 8 інгредієнтів. Так закінчилася епоха монопарфумів, і сьогодні “Шанель № 5” входить до 10 найпопулярніших парфумів в світі. Маленька чорна сукня Шанель зробила популярним маленьке чорне плаття, яке можна носити у будь – яку пору дня, залежно від прикрас, якими його доповнювати. Її маленьке чорне плаття і в наш час входить у базовий гардероб кожної жінки. Джерело

Хто ці люди в скромному поношеному одязі? Сьогодні їх прізвище знає весь Світ

Президент Гарварду вважав їх бідними, не гідними перебувати в престижному університеті. Ох, знав би він тоді, хто перед ним сидить … Складно впізнати їх на цій фотографії, якщо не знаєте історію повністю і не намагалися колись самі в це заглибитися. Жінка в вицвілому платті, в супроводі свого чоловіка, одягненого в скромний костюм, зійшли з поїзда на Бостонському вокзалі і попрямували до офісу президента Гарвардського університету. Їм не була призначена зустріч. Секретар з першого погляду визначив, що таким провінціалів нічого робити в Гарварді. — Ми б хотіли зустрітися з президентом, — сказав чоловік низьким голосом. — Він буде зайнятий цілий день, — сухо відповів секретар. — Ми почекаємо, — промовила жінка. Протягом декількох годин секретар ігнорував відвідувачів, в надії, що в якийсь момент вони розчаруються і підуть. Однак, переконавшись, що вони нікуди йти не збираються, він все ж таки зважився потурбувати президента, хоча дуже цього не хотів. — Може, якщо ви приймете їх на хвилинку, вони швидше підуть?», — запитав він у президента. Той з обуренням зітхнув і погодився. У такої важливої людини як він, точно немає часу приймати у себе людей одягнених в вицвілі картаті сукні і бідні костюми. Коли відвідувачі увійшли, президент, з суворим і зарозумілим виглядом подивився на пару. До нього звернулася жінка: — У нас був син, протягом одного року він навчався в вашому університеті. Він любив це місце і був дуже щасливий тут. Але, на жаль, рік тому несподівано помер. Мій чоловік і я хотіла б залишити про нього пам’ять на території університету. Президент зовсім цьому не зрадів, а навіть навпаки став роздратованим. — Пані! — зарозуміло відповів він, — ми не можемо ставити статуї всім, хто навчався в Гарварді і помер. Якби ми робили так, то це місце скидалося б на кладовище. — Ні, — поспішила заперечити жінка, — ми не бажаємо встановлювати статую, ми хочемо побудувати новий корпус для Гарварду. Президент оглянув вицвіле картате плаття і бідний костюм і вигукнув: — Корпус! Ви уявляєте, скільки коштує один такий корпус? Всі Гарвардські будівлі коштують понад сім мільйонів доларів! Жінка помовчала. Президент посміхнувся. Нарешті вони підуть! Жінка повернулася до чоловіка і тихо сказала: — Так мало коштує побудувати новий університет? Чому ж тоді нам не побудувати свій університет? Чоловік ствердно кивнув. Президент Гарварду зблід, він виглядав розгубленим. Містер і місіс Стенфорд встали і вийшли з кабінету. Вони заснували в Пало-Альто, в Каліфорнії в пам’ять про свого улюбленого сина університет, який носить їхнє ім’я — Стенфордський університет. З Вікіпедії: Стенфордський університет — приватний дослідницький університет, один з найпрестижніших в світі інститутів, що займає верхні позиції в численних академічних рейтингах вузів США і світу. У 2011 році Стенфордський університет зайняв другу позицію в Академічному рейтингу університетів світу, п’яте місце в рейтингу кращих вузів США за версією Forbes, четверте місце в національному рейтингу від видання Washington Monthly і п’яте місце в рейтингу US News & World Report. Розташований біля міста Пало-Альто (60 км на південь від Сан-Франциско), штат Каліфорнія, США. Заснований в 1891 році залізничним магнатом, сенатором США і колишнім губернатором Каліфорнії Леландом Стенфордом і його дружиною Джейн Стенфорд. Університет названий на честь їхнього єдиного сина Леланда Стенфорда (молодшого), який помер в 1884 році і не дожив до 16-річчя. Стенфорд вирішили присвятити університет своєму єдиному синові, і Леланд сказав дружині: «Діти Каліфорнії будуть нашими дітьми». Джерело

Як Генрі Форд платив своїм працівникам

На одному із заводів Генрі Форда бригада працівників отримувала гроші за те, що відпочивала. Це була сервісна бригада, яка відповідала за безперебійну роботу конвеєра. Простіше кажучи – ремонтники. Вони отримували зарплату, тільки коли сиділи в кімнаті відпочинку. Як тільки запалювалася червона лампа поломки, зупинявся лічильник, який нараховував їм гроші. По-перше, вони завжди оперативно робили ремонт, щоб швидше повернутися в кімнату відпочинку. По-друге, вони робили ремонт завжди якісно, ​​щоб їм не доводилося залишати кімнату найближчим часом через ту ж несправність. Джерело

Це Джим Торп – американський спортсмен, легкоатлет. На фото видно, що на ньому різні шкарпетки і туфлі…

Це Джим Торп – американський спортсмен, легкоатлет. На фото видно, що на ньому різні шкарпетки і туфлі. Це не було модним виходом. Це були літні Олімпійські ігри 1912 року, американський індіанець Джим з Оклахоми представляв США з легкої атлетики. Вранці перед змаганнями його взуття вкрали. Джим знайшов дві туфлі в сміттєвому баку, але одна була занадто великою, тому йому довелося надіти додаткову шкарпетку. У цих туфлях в той же день Джим узяв дві золоті медалі. Ідеальне нагадування про те, що не потрібно миритися з виправданнями, які вас гальмують. Не страшно, що життя іноді несправедливе – головне, що ви збираєтеся з цим робити. Що б вас не спіткало цього ранку – вкрадене взуття, стан здоров’я, невдалі стосунки, провальний бізнес, не дозволяйте цьому перешкодити вам брати участь в своїй гонці. Життя покаже себе з яскравою боку, якщо ви перестанете виправдовуватися і будете впевнено йти до поставленої мети, незважаючи ні на що. Джерело