Чому люди кричать один на одного? Мудра притча, яка відкриє вам очі!

Одного разу вчитель запитав учнів: – Чому люди при сварках підвищують голос? – Напевно, вони втрачають спокій, – припустили учні. – Але навіщо підвищувати голос, якщо друга людина знаходиться поруч з тобою? – запитав вчитель. Учні здивовано знизували плечима. Їм це і в голову ніколи не приходило. Тоді вчитель сказав: – Коли люди сваряться і невдоволення між ними зростає, їх сeрця віддаляються. А разом з ними віддаляються і їх душі. Щоб почути один одного, їм доводиться підвищувати голос. І чим сильніше їх образа і злість, тим голосніше вони кричать. А що ж відбувається, коли люди закохані? Вони не підвищують голосу, а говорять дуже тихо. Їх серця знаходяться зовсім поруч, а відстань між ними практично повністю стирається. – А що відбувається, коли людьми править любов? – запитав вчитель. – Вони навіть не говорять, а тільки перешіптуються. А іноді і слів не треба – їх очі говорять про все. Не забувайте, що сварки віддаляють вас один від одного, а слова, сказані на підвищених тонах, збільшують цю відстань багаторазово. Не зловживайте цим, тому що настане день, коли відстань між вами збільшиться настільки, що дороги назад ви вже не знайдете. Джерело

«Три уявлення про щастя». Гарна притча, яка навчить цінувати найдорожче

Три уявлення про щастя Жили-були на білому світі три товариша, і кожен мріяв про своє щастя. Але щастя уявлялося їм зовсім по-різному. Перший думав, що щастя — це багатство, розкоші, великі маєтки та подорожі. Другому щастям здавався талант, всесвітня слава, апплодисменти і палкі компліменти мільйонів шанувальників. А третій вважав, що щастя — це любляча сім’я, дитячий сміх, радість спілкування, спільні вечері, родинні традиції та подорожі. Чи довго, чи коротко, але всі вони досягли свого щастя. Однак у всього є кінець. Перед смертною годиною зібралися друзі, щоб підвести підсумки. Перший сказав: — Багатим я був, жив як душа хотіла, ні у чому собі не відмовляв… А щастя не відчув. Вмираю скнарою і людиноненависником. Другий сказав: — Талановитим я був, мав славу та шану від людей, але щастя так і не відчув. Йду з життя понівечений самотністю. Третій сказав: — А я пізнав, що таке щастя. Я кохав прекрасну жінку і був коханим, виростив чудових дітей, навчив їх усьому, що знав і вмів сам. Йду обласканий близькими і залишаю землі найцінніше — нових людей. Джерело

Повчальна притча булочника і маленьку дівчинку

Один багатий пекар попросив привести до нього дітей з найбільш убогих родин у містечку. Коли діти зібралися, він сказав їм: – У цьому кошику лежить хлібина для кожного з вас. Візьміть по одній. І завтра приходьте, я знову дам вам хліба. Діти зразу ж кинулись до кошика. Кожен намагався взяти хлібину більшу. Розхапавши хліб, діти розбіглися, навіть не подякувавши в поспіху пекарю. І тільки маленька, зовсім погано одягнена дівчинка тихо стояла осторонь і чекала, коли всі розійдуться. Потім вона підійшла, узяла ту хлібину, що залишилася на дні, найменшу, поцілувала руку пекаря й пішла додому. Наступного дня все повторилося знову, як і вчора. Але коли вдома мати дівчинки розрізала хлібину, усередині виявила срібні монети. Дівчинка принесла ці гроші назад, але пекар сказав: «Ні, дитино, це не випадковість. Я поклав їх у найменшу хлібину, щоб винагородити тебе”. Пам’ятаймо, що гордим і байдужим Бог противиться, а смиренним і вдячним дає благодать. Джерело

Актуальна притча для тих, хто вважає, що проблеми інших людей – не їхні проблеми

Одного разу миша помітила, що господар ферми поставив мишоловку. Вона розповіла про це курці, вівці і корові. Але вони повторювали їй лише одне: “Мишоловка – це твої проблеми, до нас вона ніякого відношення не має!” Трохи пізніше в мишоловку попалася змія – і вкусила дружину фермера. Намагаючись її вилікувати, дружині приготували суп з курки. Потім зарізали вівцю, щоб нагодувати всіх, хто приїхав відвідати хвору. І, нарешті, зарізали корову, щоб гідно нагодувати гостей на похоронах. І весь цей час, миша спостерігала за тим, що відбувається, через дірочку в стіні і думала про речі, які ні до кого ніякого відношення не мають! Мораль: Якщо Вас щось не стосується безпосередньо, не думайте, що це щось не вдарить Вас по голові. Джерело

