Мамина хата, в кутках образи,
Гладдю подушки розшиті.
Вже не риплять на подвір’ї вози,
Час, наче борошно в ситі…
Все перемелено в жорнах життя,
Сходжено поле стежками.
На вишиванці старе вишиття –
Доля, як шифр стіжками.
Пахнуть у двір із печі пироги,
Борщик у мисочці з глини.
Пам’ять моментів таких дорогих
В серці ніколи не згине.
Смак із криниці святої води,
Там, де червона калина.
Лине душа повсякденно сюди,
Наче журавликів клини.
Мамина хата, в кутках образи,
Лебеді в вікнах на ваті…
Пам’ять стікає намистом сльози
В рідній матусиній хаті.
Стежкою довгою йду у село,
Пташкою легкою лину.
Скільки води вже в ріці утекло,
А мати чекає дитину…
Алла Вітвицька
***
Чим більше років за плечима,
Тим дужче пам’ять ожива,
Пливе життя перед очима:
Дитинство, юності пора,
Вже зрілості життя дорога
То вверх, то вниз вона іде
І ось приводить до порога,
Де осінь зустріча тебе.
Та ще хотілося б обіймів
Тієї літньої пори,
Хотілося б побачить рідних,
Які за обрій відійшли.
Хотілося б побути в хаті,
Де мама й тато молоді,
Де мрії, як птахи крилаті
І все попереду в житті.
Та де найти той ключ і двері,
Щоб повернутись хоч на мить
В дитинство и юності тієї,
Де все так вабить і манить.
Де ночі теплі, зорі ясні,
Де небо синьоголубе,
Де дні щасливі і безхмарні.
Кругом все рідне й дороге:
В тепла полоні тата й мами,
Дідусь, бабуся ще живі,
Ще не болять душевні рани,
Не відлітають журавлі.
Та не найти прохід в минуле,
Пора осіння обійма…
Роки так швидко промайнули,
Чека надалі вже зима…
Автор невідомий
***
Куди б ти не їхав, куди б ти не йшов –
Найкраща дорога додому.
Туди повертаєшся знову і знов
На теплу, душевну розмову.
У батьківськім домі привітно завжди,
Тут серце любов’ю зігріють.
Твої тут назавжди зостались сліди,
Надією очі зоріють.
Тут щастя цвіте серед росяних трав,
Тут спокій, тут ніжність і ласка,
Тут все, що найкраще в житті ти пізнав,
Дитинства тут зоряна казка.
Турбота, підтримка завжди і тепло,
Любов непідкупна і щирість.
В гніздечку родинному сходить добро.
З малого дорослим тут виріс.
Куди б ти не їхав, куди б ти не йшов –
Найкраща дорога додому.
Тут силу відчуєш святих молитов
І знімеш неспокій і втому.
Завжди зустрічає тебе отчий дім,
Тут спогадів повна світлиця.
Так затишно, мило, прекрасно у нім.
Тут батьківська чиста криниця.
Тут радість в житті, доброта навкруги,
Негаснучий промінь любові
І вузол довіри міцний і тугий,
І щирість у кожному слові.
Тут втіха для серця, душевні пісні,
Якесь незбагненне натхнення
І поміч доречна всієї рідні,
І мамине благословення.
Оксана Козак
***
Цінуйте рідний дім і те, що маєте, –
Душа і тіло спокій там знайде.
Бо більш ніде ви щастя не пізнаєте,
Ніде у світі вам так добре не буде.
Цінуйте затишок гнізда родинного,
Бо це основа всього вашого буття.
Ви зрозумієте в ході, життя свого невпинного,
Що тільки вдома чистий ритм серцебиття.
Цінуйте рідний край, де народилися,
Найближчих, найрідніших вам людей.
На чужині ви не живете, ви прижилися,
Там серце проситься додому із грудей…
Людмила Степанишена
***
Рідний дім мій пахне пирогами,
Найсмачнішим запашним борщем
Тим, що готувала рідна мама,
Нам даруючи тепло своє.
В ріднім домі й стіни захищають
Від тривог, біди й усіх страхіть.
Образочки у куточку сяють.
Господу молитви всі летіть.
Лине тиша, стукає годинник.
Час не зупинити, він летить.
Теплі стіни і гніздо родинне
Повертають спогади на мить.
Як би доля нас не віддаляла,
Не кидала у буремність днів,
Всі дороги нас ведуть до мами,
В найрідніший, найтепліший дім.
Вікторія Сіра