Ось він основний секрет сімейного щастя та злагоди! Єврейська притча для всіх матерів

Жила-була бідна єврейська сім’я. Дітей було багато, а грошей як завжди не вистачало. Мати працювала не покладаючи рук – готувала, прала і кричала, роздавала підзатильники і голосно нарікала на життя. Нарешті, знесилившись, вирушила за порадою до рабина: як стати хорошою матір’ю? Вийшла вона від нього тиха і задумлива. З тих пір її як підмінили. Ні, грошей в сім’ї не додалося. І діти чемнішими не стали. Але тепер мама не сварила їх, а з лиця її не сходила привітна посмішка. Раз на тиждень вона йшла на базар, а повернувшись, на кілька годин закривалася в кімнаті. Дітей мучила цікавість. Одного разу вони порушили заборону і заглянули до мами. Вона сиділа за столом і … пила чай з солодкою булочкою! «Мамо, що ти робиш? А як же ми? »- обурено закричали діти. «Тихо, діти! – спокійно відповіла вона. – Я роблю вам щасливу маму! » Мораль: Перш ніж віддавати себе іншим – підготуйте те, що хочете роздати. Джерело

Мудра притча: різниця між розумною людиною і дурнем

Якось Учень прийшов до Вчителя і запитав: Вчителю, чим розумна людина відрізняється від дурної? Був тихий сонячний ранок, Вчитель пив зелений чай і думав про суть вічності. Але задля Учня він відставив недопитий чай, призупинив свої роздуми, піднявся і повів Учня за собою. Вчитель привів юнака до гори. До того схилу, де нещодавно стався невеликий обвал, і біля підніжжя гори лежало каміння різного розміру. Вчитель сказав Учневі, щоб той відніс усі камінці на вершину гори. Каміння було багато, і Учень тягав його цілий день, а Вчитель сидів у затінку дерева і читав працю великого філософа Та Ну. Учень дуже втомився, але до заходу сонця він все ж таки переносив усе каміння. Він підійшов до Вчителя, сповнений гордості за виконану роботу, і запитав: – Вчителю, тепер я можу почути відповідь на своє питання?– Ні, – похитав головою Вчитель, – ти ще не готовий.– А навіщо було тагяти усе це каміння?, – зарепетував Учень.– Ось, – підняв вказівний палець Вчитель, – Розумна людина запитала б про це до того, як почати носити каміння. Джерело: elims.org.ua

“Скільки ти коштуєш?” Мотиваційна притча для невпевнених в собі людей

Одного разу до Майстра прийшов молодий юнак і сказав: – Я прийшов до тебе, бо відчуваю себе настільки жалюгідним і нікчемним, що мені не хочеться жити. Всі навколо стверджують, що я невдаха, тюхтій і ідіот. Прошу тебе, допоможи мені! Майстер, мигцем глянувши на юнака, квапливо відповів: – Вибач, але я зараз дуже зайнятий і ніяк не можу тобі допомогти. Мені потрібно терміново владнати одну дуже важливу справу, – і, трохи подумавши, додав: – Але якщо ти погодишся допомогти мені в моїй справі, то я із задоволенням допоможу тобі з твоєю. – З… з задоволенням, Майстре, – пробурмотів той, з гіркотою відзначивши, що його в черговий раз відсувають на другий план. – Добре, – сказав Майстер і зняв зі свого лівого мізинця невелику каблучку з гарним каменем. – Візьми коня і скачи на ринкову площу! Мені потрібно терміново продати цю каблучку, щоб віддати борг. Постарайся взяти за неї побільше і ні в якому разі не погоджуйся на ціну нижче золотої монети! Йди і повертайся якомога швидше! Юнак взяв каблучку і поскакав. Приїхавши на ринкову площу, він став пропонувати каблучку торговцям, які з великою цікавістю розглядали його товар. Але варто було їм почути про золоту монету, як вони тут же втрачали до нього будь-який інтерес. Одні відкрито сміялися йому в обличчя, інші просто відверталися, і лише один літній торговець люб’язно пояснив йому, що золота монета – це занадто висока ціна за таку каблучку і що за неї можуть дати хіба що мідну монету, ну в крайньому випадку срібну. Почувши слова старого, юнак дуже засмутився, адже він пам’ятав наказ Майстра ні в якому разі не опускати ціну нижче золотої монети. Обійшовши весь ринок і запропонувавши каблучку добрій сотні людей, юнак знову осідлав коня і повернувся назад. Сильно пригнічений невдачею, він зайшов до Майстра. – Майстре, я не зміг виконати твого доручення, – з сумом сказав він. – У кращому випадку я міг би виручити за каблучку пару срібних монет, але ж ти велів не погоджуватися менше ніж на золоту! А стільки ця каблучка не коштує. – Ти тільки що вимовив дуже важливі слова, синку! – відгукнувся Майстер. – Перш ніж намагатися продати каблучку, непогано було б встановити її справжню цінність! Ну а хто може зробити це краще, ніж ювелір? Скачи-но до ювеліра та запитай у нього, скільки він запропонує нам за каблучку. Тільки, що б він тобі не відповів, не продавай її, а повертайся до мене. Юнак знову виліз на коня і відправився до ювеліра. Ювелір довго розглядав каблучку через лупу, потім зважив її на маленьких вагах і, нарешті, звернувся до юнака: – Передай Майстру, що зараз я не можу дати йому більше п’ятдесяти восьми золотих монет. Але, якщо він дасть мені час, я куплю каблучку за сімдесят, враховуючи терміновість угоди. – Сімдесят монет?! – юнак радісно засміявся, подякував ювеліру і щодуху помчав назад. – Сідай сюди, – сказав Майстер, вислухавши жваву розповідь хлопця. – І знай, сину, що ти і є ця сама каблучка. Дорогоцінна і неповторна! І оцінити тебе може тільки справжній експерт. Так навіщо ж ти ходиш по ринку, очікуючи, що це зробить перший зустрічний? Джерело

Сильна притча про порожні скарги. Прочитайте, вона здатна змінювати життя!

Одного разу чоловік йшов повз якийсь будинок і побачив стару бабусю в кріслі-гойдалці, а поруч з нею у такому ж кріслі дідок, який читав газету. Між ними на ганку лежав собака і скиглив так, наче його щось болить. Проходячи повз, чоловік здивувався, чому той пес так скиглить. Наступного дня він знову йшов повз цей будинок. Знову сиділа стара пара в кріслах-гойдалках, а між ними собака, який лежав і видавав той самий жалібний звук. Спантеличений чоловік пообіцяв собі, що, якщо і завтра собака буде скиглити, він запитає про нього у цієї пари. На третій день на свою біду він побачив ту ж сцену: старенька хиталася в кріслі, дідок читав газету, а собака лежав на своєму місці і продовжував скиглити. Він більше не міг це ігнорувати. – Вибачте, мем, – звернувся він до старенької, – що трапилося з вашим собакою?– З ним? – Перепитала бабуся. – Він лежить на цвяху. Спантеличений її відповіддю чоловік запитав: – Якщо він лежить на цвяху і йому боляче, чому він просто не встане? Старенька посміхнулася і сказала привітним лагідним голосом: – Значить, голубчику, йому боляче настільки, щоб скиглити, але не настільки, щоб зрушити з місця… В цьому уся суть: ми часто ниємо, що нас усе дістало, що треба щось змінювати, але при цьому нічого не робимо. А для початку треба хоча б «встати»!

Коли в однієї бідної жінки не вистачило грошей, вона зателефонувала на радіостанцію і залишила там звернення…

Коли в однієї бідної жінки не вистачило грошей навіть на те, щоб нагодувати дітей, вона зателефонувала на радіостанцію і залишила там звернення до Бога про допомогу.Один із слухачів був переконаним атеїстом і вирішив зробити собі приємність, познущавшись над незнайомкою. Чоловік дізнався її адресу, покликав секретарку і доручив їй купити дорогих продуктів.Дівчина повернулася з найкращим м’ясом, сирами і солодощами. Яке ж було її здивування, коли начальник дав таке розпорядження: доставити продукти за адресою і, якщо жінка запитає, хто надіслав їжу, сказати, що це від диявола. Коли секретарка вручила незнайомці продукти, та була настільки вдячна, що з її очей полилися сльози. Вона не переставала дякувати дівчині.Коли вони почали прощатися, секретарка запитала:– А Ви не хочете дізнатися, хто надіслав ці продукти? На що жінка відповіла:– Ні. Це абсолютно не важливо, тому що, коли БОГ наказує, навіть диявол підпорядковується ….. Джерело

Притча про те, чому так важливо вміти відпускати

Мандруючи світом, два ченці забрели в містечко. Там вони побачили жінку, яка не могла перейти дорогу, оскільки її затопило після сильного дощу. Дама ніяк не могла обійтися без сторонньої допомоги, щоб не забруднити одяг. Вона нетерпеливо стояла і похмуро дивилася на кожного, хто проходив повз. Зрідка вона лаяла своїх супутників, але вони ніяк не могли їй допомогти – у руках кожного з них був свій вантаж. Молодший чернець побачив жінку, нічого не сказав і пішов далі. Його супутник швидко переніс її на іншу сторону вулиці, де вона могла продовжити свій шлях. Жінка не подякувала, а лише повернулася до ченця спиною і пішла геть. Ченці продовжили свій шлях. Молодший монах йшов у роздумах. Через кілька годин він уже не міг мовчати і сказав: «Та жінка повела себе грубо і егоїстично. Але ви все одно допомогли їй! А вона вам навіть не подякувала!» На що мудрий монах відповів: «Я переніс жінку кілька годин тому. Чому ти все ще несеш її з собою? » Мораль: якщо злість змушує нас перебувати в минулому, ми не можемо проживати сьогодення. Більше того, минуле не дозволяє нам рухатися вперед. Ми не зобов’язані прощати тих, хто навмисно заподіяв нам біль. Але ми повинні сприймати дійсність такою, якою вона є, і відпускати погані моменти. Вибір завжди за нами: нести хворобливу ношу з собою або залишити її в минулому.

Притча про щастя. Ви прочитаєте її за 30 секунд, але запам’ятаєте надовго

Одного разу три брати побачили Щастя, що сидить у ямі. Один з братів підійшов до ями і попросив у Щастя грошей. Щастя обдарував його грошима, і він пішов щасливий. Інший брат попросив красиву жінку. Тут же отримав і втік разом з нею у нестямі від щастя. Третій брат нахилився над ямою: – Що тобі потрібно? – Запитало Щастя – А тобі що потрібно? – Запитав брат. – Витягни мене звідси, – попросило Щастя. Брат простягнув руку, витягнув Щастя з ями, повернувся і пішов геть. А Щастя пішло за ним слідом… Джерело

Життєва притча про те, хто створює нам проблеми

«Якби вам вдалося надавати під зад людині, яка винна у більшості ваших неприємностей, ви б тиждень не змогли б сидіти». – Євген Гришковець Приголомшлива притча про винуватця всіх наших проблем. Варто періодично замислюватися: Йшов пустелею один лицар. Довго йшов. За весь шлях встиг загубити і коня, і всі важливі обладунки, зберігся лише один меч. Втома, голод і спрага були його вірними попутниками. І ось чоловік побачив поперед себе невелике озеро. Зібрав всі залишки сил і пішов до води. Дійшовши до озера, лицар побачив великого триголового дракона. Дістав меч, та й давай ним розмахувати. Добу бився, другу.Відрубав чудовиську дві голови, після чого той впав на землю. Поруч впав і лицар, більше воювати у нього не було ні сил ні бажання. І тоді, зібравши останню волю в кулак, дракон запитав: – Чуєш, лицар, так а що ти хотів?– Води попити.– Так ну і пив би… Мораль: не ускладнюйте собі життя самі. Джерело

Сильна притча. У багатого брата була бідна сестра …

Багато цікавого можна почути від людей. Хтось говорить про те, як було, а хтось про те, як може бути. Однак, незважаючи на «прості» розмови, серед них є дуже багато розумних і грамотних слів, які заслуговують на особливу увагу. Без сумнівів, дуже багато мудрих слів і приказок були виткані самим життям. З покоління в покоління ці слова передавалися нашими рідними людьми. Інша справа, що цінність всіх цих слів ми починаємо розуміти занадто, чи не дуже занадто, але як правило – пізно. Сьогодні ми хочемо розповісти вам одну дуже хорошу, хоча і коротку притчу про те, як у багатого брата була бідна сестра … Вона жила тим, що продавала молоко і овочі з городу. Влітку дівчина торгувала біля дороги грибами і ягодами, а взимку жила на те, що вдалося зібрати в теплу пору року. Брат соромився сестри і ніколи не кликав її до себе в місто, а тим більше в свій багатий і розкішний будинок, але сестра ніколи не тримала образ на свого брата і вона весь час, за будь-якої можливості передавала йому, а також його сім’ї подарунки, які приготувала своїми руками! Вона ніколи і нічого не просила у брата. Завжди ставилася до нього з розумінням і повагою. У дівчини був маленький, непоказний будиночок, невелика земельна ділянка і деяка живність у дворі. Минуло багато років … і одного разу кинули компаньйони брата з бізнесом. Його дружина пішла до іншого, син став наркоманом, квартиру відібрали за борги. Тут-то і згадав брат про свою рідну сестру і поїхав в село … А у сестри все в порядку: чотири корови хвостами махають, свиней не злічити, машина нова в гаражі – на ній возять продукцію в місто; двоє дітей інститути закінчують, а на стіл накрила – так очі розбігаються, все своє, смачнюще, найсвіжіше !!! Соромно братові стало … став він просити у сестри вибачення, а та й не сердилась, не до того їй було, запропонувала і житло і роботу. Мораль така: не зневажай землю, яка тебе народила і не відвертайся від крові, яка твоя рідна … Джерело

Історія про вибір. Чому люди нещасні…

За столиком кафе сидів хлопець, в якому помер великий спортсмен, тому що він занадто багато пив, і тому він став сторожем на складі. Хлопець розмовляв з дівчиною, в якій померла геніальна актриса, тому що в театральний можна поступити тільки по знайомству, і тепер дівчина працювала бухгалтером. За касою сиділа жінка, в якій померла знаменита балерина, тому що з такою фігурою в групу не беруть, і взагалі, треба було, шановна, 10 років тому приходити. Пройшов з підносом офіціант, в якому помер великий письменник, тому що ніхто не хотів видавати його рукописи, таких писак навалом, зараз всі пишуть. Повз по вулиці пройшла мама з дитиною, в якій вже почав вмирати геніальний музикант, тому що батьки віддали її в ліцей з фінансовим ухилом, а вчительку музики, яка їх просила не загубити талант малюка, послали подалі. У мамі померла відома художниця, тому що вона занадто рано вискочила заміж, народила і присвятила себе родині. Простір був наповнений примарами геніальних діячів культури, науки і мистецтва – великих членів суспільства, і реальними фігурами простих нудних смертних. А зверху за ними спостерігав хтось, в кому померло бажання всіх рятувати. Він давно не розумів, чому одні рятуються самі, а інші гинуть, як їх не рятуй. І тепер він просто дивився на них, як дивляться телевізор, перемикаючи з першого на сотий канал.

Мудра притча, яка допоможе змінити життя в кращу сторону

Запитали якось у старця, який славився в окрузі своєю мудрістю: – Чи є спосіб виправити своє життя, якщо воно вже зіпсоване? Мудрець задумався, а потім відповів: – Звичайно, у людини є завжди така можливість. І щоб вам було зрозуміло, давайте проведемо експеримент. У мене є мішок. Пропоную піти в майстерню і накидати в нього цвяхів, битого скла, шила, шурупів, гострих інструментів… Всім було цікаво, що ж задумав учитель. Після того, як мішок наповнився, всі почали передавати його з руки в руки і намагатися зрозуміти, що ж це означає і як його пов’язати із зіпсованим життям. Через деякий час гострі кути і краї пошкодили неміцну тканину і стали видні з усіх боків. Мудрий старець сказав: – Ось дивіться, щоб мішок не був зіпсованим остаточно, нам треба прибрати все те, що всередині його пошкоджує. Так відбувається і з нами в житті, тільки замість осколків і цвяхів нас “колять” наші образи, ненависть, жадібність, заздрість, ревнощі – всі негативні почуття. Ми мучимося, рвемо нашу душу на частини, страждаємо… Дуже важливо людині позбутися від усього темного і від того, що шкодить їй. Тоді в життя увійде спокій і воно зміниться в кращу сторону. Від того, чим ми наповнимо свою душу, своє серце – залежить наше майбутнє. Джерело

«Зроблене тобою до тебе ж і повернеться». Мудра притча, яку необхідно прочитати кожному

На початку XX століття один шотландський фермер повертався додому й проходив повз болотисту місцину. Раптом він почув крики про порятунок. Фермер кинувся на допомогу й побачив хлопчика, якого засмоктувала грязюка. Він намагався виборсатися із трясовини, але кожний його рух лише пришвидшував загибель. Фермер швидко зрубав товстий сук, обережно наблизився й простягнув рятівну гілку потопаючому. Хлопчик вибрався на безпечне місце. Він тремтів, довго не міг вгамувати сльози, але найголовніше — його було врятовано! — Підемо до мене в будинок, — запропонував йому фермер. — Тобі потрібно заспокоїтися, висушитися й зігрітися. — Ні-ні, — хлопчик захитав головою, — мене тато чекає. Він дуже хвилюється. Із вдячністю подивившись в очі своєму рятівникові, хлопчик утік… На ранок фермер побачив, що до його будинку під’їхала багата карета, запряжена чистокровними скакунами. З карети вийшов розкішно одягнений джентльмен і запитав: — Це ви вчора врятували життя моєму синові? — Так, я, — відповів фермер. — Скільки я вам винен? — Не ображайте мене, пане. Ви мені нічого не винні, тому що я зробив так, як мала б зробити кожна нормальна людина. — Ні, я не можу залишити це просто так, тому що мій син мені дуже дорогий. Назвіть будь-яку суму, — наполягав відвідувач. — Я не хочу говорити на цю тему. До побачення. — Фермер повернувся, щоб піти. Та ось на ганок вискочив його синок. — Це ваш син? — запитав гість. — Так, — з гордістю відповів фермер, гладячи хлопчика по голові. — Давайте зробимо так. Я візьму вашого сина з собою до Лондона і сплачу за його навчання. Якщо він такий само шляхетний, як і його батько, то ані ви, ані я не пошкодуємо про це рішення. Минуло кілька років. Син фермера закінчив школу, потім — медичний університет, і незабаром його ім’я стало всесвітньовідоме як ім’я людини, яка відкрила пеніцилін. Його звали Олександр Флеммінг. Перед самісінькою війною до однієї з дорогих Лондонських клінік надійшов з важкою формою запалення легенів син того самого джентльмена. Як ви думаєте, що врятувало його життя цього разу? — Пеніцилін, відкритий Олександром Флеммінгом. Ім’я багатого джентльмена, який дав освіту Флеммінгу, було Рандольф Черчилль. А його сина звали Уінстон Черчилль, який згодом став прем’єр-міністром Великобританії. Уінстон Черчилль якось сказав: «Зроблене тобою, до тебе ж і повернеться». Джерело

“Зібрав Бог усі створіння і вирішив кожному його вік відміряти”. Притча про етапи людського життя

Зібрав Бог усі створіння і вирішив кожному його вік відміряти. Першим покликав людину: «Ти, чоловіче — істота не велика, так що тобі 20 років життя даю». «Мало…» — подумав чоловік, але з Богом сперечатися не став і тихенько відійшов убік. А Бог тим часом покликав коня: “Тобі, коню, 40 років життя призначаю – ти створіння велике, тобі і жити довше. Але кінь заволав: “Помилуй, Боже! 40 років з ярмом на шиї ходити, за собою плуг та віз тягати, та ще й батогом отримувати! Мені і 20 вистачить… Віддай ті роки, що залишилися людині, їй потрібніше». Бог дав добро і покликав корову. На тій же підставі, що і коні, дав їй 40 років життя. Але корова відмовилася: «Боронь, Боже! 40 років за вим’я мене смикати будуть! Мені і 20 вистачить, а решту років віддай людині, їй вони потрібніші”. Погодився Бог. Покликав собаку: «Тобі, собака, 30 років призначаю!» А собака: «Господи, помилуй! Ну куди мені 30 років на ланцюзі сидіти, гавкати на кожного та кістка гризти… Давай мені 15, а інші людині віддай”. А Богу що? Віддав ще 15 років людині, покликав кота і запропонував йому 20 років життя. Але кіт подумав: як це 20 років мишатину істи, та й відмовився від 10 років життя — теж подарував їх людині. З тих пір так і живе людина … Спочатку 20 років свої проживає — турбот і горя не знає. Потім настають 20 років кінських: працює людина як кінь, тягне на собі віз — робота, дім, сім’я… Наступні 20 років — ті, що корова подарувала: «доять» людину діти, онуки… Хто на дачу, хто на машину… А потім по-собачому 15 років живе: вдома сидить, будинок сторожить, за онуками доглядає та на вулицю поглядає… А приходять котячі роки, тут вже як пощастить… Можуть, як кота по голові погладити, а можуть і під зад штовхнути ногою… Джерело